Масові репресії.

У 1930 р. було створено союзний наркомат внутрішніх справ (особлива нарада, на місцях – трійки й двійки), а міліція підпорядкована Об’єднаному державному політичному управлінню (ОДПУ). В ОДПУ діяла особлива нарада, на місцях – “трійки” з правом карати без суду. Ці органи проводили репресії. Згодом ОДПУ ввійшло до НКВС.

У 1934–1936 рр. наркомом ВС був Ягода, у 1936–1938 рр. – Єжов, у 1938–1953 рр. – Л. Берія. Репресії посилилися після вбивства у 1934 р. секретаря ЦК С. Кірова. Вироки ухвалювали за списками, без розгляду справ.

У 1928 р. була проведена «Шахтинська справа». 53 спеціаліста обвинувачувалось у створенні в Шахтинському районі Донбасу “великої шкідницької організації”. У Москві проведено показовий судовий процес.

У 1929 (1930) р. в Харкові пройшла справа «Спілки визволення України» по викриттю буржуазних націоналістів (45 викладачів та співробітників Всеукраїнської Академії наук (ВУАН), у тому числі академік ВУАН С. Єфремов, М. Слабченко). 1931 р. датована справа Українського національного центру (постраждали М. Грушевський, М. Яворський). У 1933 р. було проведено справу над Укр. Військ організацією (постраждали Остап Вишня, М. Ірчан).

У 1933 р. письменник М.Яловий попав за грати, тоді ж покінчив життя М. Хвильовий. У 1934 р. було арештовано 37 письменників (Г.Косинку, Д.Фальківського, О.Влизька, К.Буревія, А.Крушельницького і його синів – Івана й Тараса та ін.). Із них 28 були розстріляні. Всі ці події 1930-тих рр.. відомі як «розстріляне відродження». Було репресовано багатьох діячів культури й священників, у тому числі митрополитів Липківського, Борецького, Павловського. У 1930 р. самоліквідвалася УАПЦ.

Жертвами репресій стали такі політичні діячі як С. Косіор, В. Чубар, Х. Раковський, М. Скрипник (покінчив життя в 1933 р.) та ін..

Загалом, розрізняють три хвилі репресій: 1928 – 1931 р. – боротьба з куркулями і шкідниками, 1932 – 1935 рр. – голодомор, боротьба з буржуазним націоналізмом, 1936 – 1938 рр. – «великий терор» - боротьба з націоналізмом, з ухилами в партії, репресії в армії, розстріляне відродження (репресії проти діячів культури).

Культура

У 1933 р. відновили свою діяльність університети Харківський, Київський, Одеський, Дніпропетровський. У 1931 р. в Харкові виникла Всеукраїнська асоціація марксистсько-ленінських інститутів (ВУАМЛІН). До 1933 р. її очолював М. Скрипник.

Учені й досягнення:

1. фізик Є. Патон (директор Інституту електрозварювання ВУАН, розробив нові методи зварювання),

2. фізик Л. Ландау (дослідження магнетизму),

3. філолог А. Кримський («Нариси з історії української мови», «Українська граматика»),

4. історик М. Яворський («Нариси історії України»)

5. історик М. Слабченко («Соціально-правова організація Січі Запорозької»)

Режисери й кіно:

6. режисер О. Довженко («Аренал», «Щорс», «Аероград»),

Письменники й література:

7. поет П. Тичина (збірки «Партія веде», «Сталь і ніжність»),

8. поет М. Рильський (збірки «Київ», «Україна»),

9. письменник Остап Вишня («Мисливські усмішки»),

Композитори й опери/музика:

10. композитор Л. Ревуцький (обробки укр. народ пісень, редакція опери «Тарас Бульба»),

11. композитор К. Данькевич (опера «Богдан Хмельницький»),

Художники й живопис:

12. художник І. Їжакевич (картини «Заколот селян», ілюстрації до «Кобзаря», «Енеїди» тощо).

ДОДАТКИ

Дати:

1928-1938 рр. - період радянської модернізації в Україні;

1928 р. – Шахтинська справа

1929 р. – справа СВУ

1929 р. – рік великого перелому, початок суцільної колективізації

1932 - 1933 рр. - Голодомор в Україні;

1934 р. - перенесення столиці України з Харкова до Києва;

Поняття та терміни:

«форсована індустріалізація», процес прискореного розвитку промисловості, у першу чергу — важкої, перетворення господарства країни на індустріальне. У СРСР наприкінці 1920-их і в 1930-их роках індустріалізація проводилась форсованими темпами за рахунок надмірної експлуатації населення.

«стаханівський рух», масовий робітничий рух за підвищення продуктивності праці, досягнення високих виробничих показників.

«колективізація», створення великих колективних господарств на основі селянських дворів.

«розкуркулення», операція експропріації селянських господарств у 30-ті роки XX століття в Україні, складова частина примусової колективізації.

«закон про п'ять колосків», репресивний радянський закон часів Голодомору. Повна назва: Постанова ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1932 р. «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення суспільної (соціалістичної) власності». Окрім власне самого закону існувала також Таємна інструкція про його застосування. Згідно з інформацією МЗС України, текст закону був власноруч написаний Сталіним. Закон передбачав як захід судової репресії за розкрадання колгоспного і кооперативного майна «розстріл із конфіскацією всього майна і з заміною за пом'якшуючих обставин позбавленням свободи на термін не нижче 10 років з конфіскацією всього майна». Амністія у ціх випадках заборонялась. На літо 1933 року за цим законом було засуджено 150 000 осіб. Зокрема, засуджували дітей, які намагалися знайти хоч якусь їжу.

«голодомор», масовий, навмисно зорганізований радянською владою голод 1932—1933 років.

«розстріляне відродження» літературно-мистецьке покоління 20-х — початку 30-х рр. в Україні, яке дало високохудожні твори у галузі літератури, живопису, музики, театру і яке було знищене тоталітарним сталінським режимом. Термін «розстріляне Відродження» вперше запропонував діаспорний літературознавець Юрій Лавріненко, вживши його як назву збірника найкращих текстів поезії та прози 1920-30-х рр.