1. Політичне самовизначення України як держави (статус);

2. забезпечення територіальної цілісності і створення системи національної безпеки;

3. безумовне виконання міжнародних зобов'язань, особливо у сфері прав людини;

4. встановлення форми громадянства;

5. перегляд існуючої практики політичних зв'язків з державами колишнього СРСР;

6. пряма участь в регіональних і глобальних політичних процесах;

7. формування відповідного законодавства і ефективних механізмів і засобів його виконання.

1. Економічне і інституційне забезпечення суверенітету;

2. оцінка економічного потенціалу і напрямів структурної перебудови;

3. розробка і реалізація обгрунтованої програми переходу до ринкових відносин з пріоритетом соціального захисту населення;

4. оцінка експортного потенціалу,

5. розробка експортно-імпортної стратегії і адекватного механізму регулювання ВЕД;

6. включення національної грошової одиниці в систему міжнародних розрахунків;

7. фінансова стабілізація;

8. ліквідація зовнішньої заборгованості

1. Створення умов соціально-культурної життєздатності народів України;

2. формування сучасної системи освіти, орієнтованої на світові пріоритети;

3. розвиток контактів з українцями, які проживають за межею.

1. Розвиток транспортних комунікацій

2. розвиток сучасних інформаційний - комунікаційних систем з включенням їх в міжнародні системи.

1. Певна політична нестабільність, відсутність чіткої економічної політики, непослідовність в проведенні реформ;

2. Невизначеність і непослідовність законодавства;

3. Велика корумпованість владних структур різних рівнів;

4. Напружена криміногенна обстановка, у тому числі і в економічній сфері;

5. Відносно великий державний борг, незважена політика щодо зовнішніх запозичень: більшість з них узята у вигляді кредитів, а не прямих інвестицій і використані неефективно, в основному на покриття дефіциту державного бюджету і платіжного балансу;

6. Обмеженість внутрішнього ринку у зв'язку з украй низькою купівельною спроможністю населення;

7. Скорочення виробничого споживання за рахунок різкого падіння виробництва;

8. Значний відплив капіталу з України, обумовлений з одного сторони кримінальним його характером, а з іншого не вірою значної частини вітчизняних бізнесменів в постійність економічних перетворень, а також значні трудність щодо легального ведення бізнесу в Україні (високі податки, корупція, рекет, нестабільність законодавства і т.п.);

9. Подальше погіршення структури експортно-імпортних потоків -увеліченіє в експорті питомої ваги сировинної групи товарів, а в імпорті - продукції споживацького призначення, яке є економічно неоправданим з погляду існуючого стану країни;

10. Недостатній розвиток фінансової, технічної, інформаційної і іншої інфраструктури.

11. Відсутність досвіду державності,

12. Нерозвиненість суверенітету;

13. Недоработанность політико-правових регуляторів і інструментів;

14. Нерозвиненість ринкових відносин;

15. Інерція погіршення економічного стану;

16. Виснажений запас соціального терпіння населення

Для ефективного входження України в систему світового господарства необхідний комплекс заходів нормативно-правового, економічного і інституційного характеру:

1. Гармонізація українського законодавства з міжнародними нормами і правилами ГАТТ/СОТ, зокрема у сфері тарифного і податкового законодавства;

2. Забезпечення доступу до ринку товарів шляхом узгодження тарифних поступок з державами-членами Робочої групи з питань приєднання України до СТІЛЬНИКІВ, зокрема по товарних позиціях сільськогосподарської продукції і промислової продукції;

3. Забезпечення доступу до ринку послуг шляхом відміни обмежень і розширення зобов'язань у сфері аудиторських, банківських, страхових, транспортних послуг, розповсюдження кино- і відеофільмів;

4. Адаптація законодавства України до законодавства Європейського Союзу, зокрема виконання Україною положень Угоди про партнерство і співпрацю між Україною і ЄС, в таких сферах як нетарифне регулювання, захист внутрішнього ринку від несумлінної конкуренції, сертифікація і стандартизація; державна підтримка виробництва і експорту окремих видів товарів, захист прав інтелектуальної власності, інвестиційна діяльність.

104. Організаційно-економічні інструменти включення України в систему світового господарства передбачають використовування перспективних форм міжнародної виробничої і науково-технічної співпраці із зарубіжними країнами:

1. Розвиток міжнародних коопераційних зв'язків, що передбачають використовування загального із зарубіжними партнерами науково-технічного потенціалу військово-промислового комплексу, реалізацію великомасштабних сумісних проектів, організацію випуску високоякісної продукції за ліцензіями.

2. Створення спеціальних економічних зон - зон технологічної і науково-технічної співпраці, міжнародних технополісів.

3. Розвиток міжнародного туризму як однієї з сфер зовнішньоекономічної діяльності України, де вона має певні порівняльні переваги.

4. Використовування міжнародного лізингу як нової форми економічного співробітництва.

1. Високий рівень кваліфікації разом з украй низькою заробітною платнею.

2. Наявність технологічно передових секторів промисловості, здібних до швидкого освоєння нових видів продукції.

3. Значний сировинний потенціал.

4. Наявність виробничої бази (удома, інфраструктура і т.п.), яка зараз практично простоює, або використовується недостатньо, і швидко, без значних об'ємів інвестування може бути використана в новому виробничому процесі.

5. Вигідне географічне положення, розвинена мережа залізничного, водного і повітряного транспорту, трубопроводів.

105. 3 - Україна і НАТО

106. 4 - Україна і ВТО

107. Всесвітня торгова організація (ВТО), що є спадкоємицею діючого з 1947 р. Генеральної угоди за тарифами і торгівлею (ГАТТ), почала свою діяльність з 1 січня 1995г. З правової точки зору система ВТО є своєрідним багатобічним контрактом (пакет угод), нормами і правилами якого регулюється приблизно 97% всієї світової торгівлі товарами і послугами.

108. Центральна задача ВТО — лібералізація світової торгівлі шляхом послідовного скорочення рівня імпортних мит, а також відміни різних нетарифних бар'єрів. У своїй діяльності вона виходить з того, що розширення міжнародного обміну дозволить найбільш оптимально використовувати світові ресурси, забезпечить стабільність економічного розвитку всіх країн і збереження навколишнього середовища.

109. Основоположними принципами і правилами ГАТТ/ВТО є: торгівля без дискримінації, тобто взаємне надання режиму найбільшого сприяння в торгівлі і взаємне надання національного режиму товарам і послугам іноземного походження; регулювання торгівлі переважно тарифними методами; відмова від використовування кількісних і інших обмежень; дозвіл торгових суперечок шляхом консультацій і переговорів.

110. Найважливішими функціями ВТО є: контроль за виконанням угод і домовленостей пакету документів Уругвайського раунду; проведення багатобічних торгових переговорів і консультацій між зацікавленими країнами-членами; дозвіл торгових суперечок; моніторинг національної торгової політики країн-членів; технічне сприяння державам, що розвиваються, з питань, що стосуються компетенції ВТО; співпраця з міжнародними спеціалізованими організаціями.

Однією з головних умов приєднання нових країн до ВТО є приведення їх національного законодавства і практики регулювання зовнішньоекономічної діяльності у відповідність з положеннями пакету угод Уругвайського раунду.

111. З 1992 року Україна почала процес приєднання до ГАТТ/ВТО. Вступ України в ГАТТ/ВТО може стати початком її принципово новій зовнішньоекономічній стратегії, орієнтованій на активне включення в інтеграційні процеси. Ще в 1994 р. Україна передала Секретаріату ГАТТ спеціальний Меморандум про зовнішньоекономічний режим торгівлі країни, який є базовим документом приєднання до цієї Міжнародної угоди. В даний час в Україні ведеться активна робота по проведенню заходів, здатних прискорити отримання членства у ВТО.

112. Позитивні наслідки вступу України у ВТО:

1. Від членства України в системі ВТО безпосередньо залежать перспективи збільшення іноземних інвестицій в економіку України, забезпечення технологічного оновлення і переозброєння національного виробництва, збільшення експортного потенціалу і експорту високотехнологічної продукції (диверсифікації експорту, збільшення його наукоємкої і вартості).

2. Трансформація зовнішньоторговельного режиму України відповідно до норм і принципів системи ВТО може стати гарантом економічної безпеки країни, прозорості економічних реформ, привабливості нашого економічного середовища, формування позитивного сальдо торгового і платіжного балансу, скорочення дефіциту державного бюджету, а також – подальших реформ національної економіки і входження України в світову економічну спільноту як повноправного і стабільного партнера. Одну з умов надання фінансової допомоги міжнародними фінансовими організаціями складає лібералізація зовнішньоторговельного режиму.

3. Вступ України у ВТО вигідний і тому, що кожна з країн-членів має право на певні гарантії національної безпеки, охорони життя, здоров'я і майна її громадян, захисту навколишнього середовища.

4. Членство України у ВТО забезпечуватиме зменшення тарифних і нетарифних обмежень доступу українських товарів практично на всі найважливіші товарні ринки розвинених країн світу і відповідно збільшення валютних надходжень від експорту вітчизняної продукції; отримання режиму найбільшого сприяння в торговому просторі всіх країн - членів ВТО. На сьогоднішній день одним з головних пріоритетів зовнішньоторговельної політики України є забезпечення гарантованого доступу вітчизняних товарів на ринок ЄС. Слід зазначити, що 35 % українського товарного експорту в ЄС складають металургійна продукція і текстильні вироби, які підпадають під жорсткі тарифні і нетарифні обмеження. Таким чином, тільки за рахунок відміни кількісних обмежень унаслідок вступу України у ВТО можна чекати зростання об'ємів українського експорту товарів в ЄС більш ніж на 200 млн. дол. США.

5. Членство України у ВТО є передумовою лібералізації режиму торгівлі між Україною і ЄС, створення зони вільної торгівлі і забезпечення поступової інтеграції України в Європейський Союз шляхом підготовки і висновку Угоди про асоційоване членство України в ЄС, як це передбачено ст. 4, 5, 9, 89 Угоди про партнерство і співпрацю між Україною і ЄС. Від членства у ВТО також повністю залежить можливість приєднання України до Центральноєвропейської зони вільної торгівлі (СЕФТА).

6. Участь у ВТО сприятиме створенню ефективної системи захисту національного товаровиробника, який відповідає загальновизнаним правилам системи ВТО. Так, повноправне членство України у ВТО дасть можливість кардинально розв'язати проблему застосування дискримінаційних антидемпінгових торгово–обмежувальних заходів щодо українських товарів, стане могутнім інструментом захисту національних виробників від несумлінного імпорту.

7. Забезпечення справедливого рішення торгових суперечок, прогнозованого розвитку торговельно-економічних відносин з країнами ЄС і Центральної Європейської Ініціативи.

8. Введення тимчасових обмежень імпорту у разі проблем з платіжним балансом.

9. Застосування антидемпінгових і компенсаційних заходів з метою захисту внутрішнього ринку від субсидійованого експорту як ефективного інструменту боротьби із зниженням цін на імпортні товари.

10. Вступ України у ВТО сприяв би уніфікації її правової бази з європейськими стандартами. Слід також врахувати, що норми, створювані в рамках ГАТТ/ВТО, є результатом угоди держав з різними економіко-правовими системами на основі накопиченого міжнародного досвіду, як в регіональному, так і у світовому масштабі. Знання і використовування цього досвіду Україною – обов'язкова передумова її стабільного економічного розвитку.

113. Новітня практика діяльності ВТО вказала на ряд істотних недоліків цієї організації. Більшість з них обумовлена конфліктами інтересів самих країн – учасників ВТО:

- між економічно – розвиненими країнами і країнами, які розвиваються, так само і як серед розвинених країн “квадро” – групи (в першу чергу між США і ЄС) проходять перманентні суперечки з приводу експорту/імпорту окремих груп товарів. Це торкається, зокрема, відміни експортних субсидій в сільському господарстві, в торгівлі продуктами генетичних технологій;

- робляться спроби необгрунтованого підвищення стандартів роботи, що приводить до зниження конкурентних переваг слаборозвинених країн “Півдня” в рамках ВТО;

- дотепер не скасована практика рішення важливих питань в рамках ВТО під час неофіційних переговорів вузького круга країн.

У зв'язку з цим необхідно констатувати, що сумарна частка США і ЄС в світовому експорті збільшилася, при цьому частка інших країн відповідно скоротилася. Таким чином, членство у ВТО найбільш вигідне для економічно розвинених країн, які відповідними засобами розширюють ринки збуту своїх товарів.

Тому, як негативні наслідки для України слід виділити:

114. Втрата, як власного ринку, так і позицій на ринках Росії і інших країн СНД. ВТО обіцяє спрощений вихід на світові ринки відразу після вступу. Проте і наш ринок може стати відкритим для інших країн. І тут багато хто бачить загрозу – імпортні товари витіснятимуть українську продукцію. Але насправді зміна ставок ввізного митного збору на товари вплине лише на так званий еластичний імпорт, об'єм якого склав минулого року 4,2 млрд. доларів США. Вартість же української експортної продукції, яка одержить переваги, в 4,7 рази більше, ніж вартість імпорту, ввезення якого до України лібералізіруєтся.

Прогнозуючи наслідки лібералізації зовнішньоекономічного режиму, експерти виділяють декілька груп, позиції яких будуть відверто обмежені:

• Від лібералізації торгівлі постраждають підприємства, які дотепер виробляють неконкурентоздатну продукцію.

Як показує міжнародна практика, при вступі країни у ВТО в найбільшій мірі страждають виробники товарів легкої промисловості і сільгосппродукції, тому цю продукцію відносять до категорії “чутливої” і торгуються з приводу імпортного митного збору на неї особливо наполегливо. Для української легкої промисловості ситуація ускладнюється тим, що основні експортери продукції цієї сфери в Україні - країни Північно-східної Азії, Близького і Середнього Сходу, де рівень витрат на робочу силу набагато нижчий, ніж в нашій країні. З цієї причини українській продукції і зараз не просто конкурувати за ціною з товарами китайського або турецького виробництва. А вже після вступу України до ВТО і тим більше. Згідно оцінкам експертів німецької консультатівной групи при уряді України, ситуація істотно покращає на тих підприємствах, менеджмент яких зможе адаптуватися в конкурентній боротьбі.

• Помітне скорочення прибутків відчувають ті комерційні структури, які діставали доступ до державних промислових і сільськогосподарських субсидій.

115. Слід готуватися до гіршого суднобудівникам, авіабудівникам і автомобілебудівникам: існують імпортні тарифи і торгові режими у разі ввезення автомобілів, а також пільги їх місцевим виробникам не допустимі для торгових партнерів України. Виробникам спиртного і тютюну, ймовірно, доведеться поділитися своїми прибутками з державою, оскільки дискримінаційні імпортні тарифи на ці товари потрібне буде чем–то компенсувати. Найуважніша увага буде надана торговцям і виробникам продукції, яка вимагає дотримання авторських прав.

• Членство у ВТО передбачає поетапне зняття всіх бар'єрів на шляху торгівлі послугами, перш за все фінансовими.

116. Відсутність у минулому значного прогресу в підвищенні конкурентоспроможності українських банків, страхових і інвестиційних компаній свідчить про те, що цим структурам дотепер вдавалося користуватися державним протекціонізмом. Таким чином, низька конкурентна можливість більшості вітчизняних банків указує на те, що неминучі поступки української сторони при підготовці протоколу об приєднання України до ВТО для багатьох суб'єктів ринку фінансових послуг будуть фатальними. Також сильно постраждають фірми, які працюють у сфері транспортних і лізингових послуг. Не маючи значних фінансових і матеріальних ресурсів, як у західних фірм, вони розоряться.

• Вступ у ВТО, в основному, відобразиться на малому і середньому бізнесі, який працює на внутрішньому ринку.

11