- •Для повнішого розуміння роботи бездротових пристроїв звернемося до наступного розділу. Технологія розширеного спектру
- •Розширення спектру стрибкоподібною перебудовою частоти (Frequency Hopping Spread Spectrum - fhss)
- •Пряме послідовне розширення спектру (Direct Sequence Spread Spectrum - dsss)
- •Рівень доступу до середовища стандарту 802.11
- •1) Розподілений режим доступу dcf
- •2) Централізований режим доступу pcf
- •1.Які методи кодування сигналів використовуються в стандарті 802.11?
- •2.Якім чином визначає колізії мас-рівень в мережі 802.11?
- •3.Чи може станція мережі 802.11 передати кадр інший станції цієї ж мережі не безпосередньо, а через точку доступу?
- •4.З якою метою в режимі dcf дозволений для передачі кадрів період часу
- •5.За рахунок чого режим рcf завжди має приорітет перед режимом dcf?
- •6. Як здійснюється розширення спектру стрибкоподібною перебудовою частоти?
- •7. Як здійснюється пряме послідовне розширення спектру?
- •8. На що впливає і як розвязується ефект прихованого терміналу?
2) Централізований режим доступу pcf
У тому випадку, коли в мережі є станція, що виконує функції точки доступу, може також застосовуватися централізований режим доступу PCF, що забезпечує пріоритетне обслуговування трафіку. В цьому випадку говорять, що точка доступу грає роль арбітра середовища. Режим доступу PCF в мережах 802.11 співіснує з режимом DCF. Обидва режими координуються за допомогою трьох типів міжкадрових інтервалів (рисунок 4).
Рисунок 10.4 - Співіснування режимів PCF і DCF
Після звільнення середовища кожна станція відлічує час простою середовища, порівнюючи його з трьома значеннями:
короткий міжкадровий інтервал (Short IFS - SIFS);
міжкадровий інтервал режиму PCF (PIFS);
міжкадровий інтервал режиму DCF (DIFS).
Захоплення середовища за допомогою розподіленої процедури DCF можливе тільки у тому випадку, коли середовище вільне протягом часу, рівного або більшого, ніж DIFS. Тобто як IFS в режимі DCF потрібно використовувати інтервал DIFS - найтриваліший період з трьох можливих, що дає цьому режиму найнижчий пріоритет. Міжкадровий інтервал SIFS має найменше значення, він служить для першочергового захоплення середовища у відповідь CTS-кадрами або квитанціями, які продовжують або завершують передачу кадру, що вже почалася. Значення міжкадрового інтервалу PIFS більше, ніж SIFS, але менше, ніж DIFS. Проміжком часу між завершенням PIFS і DIFS користується арбітр середовища. У цьому проміжку він може передати спеціальний кадр, який говорить всім станціям, що починається контрольований період. Отримавши цей кадр, станції, які хотіли б скористатися алгоритмом DCF для захоплення середовища, вже не можуть цього зробити, вони повинні чекати закінчення контрольованого періоду. Його тривалість оголошується в спеціальному кадрі, але цей період може закінчитися і раніше, якщо у станцій немає чутливого до затримок трафіку. В цьому випадку арбітр передає службовий кадр, після якого після закінчення інтервалу DIFS починає працювати режим DCF. На керованому інтервалі реалізується централізований метод доступу PCF. Арбітр виконує процедуру опиту, щоб по черзі надати кожній такій станції право на використання середовища, направляючи їй спеціальний кадр. Станція, отримавши такий кадр, може відповісти іншим кадром, який підтверджує прийом спеціального кадру і одночасно передає дані (або за адресою арбітра для транзитної передачі, або безпосередньо станції). Для того, щоб якась частка середовища завжди діставалася асинхронному трафіку, тривалість контрольованого періоду обмежена. Після його закінчення арбітр передає відповідний кадр і починається неконтрольований період. Кожна станція може працювати в режимі PCF, для цього вона повинна підписатися на дану послугу при приєднанні до мережі.
Хід роботи:
1 На логічне поле винесемо елементи для виконання роботи.
Рис. 1 – Робоча мережа
2 Налаштовуємо безпровідні адаптери кожного з комп’ютерів
Рис. 2 – Вікно налаштування безпровідного адаптера першого комп’ютера
Аналогічно налаштовуються інші вузли. Діапазон ІР адрес для конфігурування вузлів – 192.168.1.11 – 192.168.1.15
3 Виконаємо пінгування
Рис. 3 – Пінгування РС0-РС3
Рис. 4 – Пінгування РС0-РС3; РС1-РС4
Рис. 5 – Івент-лист пінгування РС0-РС3
Рис. 6 – Івент-лист пінгування РС0-РС3; РС1-РС4
4 Винесемо на логічне поле сервер, та за допомогою плати розширення з’єднання з точкою доступу.
Рис. 7 – З’єднання сервера з точкою доступу
Для того, щоб передати HTTP запит\відповідь необхідно налаштувати DNS сервер. Налаштування серверу, та DNS сервісу показані на рисунку 8 та 9 відповідно.
Рис. 8 – Налаштування серверу
Рис. 9 – Налаштування DNS сервісу
При налаштуванні DNS сервісу, створили лише один запис - vntu.ua, якому відповідає ІР адреса – 192.168.1.2, що є адресою даного серверу. Для перевірки правильності налаштування DNS сервісу використаємо команду «nslookup». Зайдемо на будь – який з кінцевих вузлів даної мережі та у командній строчці пропишемо «nslookup», далі прописується посилання на сайт, у нашому випадку vntu.ua, у відповідь маємо отримати ІР адресу нашого серверу. Якщо отримаємо 192.168.168.1.2 – сервіс налаштований правильно.
Як видно з рисунку, DNS сервіс налаштований вірно.
Виконаємо пінгування РС3 – Сервер, використавши HTTP.
Івент лист пінгування РС3 – Сервер
Висновок: виконавши дану лабораторну роботу ми налаштували локальну мережу використовую бездротовий зв’язок стандарту 802.11. Приєднали сервер з налаштованим DNS сервісом. Виконали пінгування. Представлені івент листи кожного з варіанту пінгування.