3.4.Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку із затримкою строків її виплати.

Порядок нарахування і виплати компенсації визначений Положенням про порядок компенсації робітникам утрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків і платежів) на коефіцієнт приросту споживчих цін.

При цьому коефіцієнт приросту споживчих цін визначається, як різниця між часткою від ділення індексу споживчих цін в останній місяць перед виплатою суми заборгованості на індекс споживчих цін у тому місяці, за який виплачується заробітна плата, та коефіцієнтом 1

Коефіцієнт приросту споживчих цін розраховується з трьома знаками після коми.

Індекси споживчих цін для розрахунку коефіцієнта приросту споживчих цін щомісяця публікуються Держкомстатом, наростаючим результатом із початку того року, у якому виникнула заборгованість по виплаті заробітної плати, що підлягає компенсації.

У випадку затримки виплати заробітної плати за декілька місяців сума компенсації визначається за кожний місяць окремо.

Виплата робітнику суми компенсації провадиться в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості по заробітній платі за відповідний місяць.

Компенсація за невчасно виплачену заробітну плату (у межах установлених законодавством норм) прибутковим податком не оподатковується

Оскільки компенсація робітникам утрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням термінів її виплати встановлена чинним законодавством, то сума зазначеної компенсації ставиться до валових витрат підприємства відповідного звітного (податкового) періоду відповідно до п. п 5.6.2 ст. 5 Закону про податок із прибутку.

Відмова власника або уповноваженого їм органа (особи) у виплаті компенсації може бути оскаржений у судовому порядку робітником або уповноваженим на представництво трудовим колективом.

4.Облік оплати відпусток.

Згідно з Конституцією України (ст. 45) кожний, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також щорічної оплачуваної відпустки.

Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності і виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Тривалість відпусток визначається чинним законодавством і незалежно від режимів і графіків роботи розраховується в календарних днях. Необхідно зазначити, що Кодекс законів про працю України 6 лютого 2003 р. доповнено статтею 781, згідно з якою при визначенні тривалості щорічних відпусток не враховуються святкові та неробочі дні. За статтею 73 КЗпП України святковими днями вважаються:

*1 січня — Новий рік;

*7 січня — Різдво Христове;

*8 березня — Міжнародний жіночий день;

*1–2 травня — День міжнародної солідарності трудящих;

*9 травня — День Перемоги;

*28 червня — День Конституції України;

*24 серпня — День незалежності України.

Робота також не проводиться в дні релігійних свят:

*7 січня — Різдво Христове;

*один день (неділя) — Пасха (Великдень);

*один день (неділя) — Трійця.

Щорічна основна відпустка тривалістю не менш як 24 календарних дні надається працівникам за відпрацьований рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Промислово-виробничому персоналу вугільної, сланцевої, металургійної, електроенергетичної промисловості, а також зайнятому на відкритих гірничих роботах, на роботах на поверхні шахт, розрізів, кар´єрів і рудників, на будівельно-монтажних роботах у шахтному будівництві, на транспортуванні і збагаченні корисних копалин надається щорічна основна відпустка тривалістю 24 календарних дні із збільшенням за кожні два відпрацьовані роки на два календарних дні, але не більше 28 календарних днів.

Керівним, педагогічним, науково-педагогічним працівникам освіти та науковим працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю до 56 календарних днів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Інвалідам І і ІІ груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, а інвалідам ІІІ групи – 26 календарних днів.

Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці тривалістю до 35 календарних днів надається працівникам, зайнятим на роботах, пов´язаних із негативним впливом на здоров´я шкідливих виробничих факторів, за Списком виробництв, цехів, професій і посад, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Право працівників на щорічну основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на підприємстві. Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи надаються працівникові в будь-який час відповідного робочого року.

Черговість надання відпусток визначається графіком, який складається працівником кадрової служби і затверджується керівником підприємства, організації, установи за погодженням з профспілковим чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом і доводиться до відома всіх працівників під розписку. При складанні графіків враховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, встановлених графіком, роботодавець погоджує з працівником, якого обов’язково у письмовій формі повідомляють про дату початку відпустки не пізніше як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Щорічні відпустки, на прохання працівника, можуть бути поділені на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна частина становитиме не менше 14 календарних днів.

Невикористана частина щорічних відпусток має бути надана працівникові, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

Відкликання з щорічної відпустки допускається за письмовою згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства.

У разі відкликання працівника з відпустки його працю оплачують з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки.

Роботодавець зобов’язаний вести облік відпусток, що надаються працівникам. На підставі затвердженого графіка відпусток або заяви працівника на підприємстві, в установі, організації видається наказ (ф.№ П-6) або розпорядження чи записка з відміткою, що має силу наказу. Наказ підписує керівник, а записку — керівник і працівник кадрової служби.

У наказі слід зазначити: прізвище, ім’я, по батькові працівника, його посаду (або місце роботи); вид, дату початку та строк відпустки, а також обов’язково — за який робочий рік надається відпустка. Наказ підписує керівник підприємства, установи, організації та погоджує з начальником відділу кадрів і керівником структурного підрозділу.

Наказ видається в двох примірниках. Один (оригінал) залишається у відділі кадрів, другий (копія) передається до бухгалтерії для нарахування оплати.

Для оперативного контролю за наданням відпусток за робочий рік та їх обліку у відділі кадрів ведеться Журнал обліку відпусток.

Журнал обліку відпусток має важливе значення, особливо для підготовки щоквартальної та річної статистичної звітності і оперативної інформації щодо використання відпусток.

На підставі наказу про надання відпустки працівник відділу кадрів робить запис в особовій картці працівника за формою П-2. У розділі «Відпустки» зазначається вид відпустки, за який період вона надається, дати початку та закінчення відпустки, підстава надання відпустки.

Особова картка П-2 ведеться на всіх працівників, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форм власності, і зберігається в кадровому архіві після звільнення працівника 75 років.

Суми виплат, належних працівнику за час надання йому щорічних, основної та додаткової відпусток, тривалість яких визначається в календарних днях, розраховуються шляхом ділення сумарного заробітку за останні 12 місяців перед наданням відпустки на відповідну кількість календарних днів року (за винятком святкових і неробочих днів) і множення отриманого результату (середньоденного заробітку) на кількість календарних днів наданої оплачуваної відпустки.

Цей розрахунок можна показати у вигляді формули:

В=*N (4.1)

де В – сума відпускних;

М – сумарний заробіток працівника за останні 12 місяців або фактично відпрацьований період (меншої тривалості);

К – кількість календарних днів розрахункового періоду;

С – число святкових і неробочих днів, передбачених законодавством;

N – тривалість відпустки в календарних днях.

Якщо працівник ще не відпрацював повний календарний рік, то для розрахунку відпускних береться відповідно сумарний заробіток, кількість днів і число святкових і неробочих днів за відпрацьований працівником період.

Таблиця 4.1.

Зміст господарської операції	Д-т	К-т
Нараховано резерв для оплати чергових відпусток	814	471
Створено резерв для оплати відпусток загальновиробничому персоналу	91	471
Нараховані відпускні виплати за рахунок резерву на оплату відпусток	471	661