Соціологія влади
Основні поняття соціології влади Вебера – «влада» і «панування» – задаються просто, але їх застосування вплетено в складну мережу соціальних зв'язків. Вебер вважає за краще «аморфному» поняттю «влада» (Macht) поняття «панування» (Herrschaft). «Влада» визначається ним як можливість нав'язати свою волю. «Панування» розглядається як соціально регульоване ставлення і визначається як «шанс зустріти послух певних осіб наказом певного змісту». Він розрізняє три чистих типу панування з мотивів підпорядкування та формі реалізації панування: традиційне, харизматичне і легальне, або бюрократичне, панування. Традиційне панування грунтується на вірі «у святість здавна існуючих порядків і влади». Найчистішим типом тут є патріархальне панування, тип начальника – «пан», штаб управління – «слуги», підлеглі – «піддані». Коряться панові в силу освяченого походженням гідності: пієтету. Цьому типу панування відповідають, перш за все, феодальні системи.
Харизматичне панування засноване на «афективному схилянні» перед персоною пана, особливо перед його божим даром (харизмою). Магічні здібності, пророчий дар чи героїзм, сила духу і слова, вічно нове, незвичайне, небувале й пов'язана з цим емоційна одержимість є тут джерелом особистої відданості. Найчистішими типами тут є панування пророків, героїв, великих демагогів. Союз панування утворюється шляхом усуспільнення прихильників. Тип начальника – «вождь». Тип підлеглого – «учень, послідовник».
Легальне панування ґрунтується на нормативному регулюванні. «Найчистішим типом тут є бюрократичне панування. У його основі лежить уявлення, що шляхом формально коректного прийняття нормативних положень можна створити і змінити будь-яке право. Союз на основі панування утворюється шляхом виборів або призначення, він сам і всі його частини є підприємствами. ... Штаб управління складається з призначаються керівником службовців, підлеглі є членами об'єднання («громадяни», «товариші»)».
Бюрократичне панування – найсучасніша форма панування – знаходить найбільший розвиток у XX ст. і витісняє інші форми легального панування. Вебер показує це на прикладі державних інстанцій, капіталістичних підприємств, армії, церкви та університетів.
Ідеальний тип бюрократичного панування відноситься до числа найбільш відомих конструкцій соціології Вебера, він увійшов у сучасну соціологію організацій. У післявеберський період – внаслідок невірного тлумачення або свідомого ігнорування ідеально-типового підходу Вебера до утворення понять – тип «бюрократія» перетворився на модель, яку стали використовувати у прикладних емпіричних дослідженнях. Згодом це поняття було витіснене із соціології організацій, яка більшою мірою стала спиратися на поняття «формальна організація», «роль», «формалізація очікувань поведінки», які розроблялися, перш за все, в американській соціології і лише в 60 – 70-і рр. через праці Р. Майнтц і Н. Лумана повернулися в німецькомовну соціологію організацій.
Бюрократію і капіталізм Вебер характеризує словами старонімецькою мови: «ehernes Gehause der Horigkeit», що можна перекласти як «залізна обитель кабали». Теза «бюрократизації» виводиться з тези раціоналізації і зводиться до представлення про неминучість прогресуючої бюрократизації в ході «раціоналізації» механізмів панування. Згідно Веберу, «повністю відбулася» бюрократія відноситься до «найбільш важко руйнуються утворень», надають згубний вплив на життя всіх членів суспільства. Сьогодні ці висловлювання застаріли в тому сенсі, що змінилися бюрократичні структури та інші механізми виявили свою сковує силу часом в більш опредмечених формах, ніж міг собі уявити Вебер.