2.1. Правове положення неповнолітніх батьків.

Для людини будь-якого віку вступ у шлюб не тільки шлях до створення родини, але й придбання нових прав й обов'язків, усвідомлення себе суб'єктом шлюбно-сімейних відносин. Разом з тим тільки з моменту реєстрації шлюбу права й обов'язки чоловіка й жінки стають об'єктом охорони з боку держави. Реєстрація шлюбу встановлюється «з метою охорони особистих і майнових прав й інтересів чоловіка й жінки й дітей».Сказане відноситься й до неповнолітніх, які з моменту висновку шлюбу здобувають дієздатність у повному обсязі й самостійно здійснюють права й виконують обов'язки, передбачені як сімейним, так і цивільним правом.

Відповідно до загального правила для висновку шлюбу необхідне досягнення шлюбного віку. Шлюбний вік установлюється у дівчат в 17років, у хлопців-18 років. Право знижувати шлюбний вік наданий виконкомам місцевих Рад. Із проханням про зниження шлюбного віку можуть звернутися як самі неповнолітні, один з них, так й їхні батьки, що є законними представниками своїх неповнолітніх дітей. При одержанні батьками неповнолітні дозволи виконкому шлюб може бути зареєстрований тільки за згодою неповнолітніх.

Неповнолітнім, що звертається із проханням про зниження шлюбного віку, повинно бути не менш 16 років. Однак все частіше зустрічаються матері 15 і навіть 14 років. У подібних випадках за законом неповнолітнім повинно бути відмовлено в зниженні шлюбного віку. Але на практиці виконкоми нерідко порушують це положення, якщо фактично родина вже існує, і нема рації позбавляти молодих людей можливості оформити шлюб. З метою забезпечення правового захисту інтересів юної матері й дитини виконкомам місцевих Рад законодавчо повинна бути надана можливість більше широкого розсуду при рішенні даного питання.

У законі немає переліку підстав для дострокової реєстрації шлюбу. На практиці такими, як правило, уважаються вагітність жінки або народження дитини. Випадки зниження шлюбного віку по зазначених підставах у законі визначаються як «окремі - виняткові». Настільки посилений акцент на винятковість ситуації з'явився в ті часи, коли затверджувалося, що в нашому суспільстві немає соціальних умов для таких явищ, як раннє материнство й шлюб, а зустрічаючі, розголосу не віддавалися, щоб не розбурхувати суспільна думка й не підривати моральні підвалини молоді. У дійсності реєстрація шлюбу у зв'язку з народженням дитини не така вже й рідкість. Орієнтація на можливість дострокової реєстрації шлюбу тільки в окремих виняткових випадках - штучна перешкода на шляху молодих людей до створення родини, оформленню шлюбу. Тому в статтях Основ законодавства про шлюб і родину неповнолітнім, опинившимся у відповідній ситуації, повинна бути надана можливість звертатися у виконком місцевої Ради для зниження шлюбного віку, без яких би те не було застережень про винятковість такої ситуації.

Неповнолітній чоловік і жінка (або один з них), як правило, уже є батьками або очікують народження дитини. І дуже мало неповнолітніх батьків реєструють шлюб. Склалася парадоксальна ситуація. Неповнолітні, що зареєстрували шлюб, здійснюють права й виконують обов'язки, передбачені цивільним і сімейним правом, у повному обсязі, що, безумовно, робить їх самостійними й незалежними при рішенні різних життєво важливих питань (установленні батьківства, стягненні аліментів, розділі житлоплощі й т.д.). Неповнолітні ж, які по тимі або інших причинах шлюб оформити не змогли, як і раніше (у більшості випадків) діяти самостійно не можуть. І найчастіше безправ'я юних матерів проектується насамперед на їхніх дітей. Залишаючи незахищеними права такої матері, ми ущемляємо не тільки її інтереси, але й інтереси дитини.

Раннє материнство небезпечно для жінки й може негативно позначитися й на дитині. Стаючи матір'ю в підлітковому віці, юна жінка в силу соціальної й психічної незрілості не в змозі усвідомити всієї значимості змін, що відбулися в житті, і тієї відповідальності, що лягає на її плечі з народженням дитини. Її положення збільшується правовою незахищеністю, недосконалістю чинного законодавства в частині, що стосується правий неповнолітньої жінки, що стала матір'ю. Часто саме ця обставина є вирішальним у визначенні долі народженої дитини. Адже, мабуть, єдине право, що дорівнює її до повнолітніх самотніх матерів, - це право передати дитини в державну дитячу установу на виховання й повний державний зміст, На цей крок юна мати нерідко йде вимушено - від безвихідності й відчаю.І розуміється він насамперед відсутністю в неї самостійних засобів до існування, свого будинку, умов для нормального виховання дитини.

Якщо неповнолітня мати,будучи школяркою або що вчиться ПТУ, технікуму, не працювала, а практично ситуація саме така, вона втрачає навіть цих скромних засобів, що збільшуєте й без того тяжке становище, фактично штовхає на відмову від дитини. Ця виплата, обумовлена як «частково оплачувана відпустка», є, власне кажучи, завуальованою різновидом державної

Якщо неповнолітня мати є заміжньою їй легше захищати як свої інтереси, так й інтереси дитини. Вона, безперечно, може звернутися в суд з позовом про стягнення аліментів, розподілі майна й т.д. Але коли шлюб не зареєстрований, правове положення неповнолітньої матері ускладнюється. Одним з найбільш важливих при цьому стає питання про встановлення батьківства й стягненні аліментів.

Встановлення батьківства в судовому порядку у випадку, коли мати дитини або обоє батьки є неповнолітніми, складно й тому, що така підстава, як спільне проживання й ведення спільного господарства матір'ю дитини й відповідачем до народження дитини, як правило, відсутній. Молоді люди найчастіше ще не мають свого житла й засобів до існування. Можливість спільного виховання або змісту дитини по цих же причинах малоймовірна.

У випадку, коли батьківство визнане добровільно або в судовому порядку, неповнолітня мати вправі стягнути аліменти на дитину. Але цієї суми може виявитися явно недостатньо для самостійного існування. Відкритим залишається питання про те, чи може неповнолітня мати в цьому випадку стягувати аліменти на свій зміст зі своїх батьків, чиї обов'язки матеріального характеру існують до її повноліття.

Якщо повноліття не досяг батько дитини, не одружений з його матір'ю, також виникає ряд питань, що вимагають правового дозволу. У їхньому числі: можливість самостійного добровільного визнання батьківства, участі в процесі по встановленню батьківства як позивач, відповідача й ін. Коли ж шлюб зареєстрований, неясними залишаються питання рівної участі у вихованні дитини при роздільному з ним проживанні одного з батьків, виплати аліментів при відсутності власного заробітку. При цьому важливо визначити, з якого ж віку виникають шлюбно-сімейні права й обов'язки як особистого, так і майнового характеру в неповнолітнього батька.

Мова йде про спірні питання. Відсутність їхньої правової регламентації не тільки утрудняє охорону прав неповнолітніх батьків, але й тягне далеко, що йдуть наслідки, морального плану. Суспільству не байдуже, у яких умовах будуть рости діти, у тому числі й ті, чиї батьки не досягли повноліття. От чому інтереси неповнолітніх батьків мають потребу в більше надійному правовому захисті.