[Ред.]Індивідуальне попередження злочинів

Адресатом індивідуального попередження, що може розглядатися як один з видів спеціального попередження, є конкретна людина, особисті характеристики якого об'єктивно говорять про можливість здійснення їм у майбутньому злочинного діяння.

Об'єктом індивідуального попередження може ставати як безпосередньо людина, її негативні соціальні якості, так і соціальна мікросередовище, його навколишнє (сім'я, побут, трудовий колектив).

Необхідність застосування до особи індивідуального попереджувального впливу визначається шляхом встановлення комплексу пов'язаних з ним криміногенних факторів:

• Вчинення в минулому правопорушень і аморальних вчинків.

• Деформовані ціннісні орієнтації, неповна соціалізація особистості, низький рівень правосвідомості.

• Наявність патологічних психічних порушень, що носять криміногенний характер (деякі психічні аномалії, сексуальні девіації і т.д.).

• Формування особистості в соціальному оточенні, що має неблагополучний характер: в неповній сім'ї, в умовах аморального і протиправного поводження батьків і близьких родичів і т.д.

• Несприятливі умови життя: погані матеріальні і житлові умови, негативний соціально-побутової клімат і т.д.

Оскільки індивідуальне попереджувальне вплив здійснюється щодо осіб, ще не вчинили злочин, і пов'язане з певним вторгненням в сферу приватного життя, при його здійсненні правоохоронні та інші органи не повинні виходити за рамки допустимого впливу. Застосування правоогранічівающіх і примусових заходів можливе лише щодо певних категорій осіб, зазначених у законі (наприклад, умовно засуджених або вчинили правопорушення).

Зважаючи на це основним методом, застосовуваним при індивідуальному попередженні злочинів, єметод переконання. Цей метод направлений на формування в особи позитивних уявлень про суспільство, корекцію негативних соціальних орієнтацій шляхом використання педагогічних і психологічних прийомів впливу.

Основним способом переконання єбесіда, що є вільний діалог з особою. Бесіда може проводитися з різними цілями. Вона може носити ознайомлювальний характер, коли необхідно встановити контакт з особою, отримати "з перших рук" інформацію про характеристики його особи, соціально-побутових умовах. Наступні бесіди можуть носити попереджувальний (інформування особи про можливі наслідки його вчинків) або виховний характер. Крім бесід, до числа способів переконання відноситьсязалученняособи в соціальні організації та групи, здатні чинити на нього позитивне виховне вплив: спортивні секції, трудові та творчі колективи, громадські організації.

Більш складний для застосування, хоча і більш ефективнийметод надання допомоги. Він пов'язаний з реалізацією конкретних заходів, спрямованих на особистісний розвиток і поліпшення соціально-побутового становища особи: направлення його на роботу або навчання, поліпшення побутових умов, формування сприятливої ​​ мікросоціального середовища .

Нарешті, якщо переконання і надання допомоги виявилися неефективними, може застосовуватисяметод примусу. Якщо переконання і надання допомоги повинне здійснюватися в основному державними соціальними службами і громадськими організаціями, то застосування заходів примушування - прерогатива правоохоронних органів. У числі основних заходів примусу, що застосовуються в рамках індивідуального попередження злочинів, називаються:

• Заходи адміністративної відповідальності, що носять як каральний (наприклад, штраф), так і соціально-оздоровчий характер (ізоляція від суспільства шляхомадміністративного арешту або адміністративного затримання).

• Примусове лікування алкоголізм а і наркоманії, спрямоване не тільки на поліпшення стану здоров'я особи, а й на запобігання вчинення протиправних вчинків внаслідок алкогольної або наркотичної деградації особистості.

• Припинення порушень обмежень, накладених на обличчя внаслідок ведення ним протиправної діяльності (наприклад, в результаті умовного засудження або умовно-дострокового звільнення).

Спеціальними видами індивідуального попередження є профілактика бездоглядності і правопорушень неповнолітніх , а також виявлення осіб, які вчинили нерозкриті злочини, які можуть продовжувати злочинну діяльність ( слідча та оперативно-розшукова діяльність).