3. Причини та умови злочинності в уКраїні

Вітчизняна злочинність є особливим різновидом злочинності — це злочинність кризового типу. Що це означає? З одного боку, вона породжена соціальною кризою в Україні, а з другого, будучи її породженням, вона створює благодатний грунт для поглиблення кризи. Вивести нашу країну із соціальної кризи можна лише розірвавши це зачароване коло. Якщо його не розірвати, то будь-які реформи в Україні — політичні, економічні, правові, моральні тощо — приречені на невдачу, що ми наразі й маємо. Злочинність кризового типу має властивість зводити нанівець будь-які добрі наміри реформаторів. У цьому її небезпека й особливий злоякісний характер. Тому кількісна характеристика вітчизняної злочинності має другорядне значення, а першорядного набуває у сучасних умовах її якісна характеристика. Є достатньо підстав вважати, що протидія злочинності в Україні наразі має ненауковий, а інколи й антинауковий характер. Через відсутність належного наукового забезпечення боротьба із злочинністю в Україні нагадує поведінку «вершника без голови».

Проблема причин злочинності – одна з центральних у кримінології. Вона існує протягом тисячоліть, тобто виникла значно раніше самої науки кримінології.

Коли розглядається понять причин злочинності через спектр філософського вчення про причинність, то поряд із поняттям причини, яка викликає певний наслідок, неодмінно стоїть поняття умови, яка сама цього наслідку не викликає, але сприяє причині « виконати свою справу».

На сьогодні  надзвичайно актуальним злочином для нашої держави є проблема боротьби з торгівлею людьми (особливо жінками). Україна, як і більшість країн Центрально-Східної Європи, вже має досить тривалий сумний досвід втрати значної кількості жінок і дівчат, вивезених з її території за кордон, де вони стають жертвами різноманітних методів та форм експлуатації, найпоширенішою з яких є примушення до заняття проституцією.

Серед причин поширення торгівлі людьми також спостерігається певна динаміка. Так, традиційно виділяються безробіття, низький рівень життя, правова неграмотність населення, поверхові уявлення про легкість життя у західних країнах, відсутність реальної інформації про проблему, сексуалізація життя, реклама сексу, інтернаціоналізація економіки, активна міжнародна трудова міграція, поява можливості для українських громадян виїзду за кордон тощо. На першому місці серед внутрішніх факторів залишається скрутне економічне становище. Фемінізація бідності сприяє пошуку будь-яких заробітків, навіть без врахування можливих негативних наслідків. Дослідники з різних країн помітили, що в цій ситуації жінки швидше погоджуються на роботу, що не відповідає їх рівню освіти і кваліфікації, у той час, як чоловіки в подібній ситуації вагаються. Зростає кількість родин, де жінки є головними годувальницями, на чиї плечі лягає відповідальність за всю родину. Але якщо 5–8 років тому головним чинником бідності було безробіття, то сьогодні і жінки, і експерти наголошують не стільки на безробітті як причині бідності, скільки на дуже низьких заробітках, які не дотягують до межі бідності навіть за висококваліфіковану працю (лікарі, медичні працівники, вчителі, серед яких абсолютна більшість – жінки), наслідком чого стає бідність і безвихідь. Спостерігається унікальне явище обвального зниження рівня життя тієї частини населення, що за світовими стандартами відноситься до “середнього класу”. Все це штовхає громадян на пошук роботи за межами України. Тим часом найбільш доступною для українських жінок сферою заробітку за кордоном є сексуальна індустрія, причому в нелегальному її варіанті. Безпосереднє спілкування з жінками, які бажають їхати працювати за кордон, і з тими, хто повернувся відтіля, свідчить, що негативну роль у поширенні торгівлі людьми в Україні, як і раніше, відіграє недостатня поінформованість українських громадян щодо можливостей працевлаштування за кордоном, а також про наслідки нелегального перебування там.

За 4 місяці 2008 року безпосередньо працівники Департаменту боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, викрили 163 злочини, передбачених ст. 149 „Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини” Кримінального кодексу України, та встановили 108 осіб, які вчинили такі злочини. 177 громадян України – стали жертвами злочинів, пов'язаних з торгівлею людьми, з них 128 жінок та 19 неповнолітніх.

Дослідники створили свого роду “енциклопедію” проблеми торгівлі людьми в Україні. І дійшли висновку про існування прогалин у боротьбі з новітнім рабством. Інформаційна кампанія, твердять вони, не досягає маленьких містечок і сіл, і з освітніх програм вилучені чоловіки, а також жінки старшого віку, які раніше традиційно не вважалися групами ризику. Жертви торгівлі людьми не визнають себе такими або не знають, що мають право на отримання допомоги та компенсацію завданих збитків. Закон щодо захисту свідків хоч існує, але не застосовується, а вироки, винесені торговцям людьми, занадто м`які – до трьох років покарання умовно.

Неефективність політичних та економічних перетворень в державі, корумпованість чиновників, декларативність соціальної політики, зростання прірви між верхами та абсолютною більшістю населення, нездійсненність романтичних мрій перших років незалежності призвели до появи ще одного фактору – невіри в позитивні зміни в країні. Складність ситуації полягає в тому, що молоді люди не бачать перспектив для життя та реалізації в українському суспільстві. Батьки не бачать перспектив для своїх дітей. Вища освіта не стає запорукою нормального забезпеченого життя. Виїзд за кордон розглядається як умова не тільки вирішення тимчасових фінансових проблем родини, але і як стратегія життєвого шляху для молодого покоління. Зрозуміло, що інформаційні кампанії в цьому випадку не можуть розглядатися у якості методу протидії, необхідні суттєві зміни в управлінні соціальними та політичними процесами в суспільстві.

Актуальною ознакою сучасності є поширення робіт з дослідження взаємодії економіки злочинності, оскільки наразі економіка України перебуває у стані стрімкого зростання економічної злочинності. Економічні злочини являють собою суттєву небезпеку для суспільства не лише через значну поширеність та різноманітність проявів злочинної економічної діяльності, але й через соціально небезпечний характер цих діянь.

Компанія PricewaterhouseCoopers оприлюднила щорічний всесвітній огляд динаміки економічної злочинності за 2009 рік. Наявність значної кількості респондентів в Україні вперше дозволила підготувати окремий звіт по країні. Українські підприємства забезпечили 65 із більше 3 000 відповідей всесвітнього огляду, 70% з них були надані вищим керівництвом українських компаній. Всесвітній огляд підтверджує негативний вплив економічної кризи на рівень економічної злочинності. Результати українського опитування збігаються з висновками всесвітнього звіту та підтверджують зростання ризиків, пов’язаних з економічною злочинністю. Тому виявлення неправомірних дій та запобігання економічному шахрайству є критично важливим для українського бізнесу в умовах економічної кризи.

З точки зору українських топ-менеджерів основними факторами, що впливають на зростання шахрайства, є:

-Корупція (26%)

-Загроза звільнення (23%)

Однак лише 13% респондентів глобального опитування визначили корупцію як основний фактор підвищення рівня шахрайства. Менш важливими для України (19% респондентів) є фінансові показники діяльності, яких важко досягти. Проте вони визнані найбільш впливовим фактором у всесвітньому звіті (47% опитаних).

Причини економічних злочинів 72% опитаних українських підприємств вважають зовнішнє шахрайство головною загрозою для компанії. Такий показник суттєво відрізняється від результатів всесвітнього опитування, в якому 53% респондентів виділяють внутрішні загрози як основне джерело ризиків. Основними джерелами зовнішнього шахрайства в Україні були визнані:

- Клієнти (33%)

- Агенти і посередники (19%)

- Постачальники (14%)

Основним джерелом внутрішніх ризиків українські респонденти вважають дії менеджменту середньої ланки (88% респондентів). У глобальному опитуванні лише 42% усіх внутрішніх ризиків пов’язані зі середньою ланкою керівництва, і стільки ж – з молодшим штатом.

Також криза нанесла удар своїм обов'язковим безробіттям, які неминуче ведуть до різкого сплеску майнових злочинів.

За даними держстатистики з початку року вдвічі виросло число замовлених убивств, проявів бандитизму - в 2,6 рази, викрадань людей - на 60%, розбійних нападів - на 13%, шахрайств - на 18,5%. Злочинність різко стала «урбанізованою», тобто епіцентр масових злочинів перемістився в міста. Найбільше дісталося Києву. За вісім місяців на столичних вулицях кількість зареєстрованих злочинів збільшилася більше ніж на чверть. А в цілому по країні число злочинів з використанням вогнепальної зброї і вибухівки зросло в 2009 році на 32.7 %.

Також можна вважати, що судимість є однієї з основних причин злочинності. Саме  алкоголізм і схильність раніше судимих громадян до здійснення правопорушень - це головні причини тяжких злочинів у країні.

«Кожні 30% всіх тяжких злочинів скоюються раніше судимими... алкоголь і раніше судимі громадяни - це головна причина масових злочинів у нашій країні». Більше 2/3 всіх вбивств здійснюються на ґрунті спільного вживання спиртного.

Також неправильно, коли в умовах економічної кризи ціни практично на всі товари постійно ростуть, а вартість горілки майже не зростає. «Це якраз неправильно (не підвищувати ціну на горілку)». Крім того,  народні депутати не допустять підвищення ціни на алкоголь. Нагадаємо, МВС занепокоєне зростанням злочинності у зв’язку з економічною кризою.

Також посилюється явище злочинів в Інтернеті. З усіх статистичних даних випливає, що таке зростання існує. Безсумнівно можна ствердити, що в деяких галузях кіберзлочинності, особливо тих, про які широко повідомляється у мас-медіа, це збільшення справді є помітним.

Мова йде про несанкціоноване копіювання інформаційних файлів чи програм для користувачів, несанкціонований доступ до інформаційних масивів і баз даних в АС. Дійсно, зловмисник, здійснивши несанкціоноване копіювання інформації з жорсткого диску ЕОМ на гнучкий диск, тобто здійснивши, по суті справи, крадіжку інформації, практично не залишає слідів. Звичайно, не в загально-прийнятому значенні, а в значенні фіксації своїх дій у комп'ютері. Це відбувається з тієї причини, що перша операція копіювання інформації з диску на диск розроблялася як функціонально-необхідна в ЕОМ, і тому ніяких заходів по її авторизації здійснено не було.

 В якості спеціальних заходів, що перешкоджають реалізації злочинних намірів, використовують системи розмежування доступу (СРД) до ресурсів автоматизованих систем (програмні, програмно-апаратні і апаратні), які містять найрізноманітніші механізми захисту інформації в АС. Саме застосування подібних систем дозволяє, як мінімум, фіксувати факт скоєння несанкціонованих дій. Хоча, якщо бути коректним, в цьому випадку ми говоримо про достатньо ідеальну модель СРД, яка містить всі можливі механізми захисту. Останнє зауваження означає, що ряд реальних СРД можуть обминатися зловмисниками, причому сам факт "злому" системи захисту може фіксуватися, а може бути нею і не "поміченим".

Практика показує, що на сьогодні, в умовах застосування недостатньо стійких (надійних) СРД, факт здійснення комп'ютерного злочину у переважній більшості випадків виявляється за вторинними наслідками, тобто за крадіжкою грошових засобів, інтелектуальної власності, здійсненням аварій тощо. І навіть у цих випадках не всі потерпілі йдуть на те, щоб оприлюднити факт злочинних посягань на їхні комп'ютерні системи. Мотиви при цьому найрізноманітніші: від найлегковажніших, з посиланням на випадок, до побоювання втрати престижу фірми з метою запобігання відтоку клієнтів.

Найбільш поширені правопорушення це такі злочини, як шахрайства на інтернетних аукціонах, шахрайства в інтернетних трансакціях продажу, купівлі та викрадення тотожності, тобто даних про осіб. У нас це явище найчастіше стосується фішингу, тобто здобування даних з платіжних карток – а точніше з магнітної смужки банківських платіжних карток.

Банківська система держави, яка пов’язана з накопиченням, розподілом і використанням державних і приватних коштів, є однією з найбільш притягальних для окремих злочинців. Значна кількість різного роду фінансових афер здійснюються сьогодні при виконанні різних банківських операцій.

Наведений матеріал свідчить про те, що з кожним роком способи вчинення злочинів змінюються. Дане явище зумовлене як складністю самих засобів комп’ютерної техніки, так і різноманітністю та постійним нарощуванням інформаційних операцій, багато з яких відображають рух фінансових і грошових коштів, науково-технічних розробок тощо.

Також проблема злочинності неповнолітніх за всіх часів і зараз є високо-актуальною для будь-якого суспільства. Не є тут винятком і сучасне українське суспільство. Адже мова йде про ту його части­ну, яку воно має підтримувати та всіляко забезпечувати її фізичне, психічне та моральне здоров'я, виховання, підготовку до виконан­ня своєї суспільної ролі за природним законом зміни поколінь. Зрозуміло, що виконання цієї суспільної функції багато в чому за­лежить від нормального соціального розвитку суспільства в ціло­му. Громадянська незрілість, моральні та протиправні збочення не­повнолітніх, тим паче вчинення ними суспільно небезпечних діянь, якими є злочини, мають викликати (знову-таки за нормаль­них соціальних умов) виняткову занепокоєність суспільства, дер­жави, вимагають глибокого аналізу та вжиття всіх необхідних за­ходів для недопущення таких проявів, пріоритетного запобігання їх вчиненню, найбільш раціонального реагування на вчинені зло­чини, включаючи покарання та альтернативи останьому .

Детермінанти злочинів неповнолітніх загалом тотожні тим, які обумовлюють злочинність дорослих. Це ті самі кризові явища і процеси, що існують у нашому суспільстві на макро- і мікрорівні. Але у зв'язку з не­повноліттям правопорушників вони мають свою специфіку. Чинниками, які обумовлюють злочини неповнолітніх, традиційно вважаються:  негативний вплив у сім'ї; недоліки у шкільному вихованні; незайнятість суспільно корисною працею;  негативний вплив мікросередовища; вади у діяльності правоохоронних органів щодо профілактики зло­чинів неповнолітніх.

Однак, з розвитком інформаційного забезпечення суспільства перелік детермінант злочинності неповнолітніх розширюється. Засоби масової інформації (ЗМІ), і особливо телебачення, стали невід'ємною частиною культури сучасного суспільства. Саме ЗМІ створюють своєрідний інформаційний фон, на основі якого людина і зокрема молода, формує певний світогляд щодо способу, і стилю життя, моделей поведінки. В цьому розумінні засоби масової інформації мають в своєму розпорядженні невичерпні можливості позитивного  впливу на свідомість людей, формування у них, особливо у неповнолітніх і молоді, високих моральних якостей, громадської активності, зразків правомірної поведінки, нетерпимості до порушень закону тощо.

М. С. Малеїн, узагальнивши точки зору різних авторів на це поняття, дійшов висновку про наявність таких концепцій розуміння причин злочинності: 1) Перша концепція - психологічна. її прихильники сходяться в одному: суб'єктивний фактор, тобто дефекти свідомості визнаються головним компонентом у комплексі причин і умов злочинності або її єдиною причиною. Економічним чинникам тут відводить ся другорядна роль. Додамо, що це найбільш поширена концепція серед кримінологів.

2) Друга концепція (економічна) склалася в 70-х роках. Вона виходить з того, що головні причинизлочинності коріняться в економічних відносинах, матеріальних умовах життя суспільства. Серед економічних чинників найбільш явними є суперечності між існуючим рівнем виробництва і потребами населення. Автори цього навчального посібника є прихильниками цієї концепції, оскільки питання про співвідношення економічних і духовних явищ у діалектиці вирішене на користь перших. Саме вони є вирішальними і визначають усі інші сторони суспільного життя.

3) Існує і проміжна позиція міжсихологічною і економічною концепціями причин злочинності. її прибічники вказують на небезпеку психологізації причин злочинності і на недостатність уваги до економічних факторів. З появою економічної концепції в системі причинзлочинності наведено порядок. Економічні умови первинні, психологічні похідні від них, а не навпаки, як вважалося раніше.

4. Попередження злочинності - це система заходів, що вживаються державними органами, громадськими організаціями, представниками влади та іншими особами, спрямованих на протидію процесам детермінації злочинності, що мають на меті ресоціалізацію потенційних злочинців, запобігання вчиненню нових злочинів.

Деякі автори пропонують для позначення такої діяльності термін «попередження злочинів» (вказуючи, що не може бути попереджено вже існуюче явище)