2.4 Заходи з охорони навколишнього середовища

Велике значення для оздоровлення атмосферного середовища мають заходи щодо очистки повітря та його охорони.

Просторовий розподіл домішок в атмосфері зумовлюється атмосферною дифузією їх в повітря, а тому при проектуванні і експлуатації підприємств враховують метеорологічний аспект забезпечення охорони атмосферного повітря. Дослідження у цьому напрямку розвивається на основі вивчення атмосферної турбулентності та дифузії домішок.

Під гранично допустимими концентраціями забруднювачів потрібно розуміти такі концентрації різних токсичних хімічних речовин, що наявні в повітрі промислових підприємств у вигляді газів, парів і пилу, які впродовж робочого дня не викликають паталогічних змін чи захворювань.

Береться до уваги також поріг запаху різних забруднень. Для встановлення показників забрудненості повітря використовують порівняні дані із захворювання у забруднених і контрольних районах, а також виконують експериментальні дослідження на тваринах.

Визначають ГДК санітарно-епідеміологічні служби. Велика оперативна робота за контролем чистоти атмосферного повітря здійснюється санітарною інспекцією, а також гідрометеорологічними службами.

Атмосфера самоочищається від забруднень внаслідок осаджування твердих частинок, вимивання їх з повітря опадами, а також розчиняючи каплями дощу й туману, водою морів, океанів, рік та інших водойм, розсіваючи в просторі.

Для зменшення задимлення, запилення й отруєння газами повітря, підприємств, які забруднюють атмосферу, мають розміщатись на підвищених місцях, що добре обдуваються вітрами. Це збільшує висоту викиду диму і газів і сприяє їхньому розсіянню в просторі. У зв’язку з цим практикують спорудження високих труб ( 200-300 м ), щоб викидами не очищається повітря у більш високі шари атмосфери, вище шару інверсії.

Для ліквідації задимлення зменшують число дрібних котелень, будують великі котельні або теплоелектроцентралі. Встановлено, що 1 т вугілля, спалена в промислових печах, великої котельні та значної висоти труб дає у 25 раз менше диму і кіптяви, ніж при спалюванні в одноповерхових житлових будинках. Замінюють також димові печі газовими або електричними. Там, де неможливо уникнути спалювання мінерального палива, необхідно будувати більш вдосконалені котельні. Вугілля та нафту піддають спеціальній обробці, звільняють їх від золи і сірки, використовуючи для цього спеціальні збагачувальні фабрики. Правильне спалювання газу не дає диму, сажі, окису вуглецю та інших шкідливих речовин. Одним із основних заходів з охорони атмосферного повітря є будівництво очисних споруд. Очистка газових викидів нерідко пов’язана з рішенням складних науково - технічних проблем. Для очистки від отруйних газів і парів використовують електрофільтри, які виготовляються із кислотривких матеріалів. Гази вловлюють, розчиняючи їх в рідині, або поглинають різноманітними поглиначами/5/.

3 Розрахунко ва частина

3.1 Вихідні дані

Продуктивність сушила P=400 000 м²

Час сушки t=10 хв

Розмір плиток 120×65×7 мм

Початкова вологість плитки W_поч=8 %

Кінцева вологість плитки W_кін=1%

Температура в камері t=200 ^oC

Початкова температура плиток t_поч=20^oC

Кінцева температура плиток t_кін=160^оC

Температура відхідних газів t_відх=120˚С

Брак при сушінні і випалі m=3%

Режими роботи сушарки – трьохзмінний

Коефіцієнт використання обладнання K_об=0,9

Втрати при прожарюванні в.п.п. в.п_.п.=3%

Паливо – Шебелинський газ

Склад паливо:

CH₄ = 93 %

C₂H₆ = 4,4 %

C₃H₈ = 0,8 %

C₄H₁₀ = 0,6 %

C₅H₁₂ = 0,3 %

CO₂ = 0,1 %

N₂ = 0,8 %