Задача 1

1. Під час розгляду справи про обвинувачення Коцюби у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, у головуючого в судовому засіданні судді Павличка виник сумнів щодо кваліфікації дій підсудного. В одній з перерв у судовому засіданні він зателефонував судді апеляційного суду Федорчуку, поділився з ним своїми сумнівами, але чіткої відповіді від нього не одержав. Знаходячись під час перерви в кабінеті судді, він з іншими суддями цього суду продовжувв обговорювати це питання. В цей час до них зайшли прокурор і захисник Коцюби, які також прийняли участь в обговоренні питання щодо кваліфікації дій підсудного і висловили свої міркування. Так і не дійшовши єдиної думки, суддя продовжив засідання. Він заслухав судові дебати, останнє слово підсудного і вийшов до нарадчої кімнати для постановлення вироку. Оскільки постановлення вироку затягувалось, головуючий вийшов з нарадчої кімнати, зайшов до кімнати секретаря судового засідання і попросив її приготувати для нього чай. В цей час до нього підійшов прокурор і поцікавився, чи ще довго буде постановлятися вирок. Після того, як був постановлений і проголошений вирок, захисник засудженого адвокат Гикавка подав на нього апеляцію. Обґрунтовуючи неправильну кваліфікацію дій обвинуваченого, він вказав також на порушення судом вимог ст. 322 КПК України і просив апеляційний суд змінити вирок, перекваліфікувавши дії засудженого на ч. 3 ст. 296 КК, та вказати головуючому суду Павличку на порушення процесуального закону, винісши про це окрему ухвалу.

1. Що слід розуміти під таємницею нарадчої кімнати і яке значення має дотримання вимог ст. 322 КПК України для постановлення законного і обґрунтованого вироку?

Таємниця наради суддів створює умови для вільного обговорення суддями всіх питань, які вони повинні вирішити під час постановлення вироку.

Нарадча кімната - це ізольоване приміщення. Нею може бути приміщення, яке призначено суто для наради суддів, або інше ізольоване приміщення, пристосоване для можливості зосередження і тривалої роботи суддів, пов'язаної з постановленням вироку. Приміщення, яке використовується для наради суддів, повинно бути обладнано так, щоб повністю виключалась можливість стороннього впливу па суддів (наприклад, через телефон, мегафон

та ін.).

З метою охорони таємниці паради суддів закон передбачає застереження –

• судді не мають права розголошувати міркування, то були висловлені у нарадчі кімнаті;

• протокол наради суддів не ведеться;

• думка кожного судді у вироку окремо не зазначається;

• вирок підписується усіма суддями (навіть тим, хто залишився при голосуванні з окремою думкою).

Позиція судді, якої він дотримувався, приймаючи вирок, може стати відомою лише, коли він виклав у письмовій формі свою окрему думку, або у зв'язку з провадженням справи за обвинуваченням судді у вчиненні службового злочину під час розгляду справи

2. Чи можна вважати порушеною таємницю нарадчої кімнати, якщо:

а) суддя (один із суддів) виходив з нарадчої кімнати для вирішення питань, які не пов’язані з кримінальною справою? –неоднозначно.

б) якщо під час постановлення вироку в нарадчу кімнату заходили запасний засідатель або секретар судового засідання;

в) якщо під час наради суддів головуючий вів телефонні розмови з іншими особами щодо обставин справи?

г) якщо суддя (один з суддів), який брав участь у постановленні вироку, розповідав про висловлювані під час постановлення вироку міркування?

У всіх випадках так -

ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

Про додержання судами України процесуального законодавства, яке регламентує судовий розгляд кримінальних справ

20. Роз'яснити судам, що за змістом ст.322 КПК України при перебуванні суддів (судді) довгий час у нарадчій кімнаті у зв'язку з постановленням вироку, суд (суддя) з настанням нічного часу вправі перервати нараду для відпочинку, залишити нарадчу кімнату і відпочинок проводити у звичайних умовах до початку наступного робочого дня. При цьому слід враховувати, що відповідно до ст.54 КЗпП УКраїни ( 322-08 ) нічний час починається о 10-й годині вечора.

Судам слід мати на увазі, що недодержанням таємниці наради суддів, яке є істотним порушенням кримінально-процесуального закону, що тягне скасування вироку, є: складання вироку або його частини поза нарадчою кімнатою; не пов'язане з відпочинком залишення нарадчої кімнати одним або всіма суддями (суддею), перебування у нарадчій кімнаті під час наради суддів сторонніх осіб; розголошення висловлюваних у нарадчій кімнаті міркувань.

( Пункт 20 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 )

3. Чи вважається порушення таємниці нарадчої кімнати істотним порушенням вимог закону, що тягне обов”якове скасування вироку?

Так.

Стаття 370. Істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону

Істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обгрунтований і справедливий вирок чи постанову.

Вирок (постанову) в усякому разі належить скасувати, якщо:

8) порушено таємницю наради суддів;

4. Яке рішення має прийняти апеляційний суд на скаргу захисника в описаній ситуації?

Вирок має бути скасовано з підстави , передбаченої п.8 ч. 2 ст. 370 КПК -

Альтернативний варіант,якщо вважати , що не було порушено таємницю нарадчої кімнати, то Вирок за наявності до того підстав може бути змінено

Стаття 373. Зміна вироку (постанови) апеляційним судом

Апеляційний суд змінює вирок у випадках:

2) зміни кваліфікації злочину і застосування кримінального закону про менш тяжкий злочин;

2. Під час обговорення в нарадчій кімнаті питання про те, яка міра покарання повинна бути призначена неповнолітньому підсудному Івашку, якого судді щойно визнали винним у вчиненні злочину, передбаченого п.п. "4" і "6" ч.2 ст. 115 КК, народні засідателі настоювали на обранні довічного позбавлення волі.

Головуючий в судовому засіданні суддя апеляційного суду Бубка роз'яснив, що таке рішення суду буде незаконним, оскільки відповідно до чинного кримінального закону України (ст. 64 КК) довічне позбавлення волі не може бути застосовано до осіб, які не досягли на час вчинення злочину повноліття. Проте народні засідателі не погодилися з таким розумінням і настоювали на постановленні обвинувального вироку з призначенням покарання у вигляді довічного позбавлення волі. Враховуючи, що всі професійні судді, які брали участь у розгляді справи, дійшли висновку про необхідність призначення покарання підсудному у вигляді позбавлення волі на строк 15 років, суд постановив саме такий вирок. Народні засідателі відмовились його підписати.

1. Яким вимогам має відповідати вирок суду?

1. Властивості вироку:

Розрізняються внутрішні і зовнішні властивості вироку, які взаємопов'язані і повністю відбивають якісну характеристику вироку як акта в системі всіх процесуальних рішень. Причому внутрішні властивості вироку обумовлюють його зовнішні властивості.

Внутрішні властивості вироку:

• законність,

• обґрунтованість,

• вмотивованість вироку,

• його справедливість.

Зовнішні властивості вироку:

• виключність

• обов’язковість

• преюдиціальність

2. Який порядок наради суддів при постановленні вироку?

Стаття 339 КПК

Перед тим, як постановити вирок, відбувається нарада суддів під керівництвом головуючого.

Головуючий ставить на вирішення суду питання, зазначені в статті 324 КПК. При цьому він повинен ставити кожне питання в такій формі, щоб на нього можна було дати тільки позитивну або негативну відповідь.

При вирішенні кожного окремого питання ніхто з суддів не має права утримуватися від голосування. Головуючий голосує останнім. Всі питання вирішуються простою більшістю голосів.

3. Який порядок складення вироку і його підписання?

Стаття 332. Складання вироку

Розв'язавши питання, що підлягають вирішенню в нарадчій кімнаті, суд складає вирок.

Вирок повинен бути написаний одним із суддів, який брав участь у його постановленні.

Вирок повинен складатися з трьох частин — вступної, мотивувальної і резолютивної.

Виправлення у вироку повинні бути застережені та підписані всіма суддями в нарадчій кімнаті до проголошення його.

Стаття 339. Підписання вироку і окрема думка

Вирок підписують усі судді чи один суддя, коли справа розглядалась ним одноособово. Суддя, який залишився в меншості, має право викласти письмово свою окрему думку, яка приєднується до справи, але оголошенню не підлягає.

Коли кримінальна справа, в якій є окрема думка, не розглядалася судом касаційної інстанції, то після того, як вирок суду набрав законної сили, окрема думка разом з справою направляється голові вищестоящого суду для вирішення питання про необхідність перегляду справи в порядку нагляду.

4. Що таке окрема думка судді і яке вона має процесуальне значення?

Стаття 339. Підписання вироку і окрема думка

Вирок підписують усі судді чи один суддя, коли справа розглядалась ним одноособово. Суддя, який залишився в меншості, має право викласти письмово свою окрему думку, яка приєднується до справи, але оголошенню не підлягає.

Коли кримінальна справа, в якій є окрема думка, не розглядалася судом касаційної інстанції, то після того, як вирок суду набрав законної сили, окрема думка разом з справою направляється голові вищестоящого суду для вирішення питання про необхідність перегляду справи в порядку нагляду.

5. Як має поступити головуючий в описаній ситуації?

Інститут народних засідателів було ліквідовано. У даному випадку головуючий повинен підписати разом з усіма суддями вирок і постановити вирок саме щодо призначення неповнолітньому покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.

3.Складіть письмову довідку про вступну частину вироку, вказавши в ній: які дані про особу підсудного мають бути вказані у вступній частині. При цьому врахуйте роз'яснення, які дав Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 29 червня 1990 р. (п.14).

Можна взяти будь-який вирок з реєстру судових рішень

14. Роз'яснити судам, що відповідно до ст.333 КПК України у вступній частині вироку належить зазначати, крім складу суду, секретаря і перекладача, всіх учасників судового розгляду: зокрема, обвинувача, захисника, потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача та їх представників, а також законного представника неповнолітнього підсудного, якщо вони брали участь у судовому розгляді, вказуючи їхні прізвища й ініціали.

До відомостей про особу підсудного, які мають значення для справи і які належить зазначати у вступній частині вироку, крім тих, що прямо передбачені у ст.333 КПК України, належать, зокрема, й такі: місце роботи чи навчання, громадянство, участь у Великій Вітчизняній війні, інвалідність, нагороди, дані про непогашену і незняту судимість. Дані про зняту чи погашену судимість не повинні заноситись до вступної частини вироку.

У вступній частині вироку не слід зазначати також відомості про обраний підсудному запобіжний захід, посилатись на те, що були допитані підсудний, потерпілий, свідки, проведена експертиза, заслухані судові дебати, останнє слово підсудного тощо.

ВИРОК

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

29 січня  2007 року Червоноградський міський суд Львівської області

В складі: головуючого-судді                                                    Новосада М.Д.

При секретарі                                                        Султан Н.В.

З участю прокурора                                               Ковальчука О.Г.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Червонограді справу про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця м.Червонограда Львівської області, українця, громадянина України, освітою середньою, розлученого, на утриманні одна неповнолітня дитина,не працюючого , проживаючого в АДРЕСА_1,раніше судимого, 27.03.2006 року Червоноградським міським судом Львівської області за ст. 263 ч. 1 КК України  на 2 роки  позбавлення волі  з іспитовим строком   1 рік,

в злочині передбаченому ст. 309 ч.2 КК України,

Складіть письмову довідку про мотивувальну частину обвинувального і (окремо) виправдувального вироку. При цьому порівняйте ст. 324 і ст. 334 КПК та використайте п.п. 15,16-23 названої постанови Пленуму Верховного Суду України.

15. Судам слід мати на увазі, що згідно зі ст.334 КПК України ( 1003-05 ) мотивувальна частина обвинувального вироку має містити насамперед формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з обов'язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і його мотивів. Якщо підсудний визнається винним у замаху на вчинення злочину, необхідно зазначити причини, з яких злочин не доведено до кінця.

В цій частині вироку потрібно викласти весь обсяг обвинувачення, визнаного доведеним, а також обставини, які визначають ступінь винності кожного з підсудних, їх роль у вчиненні злочину, а після цього - докази, покладені судом в обгрунтування своїх висновків.

Формулювання недоведеної частини пред'явленого підсудному обвинувачення з наведенням підстав, з яких воно визнається недоведеним, повинно бути викладено після доказів, якими обгрунтовано доведену частину обвинувачення.

16. Вказати судам на необхідність точного виконання вимог ст.334 КПК України про обгрунтування обвинувачення конкретними доказами не лише кожному підсудному, а й по кожному епізоду обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Суду належить дати аналіз усіх зібраних у справі доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, підсудних, у висновку експерта та інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення, не обмежуючись лише зазначенням прізвища свідка, потерпілого або назви проведеної експертизи тощо.

З показань підсудного, потерпілого, свідка у вироку слід наводити лише ті, в яких йде мова про фактичні дані, що стосуються доказуваної обставини.

( Пункт 16 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 )

17. Звернути увагу судів на те, що згідно з вимогами ст.323 КПК України ( 1003-05 ) в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені у судовому засіданні. При постановленні вироку суд колегіально чи суддя одноособово, в умовах, що виключають будь-яке втручання у вирішення конкретних справ, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності для вирішення питань, зазначених у ст.324 КПК України.

Висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.

( Пункт 17 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 )

18. Роз'яснити, що мотивування у вироку висновків щодо кваліфікації злочину полягає у зіставленні ознак установленого судом злочинного діяння і ознак злочину, передбаченого тією чи іншою статтею кримінального закону, його частиною або пунктом, і формулюванні висновку про їх відповідність.

Додержуючись вимог ст.277 КПК України, суд повинен навести у вироку мотиви зміни в суді пред'явленого підсудному обвинувачення. При наявності підстав для застосування закону про менш тяжкий злочин, ніж той, за яким було пред'явлено обвинувачення, суду належить обгрунтувати у вироку висновок про перекваліфікацію дій підсудного на закон, що передбачає відповідальність за менш тяжкий злочин, не виправдовуючи підсудного за тим обвинуваченням, яке йому було пред'явлено.

( Пункт 18 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 )

19. Керуючись ст.39 КК України ( 2001-05 ) і ч.2 ст.334 КПК України ( 1003-05 ), суди зобов'язані мотивувати свої висновки щодо виду і міри покарання, яке слід призначити підсудному. Зокрема, суд повинен мотивувати призначення покарання у вигляді позбавлення волі, якщо санкція кримінального закону передбачає й інші покарання, не пов'язані з позбавленням волі; застосування умовного засудження; застосування умовного засудження до позбавлення волі з обов'язковим залученням засудженого до праці; призначення покарання нижче найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин; перехід до іншого більш м'якого виду покарання; надання відстрочки виконання вироку; звільнення підсудного від покарання.

При цьому належить керуватись відповідними нормами КК України ( 2001-05, 2002-05 ) та роз'ясненнями, які дані в постановах Пленуму Верховного Суду України з питань застосування мір кримінального покарання.

Судам слід мати на увазі, що у ст.41 КК України ( 2001-05 ) наведено вичерпний перелік обставин, що обтяжують відповідальність, і тому суд при мотивуванні міри покарання не може посилатись на обтяжуючі обставини, не зазначені у цій нормі закону.

( Пункт 19 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 )

20. Звернути увагу судів на необхідність мотивувати у вироку вирішення цивільного позову в кримінальній справі, керуючись при цьому статтями 28 ( 1001-05 ), 328 ( 1003-05 ) КПК України, відповідними нормами ЦПК України ( 1501-06, 1502-06, 1503-06 ) та роз'ясненнями, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 р. N 3 ( v0003700-89 ) "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна".

Вказати судам, що цивільний позов у кримінальній справі може бути залишено без розгляду лише у випадках виправдання підсудного за відсутністю в його діях складу злочину або неявки цивільного позивача чи його представника в судове засідання. Але і у випадку неявки позивача чи його представника суд може вирішити цивільний позов за наявності умов, передбачених ч.2 ст.291 КПК України.

Висновок про те, що все майно чи певна його частина придбана підсудним на кошти, здобуті злочинним шляхом, повинен бути обгрунтований у вироку відповідними доказами.

( Пункт 20 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 )

21. Судам слід мати на увазі, що відповідно до ч.4 ст.327 КПК України виправдувальний вирок постановляється:

- за відсутністю події злочину, коли судовим розглядом справи встановлено, що діяння, у вчиненні якого обвинувачувався підсудний, взагалі не мало місця або відсутній причинний зв'язок між діянням підсудного і шкідливими наслідками, настанням яких обумовлюється злочинність діяння, зокрема, коли шкідливі наслідки настали внаслідок дій особи, якій заподіяно шкоду, або в результаті дії сил природи тощо;

- за відсутністю в діянні підсудного складу злочину, коли встановлено, що діяння, яке ставилось у вину підсудному, ним вчинено, але кримінальним законом воно не визнається злочинним, зокрема, якщо воно лише формально містить ознаки злочину, але через малозначність не являє суспільної небезпеки; відсутні інші умови, за яких діяння визнається злочинним (повторність діяння, попереднє притягнення до адміністративної відповідальності тощо); діяння вчинено у стані необхідної оборони чи крайньої необхідності; мала місце добровільна відмова від вчинення злочину, а фактично вчинене не містить складу іншого злочину; підсудний не є суб'єктом злочину через відсутність спеціальних ознак, встановлених для суб'єкта даного складу злочину; підсудний не досяг віку, з якого він може нести кримінальну відповідальність;

- за недоведеністю участі підсудного у вчиненні злочину, коли факт суспільно небезпечного діяння встановлено, але досліджені судом докази виключають або не підтверджують вчинення його підсудним.

22. У мотивувальній частині виправдувального вироку належить викласти формулювання обвинувачення, за яким підсудного було віддано до суду; результати дослідження, аналізу і оцінки доказів як тих, що були зібрані на попередньому слідстві, так і поданих в судовому засіданні, а також мотивовані висновки суду про недоведеність події злочину; відсутність у діях підсудного складу злочину чи недоведеність його участі у вчиненні злочину. Включати у виправдувальний вирок формулювання, які ставлять під сумнів невинність виправданого, не допускається.

Якщо підсудний обвинувачувався у вчиненні кількох злочинів, які кваліфіковано різними статтями (пунктами, частинами) кримінального закону, або у вчиненні кількох злочинів, кваліфікованих однією нормою кримінального закону, а підстави виправдання різні, в мотивувальній частині виправдувального вироку необхідно обгрунтувати і викласти висновок про виправдання по кожному епізоду обвинувачення із зазначенням підстави виправдання, передбаченої законом, і мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

23. Вказати судам на недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок, а не повертати справу на додаткове розслідування.

Обвинувальний