1. Загальна характеристика договору купівлі-продажу. Види договору купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу — цивільно-правовий договір, за яким одна сторона (продавець) зобов'язується передати річ (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму (ціну). До окремих видів договорів купівлі-продажу відносяться: договори купівлі-продажу, договір поставки товарів, договір поставки товарів для державних потреб, договір контрактації сільськогосподарської продукції, договір енергопостачання, договір продажу нерухомості, договір продажу підприємства. До них застосовуються загальні положення про договір купівлі-продажу, якщо інше не передбачене в самому законодавстві. До купівлі-продажу цінних паперів і валютних цінностей положеннями, передбаченими ЦК, застосовуються, якщо окремим законом не встановлено спеціальні правила їх купівлі-продажу. Таке ж правило поширюється на особливості купівлі та продажу товарів окремих видів, визначених чинним законодавством. Продаж майнових прав охоплюється положеннями, передбаченими ЦК, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. В міжнародному торговельному обороті договір купівлі-продажу регулюються найчастіше Віденською конвенцією про міжнародні договори купівлі-продажу товарів 1980 р.

Згідно зі ст. 1 Конвенції її положення застосовуються до договорів купівлі-продажу між сторонами, підприємства яких знаходяться в різних державах:

коли договір укладається між контрагентами, що знаходяться в державах — учасницях Конвенції;

коли до відносин сторін договору застосовне, згідно з нормами міжнародного приватного права, право держави — учасника Конвенції.

У відношенні договорів міжнародної купівлі-продажу товарів норми ЦК діють у випадку, якщо сторони повністю або частково виключили застосування Конвенції або коли конкретне питання в Конвенції прямо не вирішується і не може бути врегульоване відповідно до її загальних принципів, а колізійне право відсилає до цивільного права України. У зарубіжних країнах регулювання договору купівлі-продажу товарів здійснюється різними джерелами. Так, для ряду країн континентальної правової системи характерна наявність норм про договір купівлі-продажу одночасно в цивільних і торгових кодексах. У деяких країнах видані спеціальні акти про договір купівлі-продажу, зокрема в Англії — Закон про продаж товарів 1979 р. По праву всіх країн договір купівлі-продажу розглядається як двосторонній, відплатний, консенсуальний. Предмет договору купівлі-продажу будь-якого виду — товар.

Ознаки

1. є договір спрямований на передачу майна у власність

2. даний договір є завжди оплатним договором — при набутті майна у власність покупець сплачує за нього продавцеві ціну обумовлену в договорі

3. є договором двостороннім — зумовлений взаємне виникнення у кожної із сторін П і О. З укладенням такого договору продавець приймає на себе О передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі і водночас набуває права вимагати від покупця її передачі.

4. реальний — коли передача товару продавцем є підставою для укладення договору купівлі— продажу

5. консенсуальним — коли сторони досягли домовленості між собою стосовно істотних умов договору і продавець зобов'язується передати покупцеві товар. П і О у сторін виникають з моменту досягнення ними згоди щодо істотних умов договору.

6. сторонами договору є продавець і покупець

7. мета договору — перенесення права власності на річ, яка є товаром, покупцеві.

8. належить до традиційних договорів у цивільному праві

9. змістом якого є переміщення матеріальних благ у товарній формі.

10. поіменовані договори — можливість укладення яких прямо передбачена ЦКУ

З урахуванням особливостей організаційно-правових форм торгівлі, відчужуваних об´єктів, способу укладення та виконання договору можна виділити такі види договорів купівлі-продажу:

- договори купівлі-продажу в оптовій і роздрібній торгівлі;

- договори купівлі-продажу, які укладаються на біржах і аукціонах;

- договори купівлі-продажу, що укладаються у внутрішньому і в зовнішньоекономічному обігу;

- договори купівлі-продажу земельних ділянок, валютних цінностей, жилих будинків, квартир, автотранспортних засобів тощо;

- договори купівлі-продажу на умовах комісії та консигнації;

- договори купівлі-продажу об´єктів приватизації;

- деривативи (форвардні, ф´ючерсні та опціонні договори купівлі-продажу) та ін.

Крім того, специфічними різновидами договору купівлі-продажу, відповідно до ЦК України, слід вважати договори поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу та договір міни.

Кожен з даних видів має певні особливості щодо порядку укладення й виконання, визначення прав та обов´язків сторін, правових наслідків невиконання (неналежного виконання) договору тощо.

Необхідно враховувати, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їх суті (ч. 4 ст. 656 ЦК України).

Договір купівлі-продажу може бути реальним (є укладеним з моменту передачі продавцем товару покупцеві) або консенсуальним (права та обов´язки сторін виникають у момент досягнення ними згоди щодо всіх істотних умов), двостороннім (права та обов´язки виникають як у продавця, так і в покупця) та відплатним (покупець сплачує за товар певну грошову суму).

Сторонами в договорі є продавець і покупець. За загальним правилом право продажу товару надано власнику. Водночас у певних випадках стороною може бути й інша особа (наприклад, транспортна організація — при реалізації швидкопсувного вантажу, якщо виникла загроза його псування і неможливо отримати вказівки від вантажовідправника).

Істотними умовами договору купівлі-продажу традиційно вважалися предмет та ціна.

Предметом договору можуть бути як речі, що визначені індивідуальними та родовими ознаками, так і майнові права і право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. Для того, щоб річ визнавалася товаром і могла виступати як предмет договору купівлі-продажу, необхідно наділити її такою властивістю, як оборотоздатність. Речі, обмежені в обігу, можуть бути предметом договору купівлі-продажу лише за наявності у продавця та покупця спеціального дозволу на їх реалізацію чи придбання (наркотичні речовини, мисливська зброя), а речі, які вилучені з обігу, взагалі не можуть продаватися і купуватися.

Найчастіше предметом договору купівлі-продажу виступають речі, які є у продавця на момент укладення договору або будуть створені (придбані) у майбутньому. Умова щодо предмета договору купівлі-продажу вважається виконаною, якщо зміст договору дозволяє визначити найменування товару і його кількість. Кількість може визначатися в мірах ваги, площі, штуках тощо.

На відміну від ЦК 1963 p., відповідно до якого ціна була істотною умовою договору купівлі-продажу, згідно з ЦК 2003 p. ціна є істотною умовою лише для окремих видів договорів купівлі-продажу (наприклад, продаж нерухомості).В інших випадках за відсутності прямої вказівки на ціну безпосередньо в договорі вона визначається за правилами ст. 632 ЦК, тобто сплачується звичайна ціна, яка склалася на аналогічні товари на момент укладення договору. Ціна встановлюється за кількісну або за вагову одиницю товару.

Якщо в основу ціни покладена вагова одиниця, необхідно визначити характер ваги: брутто (вага з тарою), нетто (чиста вага), брутто за нетто (вага упаковки настільки незначна, що вона зараховується в чисту вагу товару).

Ціна в договорі може бути як договірною, тобто встановленою за погодженням сторін, так і централізованою або фіксованою.

Мета централізованих цін:

- обмежити монополізм;

- не допустити недобросовісної конкуренції;

- захистити права споживачів.

Погодженням предмета та ціни інтерес покупця та продавця до договору не обмежується. Залежно від виду договору їх можуть цікавити такі умови як якість, комплектність, асортимент, виготівник, строк гарантії тощо.

Інколи собівартість товару (продукції) може бути незначною (гравій, пісок), але значні витрати пов'язані із його завантаженням, розвантаженням, перевезенням тощо. В цих випадках необхідно визначити сторону, яка нестиме ці витрати. Певні проблеми можуть виникнути з розумінням та тлумаченням того чи іншого терміна. Так, якщо ми придбали меблевий гарнітур "з доставкою додому", то наше розуміння "доставки" і розуміння вантажників, які привезли гарнітур, може не збігатися.

З метою спрощення процедури укладення договору купівлі-продажу в міжнародній торговельній практиці використовуються так звані базисні умови поставки. В 1936 р. Міжнародна торговельна плата розробила та опублікувала Офіційні правила по тлумаченню торговельних термінів Міжнародної торгової палати ("Інкотермс"), найпоширенішими редакціями яких є редакції 1980, 1990 та 2000 pp.

Мета Правил:

1) уніфікувати понятійний апарат;

2) визначити момент переходу ризику випадкової загибелі від продавця до покупця;

3) визначити зобов'язання сторін щодо завантаження, перевезення, страхування, охорони, розвантаження товару.

Про значення цих Правил свідчить та обставина, що в ч. 4 ст. 265 ГК України прямо передбачено, що "умови договорів поставки повинні вкиладатися сторонами відповідно до вимог Офіційних правил по тлумаченню торговельних термінів Міжнародної торгової палати ("Інкотермс").

Форма договору залежить від ціни предмета договору, суб'єктного складу, предмета договору і спеціальних вказівок закону. Договір купівлі-продажу може укладатися як в усній, так і в письмовій чи письмовій нотаріальній формі, а також шляхом вчинення конклюдентних дій, тобто дій, які свідчать про бажання покупця укласти договір на запропонованих йому умовах.

Так, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.