54. Міжсоюзницькі конференції 1944р та їх вплив на мв

Восени 1944 р. відбулися чотири міжсоюзницькі конференції, які сприяли активізації спільних дій великих держав коаліції. 1. 27 серпня - 28 вересня 1944 р. в Думбартон-Оксі працювала конференція представників США, СРСР та Англії з питань створення нової «міжнародної Організації для підтримання міжнародного миру й безпеки» у відповідності з рішенням Московської конференції міністрів закордонних справ цих країн 1943 р. Брали участь Е. Стеттініус (який замінив хворого К. Хеяла). А. Громико (новий посол СРСР у США) та О. Кадоган. Рішення конференції в 1945 р. стали основою Статуту ООН. Не вдалося дійти згоди лише з питань про порядок голосування в Раді Безпеки ООН («право вето») та про склад країн - фундаторів майбутньої ООН. У другій частині конференції (вересень - жовтень) брали участь представники США, Англії й Китаю, які схвалили попередні рішення. 2. У вересні 1944 р. відбулася друга Квебецька конференція Рузвельта й Черчілля. В основному обговорювалися питання війни на Тихому океані, про висадку англо-американських військ у Центральній та Південно-Східній Європі у випадку «раптової капітуляції Німеччини» перед Радянським Союзом і про післявоєнний устрій Німеччини та зони окупації США й Англії. В центрі дискусії був «план Моргентау» - про розчленування післявоєнної Німеччини, її повну «аграризацію». США знову пропонували поділити її на 5 окремих держав. Англія - на 3, при цьому її представники закликали «перетворити Німеччину на країну полів і пасовиськ».

3. 8-18 жовтня 1944 р. в Москві відбулися переговори Сталіна з Черчіллем за участю американського посла А. Гаррімана. Обговорювалися питання майбутнього Німеччини, створення польського уряду за участю емігрантського прем'єра Миколайчика та поділу сфер впливу на Балканах (Черчілль висунув ідею поділу сфер впливу в Румунії, Болгарії, Югославії й Греції між Англією і Радянським Союзом). Сталін рішуче відхилив англійські пропозиції з усіх цих питань і запропонував радянську програму повоєнних перетворень у Європі. 4. В грудні 1944 р. у Москві відбулися переговори Сталіна й лідера Тимчасового уряду Франції де Голля. Радянський Союз усіляко підгримував Францію як велику державу та де Голля як керівника її уряду. 23 жовтня СРСР визнав французький Тимчасовий уряд, а в Москві 10 грудня 1944 р. підписав Договір про союз і взаємну допомогу з Францією терміном на 20 років. Цей договір серйозно зміцнив міжнародний авторитет і незалежність Франції.

55. Друга смуга визнання срср

16 мая 1933 г. Рузвельт обратился с призывом к 53 странам, включая Советский Союз, принять участие в

международной конференции по разоружению. Фактически это означало косвенное

признание СССР.После этого усилилась советско-американская торговля и укрепились деловыеотношения между двумя странами, поддержанные широкой общественностью. В США было создано Общество друзей Советского Союза. 16 ноября было подписано советско-американское соглашение о взаимном признании.После этого СССР установил дипломатическиеотношения с Чехословакией, Румынией, Болгарией, Албанией, продлил на десять летсоветско-финляндский договор, подписанный в 1932 г., внес на конференцию поразоружению в 1933 г. проект конвенции об определении агрессии, что было весьма актуально после прихода фашисткой партии Германии к власти. Проект был поддержан

многими европейскими странами. Инициатива СССР проявилась и в том, что им был

выдвинут проект Восточного пакта, который был подписан Германией, странами

Прибалтики, Польшей, Чехословакией и Финляндией об оказании помощи друг другу в случае нападения на одну из них. Миролюбивые инициативы СССР были по достоинству оценены и после обращения тридцати стран с приглашением вступить в Лигу наций,СССР вступил в эту международную организацию 18 сентября 1934 г.

В 1933 — 1935 гг. СССР установил дипломатические отношения с 10 странами: с Испанией и США — в 1933 р.; с Венгрией, Румынией, чехословаком, Болгарией и Албанией — в 1934 р.; с Бельгией, Колумбией, Люксембургом — в 1935 г. Это была «вторая полоса» дипломатического признания СССР. В 1935 г. 29 государств поддерживали дипломатические отношения с Советским Союзом.