- •1.Зовнішня політика найбільших країн світу в другій половині і917- на початку 1918.
- •2. Спроби укладення „Східного пакту" в Європі на початку 30-х рр. XX ст.
- •3.Жовтнева революція 1917 р. В Росії та перші зовнішньополітичні акти Радянського Уряду
- •4. Створення Німеччиною вогнища війни в Європі..
- •5. Етапи мирних переговорів у Брест-Литовську і підписання миру між Радянською Росією та державами Четверного Союзу.
- •6. Політика «невтручання»: бажання та реалії.
- •7.Міжнародні відносини у світі після закінчення 1 світової війни(листопад 1918-січень 1919)
- •8. Ставлення провідних країн світу до агресивних дій Японії на Далекому Сході в другій половині 20-х - на початку 30-х рр.
- •10. Англо-франко-американське потурання зовнішній політиці Німеччини в 30-х рр.Хх.Ст.
- •11. Перший декрет Радянської влади: причини та характер.
- •12. Антирадянські авантюри Японії на Далекому Сході в кінці 30-х рр. ХХст.
- •13. Позиція країн Антанти на завершальному етапі війни
- •14. Англо-франко-радянські переговори 1939 р.
- •15. Дії радянської дипломатії на початку громадянської війни та іноземної воєнної інтервенції.
- •16. Початок становлення фашистського блоку країн.
- •17.Зовнішня політика країни Рад 1919рр.
- •18. Мюнхенська змова західних держав 1938 р. Та її наслідки для Європи стосовно цього.
- •19. Початок іноземної воєнної інтервенції проти Радянської Росії та створення антирадянської коаліції держав.
- •20. Мв на Далекому Сході в період політичної кризи 1939 р.
- •22. Пакт Рібентропа-Молотова та його наслідки.
- •23. Паризька конференція 1919 р. Та її рішення.
- •25.Вашингтонська конференція та її рішення
- •26.Радянсько-фінська війна.
- •27. Крах Версальсько-Вашингтонської системи міжнародних відносин та його причини.
- •28. Завершення формування та утворення антигітлерівської коаліції.
- •29. Вашингтонська конференція: договір „9".
- •30. Іранська проблема під час II світової війни.
- •31. Створення Ліги Націй.
- •32. Міжнародні відносини в світі напередодні нападу Німеччини на срср.
- •33. Генуезька та Гаазька конференції.Їх міжнародне значення
- •34. Проблеми відкриття другого фронту в 1941-1943 рр.
- •35. Лозаннська конференція та спроба вирішення близькосхідного питання.
- •36.Розгром німців під Москвою. Вступ у війну сша.
- •37.Репараційна система переможців після 1 світової війни.План «Дауеса».
- •38. Напад Німеччини на срср. Початок створення антигітлерівської коаліції.
- •39. Локарнські угоди та їх міжнародні наслідки.
- •40. Початок II світової війни. „Дивна війна" у Європі. Ставлення країн світу до цих подій.
- •41. Пакт Бріана-Келлога та його міжнародне значення
- •42. Дії союзних військ проти країн фашистського блоку 1942-43
- •43. Рапальський мирний договір та його міжнародне значення.
- •44. Визвольна місія Червоної армії під час 2 св.Війни та відкриття 2 фронту.
- •45.Мандатна система Ліги Націй щодо колоній
- •46. Ялтинська конференція, її основні рішення.
- •47. Світова економічна криза (1929-1933 рр.) і репараційна система. План „Юнга”.
- •48. Капітуляція Японії та закінчення 2 св.Війни.
- •49. Загострення міждержавних суперечностей між країнами в світі (1929-1933рр.). Конфронтація країн Заходу з срср.
- •50. Міжнародні наслідки перемог Червоної Армії під Сталінградом і Курськом
- •51. Зовнішньополітичні ініціативи срср у 1929-1933рр.
- •52. Московська і Тегеранська конференції 1943 р. Та їх вплив на мв.
- •53. Радянський Союз та країни „малої Антанти" у 20-х-з0-х рр.
- •54. Міжсоюзницькі конференції 1944р та їх вплив на мв
- •55. Друга смуга визнання срср
- •56. Повний розвал фашистської коаліції та його міжнар.Наслідки.
- •57.Політика «умиротворення» в Європі
- •58. Конференція у Сан-Франциско з питань створення оон
- •9. Зовнішня політика країн Четверного союзу у другій половині 1917- на початку 1918рр.
- •21. Міжнародні відносини і політика Радянської держави на Далекому Сході (1917-1920 рр.).
- •24. Зовнішня політика країн світу під час захоплення Німеччиною більшості країн світу.
39. Локарнські угоди та їх міжнародні наслідки.
ЛОКАРНСКИЕ ДОГОВОРЫ 1925, ряд соглашений о гарантиях зап. границ Германии и арбитраже. Обсуждены и парафированы на междунар. Локарнской конференции 1925, подписаны 1 дек. 1925 в Лондоне. Л. д. включали: гарантийный договор между Германией, Францией, Бельгией, Великобританией и Италией (Рейнский гарантийный пакт); франко-германский, германо-бельгийский, германо-польский и германо-чехословацкий договоры об арбитраже; франко-польский и франко-чехословацкий гарантийные договоры. Осн. документом Л. д. был Рейнский гарантийный пакт, к-рый предусматривал сохранение тер. статус-кво, т. е. неприкосновенность франко-герм. и бельгийско-герм. границ, соблюдение постановлений Версальского договора 1919 о демилитаризации Рейнской зоны. Пакт устанавливал обязательства подписавших его держав в случае прямой агрессии или нарушения статуса Рейнской демилитариз. зоны оказать немедленную помощь той стране, против к-рой эти акты будут направлены. Л. д. означали перегруппировку политич. сил в Европе после заключения Версальского договора 1919 в целях создания единого антисоветского блока с участием Германии. Договор вступал в силу после того, как Германия становилась членом Лиги Наций и получала в Совете Лиги постоянное место как великая держава. Герм, милитаризм фактически получил легальный путь экспансии на Восток, что соответствовало расчётам междунар. империализма. Великобритания, проводя традиционную политику «равновесия сил», сумела ограничить стремление Франции к гегемонии на Европ. континенте, противопоставив ей усилившуюся Германию. Позиции Франции оказались ослабленными, поскольку Л. д. нанесли удар по системе европ. союзов, созданных франц. дипломатией после Версаля. Германия, используя противоречия между Францией и Великобританией, играя на «коммунистической угрозе», добилась серьёзных уступок со стороны держав—победительниц в 1-й мировой войне. Л. д. вели к углублению империалистич. противоречий в Европе. 14-й съезд ВКП(б) отмечал, что Л. д. направлены против СССР и представля ют собой расстановку сил для новой войны. 7 марта 1936 фаш. Германия вопреки Л. д. ввела свои войска в Рейнскую демилитариз. зону. Зап. державы не приняли никаких мер против Германии, продолжая тем самым политику уступок и «умиротворения» агрессора, что ускорило развязывание 2-й мировой войны.
40. Початок II світової війни. „Дивна війна" у Європі. Ставлення країн світу до цих подій.
Після укладення пакту Молотова — Ріббентропа Гітлер уже відкрито загрожував Польщі війною. Президент США Рузвельт 24 серпня звернувся з посланням до Гітлера й президента Польщі, закликаючи до врегулювання суперечок. Рузвельт, папа римський, бельгійський король, уряди Англії та Франції гарячково намагалися знайти можливість для «компромісу» з польського питання. В умовах загострення кризи в Європі уряд Англії 25 серпня уклав угоду з Польщею про взаємодопомогу.Те ж саме робив уряд Франції. Співвідношення сил було не на користь Польщі. Німеччина оголосила війну Польщі тільки після зруйнування 36 основних польських стратегічних пунктів. Оголосивши війну Німеччині Франція та Англія практично не почали проти неї серйозних бойових дій. Протистояння обох в основному заключалось в економічній, політичній та дипломатичній сфері. Основна увага була приділена не воєнним операціям, а пошуку союзників і створенню коаліцій. Ця тактика показала неспроможність обох держав вчасно та злагоджено домовитись про свої дії. Посли Англії та Франції лише ввечері 1 вересня вручили Ріббентропу ноти, де їхні уряди повідомляли, що «дізналися» про вторгнення німецьких військ у Польщу і що, як «їм здається», це вимагає виконання Англією і Францією своїх зобов'язань перед Польщею. Якщо Німеччина не представить «запевнень» про припинення воєнних дій проти Польщі й «готовність виведення» своїх військ з її території, Англія й Франція змушені будуть виконати свої зобов'язання.
Громадськість західних держав вимагала рішучих дій. Їхні уряди змушені були діяти. Об 11.15 3 вересня Чемберлен по радіо оголосив війну Німеччині.
З 17.00 Франція вступила у війну. Потім війну Німеччині оголосили англійські домініони.
Друга світова війна вибухнула. Її початком вважається 1 вересня 1939 р. — день нападу Німеччини на Польщу.
Англія та Франція ніякої допомоги Польщі не надали. Сама ж Польща припинила опір за 2-3 тижні, уряд Бека— Ридз-Смігли—Мосцицького покинув свою країну й утік до Румунії.