37. (7) Державна інформаційна політика у контексті інтеграції України в Європейський Союз

З метою приєднання України до Європейського Співтовариства, в якому активно розвивається інформаційне суспільство, вкарай необхідно вирішити комплекс важливих організаційних питань, серед яких і розробка концепції державної інформаційної політики України в контексті інтеграції України до ЄС. Розвиток інформаційного суспільства в Україні має свої суперечності. З одного боку, Україна з 48-мьйонним населенням має один із найвищих індексів освіченості (98%), величезний науковий потенціал і прекрасні традиції у цій сфері. З іншого боку Україна відноситься до грипи країн з низько технологічною і слаборозвиненою інфраструктурою.. На сьогодні Україна – одна з небагатьох країн СНД, яка має весь необхідний набір законів в інформаційній сфері. Однак не зважаючи на певний законодавчий позитив у цій сфері, існує величезна кількість проблем, пов’язаних значною мірою з потребами адаптації інформаційно-правових норм з європейськими.

Для прискорення інтеграції України у світовий інформаційний простір слід визначити і реалізувати заходи щодо глибокої комп’ютеризації , насамперед навчальних закладів, заохочення доступу до вітчизняних і світових інформаційних ресурсів.

Потребують значного прискорення інформатизація органів державної влади, фінансового сектору економіки та грошового обігу, бухгалтерської справи, перехід на електронний документообіг, комп’ютеризацію архівної справи, статистичної інформацій та ін..

Окремим завданням є формування позитивного іміджу України. Відповідно завданням державних ЗМІ у цій справі є: акцентування уваги на успіхах українців у всіх сферах суспільного життя; широке висвітлення досягнень в економіці, внутрішній і зовнішній політиці; використання виховного значення державних свят, відзначення сучасних героїв.

До головних напрямів сучасної державної інформаційної політики України слід внести: забезпечення свободи слова, забезпечення та сприяння вільному доступу до суспільно значущої інформації, сприяння конкуренції у сфері ЗМІ та ІКТ, залучення інвестицій у розвиток ІКТ та їх пільгове оподаткування, сприяння відкритості та прозорості органів державної влади та місцевого самоврядування, захист культурної і мовної самобутності, переведення культурної спадщини у цифровий формат, захист інтересів найбільш незахищених верст населення(неповнолітніх, непрацездатних, національних меншин) в інформаційній сфері, боротьба з незалежним використанням сучасних інформаційних технологій, забезпечення інформаційної безпеки, захист персональних даних, охорона недоторканності приватного життя, формування позитивного іміджу держави та державних органів.

На сьогодні в державній інформаційній політиці залишаються не вирішеними такі питання:

1. Неузгодженість окремих норм законодавства що регулює інформаційну сферу; розробка нових законів щодо нових ЗМІ та захисту прав особистості при використанні ІКТ.

2. Недостатня інформаційна присутність України закордоном.

3. Застаріле технічне обладнання державних телерадіокомпаній, незадовільний матеріально технічний рівень видавничо-поліграфічного комплексу. Незадовільний стан мережі дротового мовлення, яке переважно обслуговує інформаційні потреби найменш соціально захищених верств населення.

4. Запровадження суспільного теле- і радіомовлення.

5. Надолуження у розвитку новітніх засобів комунікації – Інтернету, супутникового мовлення тощо.

6. Забезпечення подальшого розвитку кабельного мовлення, зокрема подолання монополізму, властивого галузі.

7. Перехід на цифровий формат мовлення.

8. Розробка і реалізація державних програм, які стосуються формування інформаційного суспільства України.

Єфремова В.В.