Аміноглікозиди
Гентаміцину сульфат -аміноглікозид II покоління. Препарат застосовують в/м, в/в і місцево.
Для в/в крапельного введення застосовують лише ампульований розчин гентаміцину сульфату. Ін’єкції здійснюють протягом 2-3 днів, потім переходять на в/м введення.
Мазь із гентаміцину сульфатом застосовують при піодермії, фурункульозі та ін. Уражені ділянки змащують 2-3 рази на день упродовж 7-14 днів.
•Більшь активний до синьогнійної палички.
Аміноглікозиди
Мономіцин (Monomycinum) призначають в/м через 8 годин при захворюваннях жовчних протоків, жовчного міхура, при перитоніті.
Побічні дії: Неврит слухового нерва, порушення функції нирок, при прийомі всередину - диспепсичні розлади(розлади травлення)
Протипоказання: Важкі дегенеративні зміни (порушення структури тканини) печінки, нирок, запалення слухового нерва різної етіології. Препарат слід з обережністю призначати хворим з вказівкою на алергічні реакції в анамнезі.
Аміноглікозиди
Аміноглікозиди
Сизоміци
н
Глікопептидні
антибіотики
Проявляють бактерицидну дію. Діють на Гр(+) коки, стійкі до пеніциліну Ефективні при менінгіті, ентероколіті
Побічна дія: ото-, нефротоксичні, викликають ураження печінки.
Лінкозаміди
мають бактеріостатичну дію, що зумовлено пригніченням синтезу білку рибосомами. У високих концентраціях відносно високочутливих мікроорганізмів можуть проявляти бактерицидний ефект.
Лінкозаміди застосовуються при інфекціях, викликаних чутливими до них мікроорганізмами. Показані лінкозаміди переважно як резервні препарати при стрептококовому тонзилофарингіті; інфекціях дихальної системи, кісток, суглобів, черевної порожнини.
Лінкозаміди проявляють вузький спектр дії і переважно діють на грампозитивні мікроорганізми: стафілококи, стрептококи, пневмококи, бактероїди. Препарати застосовують для етіотропного лікування інфекційних захворювань, викликаних до них чутливими мікроорганізмами.
Побічна дія: нудота, блювота, пронос, алергія, тромбоцитопенія.
Фторхінолони
Діють бактерицидно, порушуючи синтез ДНК в бактеріальних клітинах, блокуючи два життєво важливих ферменти бактерій — ДНК-гіразу та топоізомеразу
I покоління — (оксихінолони) — Ціноксацин, Налідиксова кислота, Оксолінова кислота, Піромідієва кислота, Піпемідова кислота, Розоксацин.
II покоління — Норфлоксацин, Ципрофлоксацин, Еноксацин, Флероксацин, Ломефлоксацин, Надіфлоксацин, Офлоксацин, Пефлоксацин, Руфлоксацин.
III покоління — Балофлоксацин, Грепафлоксацин, Левофлоксацин, Пазуфлоксацин, Спарфлоксацин, Темафлоксацин, Тосуфлоксацин.
IV покоління — Клінафлоксацин, Гатіфлоксацин, Моксифлоксацин, Геміфлоксацин, Ситафлоксацин, Тровафлоксацин,
•Фторхінолони застосовуються при інфекціях, викликаних чутливими до них мікроорганізмами.
Норфлоксацин застосовується тільки при інфекціях сечостатевої системи і шлунково-кишкового тракту через особливості його фармакодинаміки. Інші фторхінолони мають високу активність щодо збудників захворювань дихальної системи: мікоплазм, хламідій, анаеробної флори. Ципрофлоксацин, офлоксацин, ломефлоксацин, левофлоксацин, моксифлоксацин активні щодо туберкульозної
палички та інших мікобактерій (в
