- •2. Загальна хар-ка потенціалу підприємства
- •Модель потенціалу підприємства включає:
- •Загальні підходи щодо формування потенціалу п-ва:
- •21. Поняття вартості та її модифікації.
- •22.Принципи оцінки ринкової вартості потенціалу підприємства.
- •24 Чинники, що формують вартість об’єкта оцінки
- •25. Витратна концепц.Оцінки потенц.П-ва.
- •26. Порівн.Підхід до оцінки потенц.Під-ва.
- •27. Результативна оцінка потенц.П-ва.
- •28. Мультиплікатори в процесі оцінки потенціалу п-ва.
- •29 Економічна сутність грошової одиниці та їх роль в оцінці вартості потенціалу підприємства
- •30. Методи дисконт.Та капіталіз.В оцінці потен.П-ва
- •31.Переваги та недоліки різних методологій оцінки потенціалу підприємства
- •32. Теоретичні аспекти визнач.Земел.Ділянок та ін..Об.Складових потенц.П-ва.
- •Принципи визначення в-сті земельної ділянки
- •33 Перелік докум., що необх.Для оцінки об.Нерухомості та земельн.Ділянок.
- •Інформація, необхідна для проведення робіт з оцінки землі:
- •34 Особливості оцінки земельної ділянки, будівель і споруд
- •35.Характеристика норм-грошов.Та експертн.Оцінки зем.Ділянок.
- •36. Методичні основи оцінки вартості землі.
- •38.Об’єкт, цілі та особл.Оцінки машин та обл.
- •39. Класиф.Й індентиф.Машин і обл.
- •40.Вплив зносу на в-сть машин та обл.
- •41. Методи визначення фізичного зносу об’єкта оцінки
- •42. Оцінка машин та обладнання: методи витратного підходу.
- •43. Оцінка машин та обладнання: методи порівняльного підходу.
- •44. Оцінка машин та обладнання: методи доходного підходу.
- •45. Теоретичні аспекти аналізу нематеріальних ресурсів підприємства.
- •Специфічні риси немат.Активів:
- •46. Оцінка нем.Акт. Під-ва здійснюється у таких випадках:
- •47. Роль, значення та характер участі нематеріальних активів у господарській діяльності підприємства
- •Дохідні методи оцінки вартості нематеріальних активів підприємства
- •49. Визначення економічної ефективності використання нової техніки
- •50.Методики визначення вартості науково-технічної інформації
- •51. Методика визначення вартості комп’ютерних програм
- •52.Вартість знака для товарів і послуг та фірмового найменування
- •53. Роль і значення трудового потенціалу в економічних відносинах
- •54. Теоретичні основи оцінки трудового потенціалу під-ва
- •55. Методологія оцінки трудового потенціалу підприємства
- •56. Методики оцінки трудового потенціалу підприємства
- •57. Особливості методів оцінки вартості бізнесу
- •58. Методи витратного підходу до оцінки вартості бізнесу.
- •59. Методи результативного (доходного) підходу до оцінки вартості бізнесу.
- •60. Методи оцінки вартості бізнесу, що базуються на порівняльному підході.
49. Визначення економічної ефективності використання нової техніки
Найвідомішою і найпоширенішою можна вважати вітчизняну методику оцінювання економічної ефективності використання в народному господарстві нової техніки, винаходів і раціоналізаторських пропозицій . Ця методика побудована на засадах порівняння економічної ефективності виробництва до і після впровадження інновації. Розрахунки здійснюються за всіма факторами, що визначають результати впровадження новації, враховуючи вплив на навколишнє середовище. Економічний ефект обчислюється відповідно до річного обсягу виробництва нових засобів праці або випуску продукції за новими технологіями чи із застосуванням нових способів організації виробництва та праці.
На стадії планування дана методика передбачає врахування економічної ефективності впровадження нової техніки в нормах, нормативах, планових та звітних показниках; на стадії впровадження дає змогу розраховувати приріст прибутку, зниження собівартості, зростання продуктивності праці за рахунок використання нової техніки.
Згідно з цими Методичними рекомендаціями, розраховуючи ціни, слід виходити із собівартості розроблення, часу з моменту її створення, суми витрат, планового прибутку. Ціна науково-технічної продукції (НТП) розраховується за формулою:
, (8.6)
де Ц — ціна науково-технічної продукції; С — собівартість; N — кількість реалізованих науково-технічних комплектів; Т — час з моменту створення НТП; S — витрати на виготовлення копій дослідних зразків; Q — витрати на реалізацію НТП; Р — прибуток від реалізації НТП.
Прибуток від реалізації НТП визначається так:
, (8.7)
де Рmin — нормальний прибуток або мінімально потрібний прибуток; V — обсяг власних робіт за планом поточного року; Рдодат — додатковий прибуток.
Додатковий прибуток обчислюється за формулою
, (8.8)
де Рзам — прибуток замовника; α — коефіцієнт, зазначений в угоді між продавцем і покупцем НТП;
Зараз такий підхід до розрахунку ціни НТП та прибутку може бути використаний тільки у деяких випадках.
50.Методики визначення вартості науково-технічної інформації
Питання вартості такого нематеріального активу, як науково-технічна інформація, неоднозначне й суперечливе, бо визначити наукову чи технічну цінність будь-якого інтелекту практично неможливо, тому розрахунок вартості науково-технічної інформації ґрунтується на формальних показниках, а отже є відносним.
Кожне джерело науково-технічної інформації має свою специфіку. Для порівняння різних інформаційних джерел застосовується коефіцієнт коригування. Цей коефіцієнт пропонується визначати за формулою складних процентів, що дає змогу привести рівномірні величини оцінки розрахункової величини і встановити опосередковану залежність інформаційного джерела від його поширеності або відомості широкому загалу фахівців у даній галузі чи кількості джерел з даної тематики, врахувати наукове старіння матеріалу. Коефіцієнт коригування а обчислюється за формулою:
, (8.15)
де n — поширеність чи відомість або кількість джерел з даної тематики чи кількість джерел, врахованих під час пошуку; t — час з моменту публікації даної інформації або доведення її до відома необмеженого кола осіб.
Оскільки порівняння наукової і технологічної цінності будь-якого джерела неможливе, а оцінка його цінності може бути тільки відносна, доцільно виділити характерні спільні ознаки об’єктів інтелектуальної власності.
Формальними ознаками будь-якого джерела науково-технічної інформації є: автор або кількість авторів; наклад видання або середня кількість учасників заходу; вартість одного примірника чи вартість участі в тому чи іншому заході; обсяг публікації чи виступу; час з моменту публікації.
Крім перелічених вище ознак, важливим є «розсіювання» інформації в різних джерелах, або «інформаційний шум». Величина «інформаційного шуму» різних джерел науково-технічної інформації значно відрізняється. Так, для джерел, які можна кваліфікувати за належністю до кількох галузей знань, «інформаційний шум» більший, для вузькоспеціалізованих — менший. «Інформаційний шум» характеризується коефіцієнтом, який дорівнює відношенню відповідних запитові джерел до всіх відібраних за даною темою матеріалів (за певний проміжок часу). Практика показала, що коефіцієнт «інформаційного шуму» лежить у межах 0,3—0,05.
На підставі вищевикладених параметрів можна встановити формальну взаємозалежність величин, що характеризують будь-яке джерело науково-технічної інформації. Вартість науково-технічної інформації можна визначити як прямо пропорційну залежність від ціни одного примірника накладу видання, ступеня наукового старіння і специфіки видання, та обернено пропорційну обсягові публікації. Таким чином, вартість науково-технічної інформації Внті можна обчислити за формулою:
, (8.16)
де Кш — коефіцієнт «інформаційного шуму»; Ц — ціна одного примірника або прирівняна до неї величина; Н — наклад видання або прирівняна до нього величина; а — коефіцієнт коригування; V — обсяг публікацій або величина, яка може бути прирівняна до нього; Кстр — коефіцієнт техніко-економічного старіння.