- •1. Поняття сім’ї
- •2. Поняття і види сімейних правовідносин
- •3. Захист сімейних прав та інтересів
- •4. Поняття та ознаки шлюбу.
- •5. Умови укладення шлюбу.
- •6. Державна реєстрація шлюбу та її правове значення.
- •7. Поняття, підстави та порядок визнання (підтвердження) недійсності шлюбу.
- •8. Правові наслідки недійсності шлюбу.
- •9. Поняття та підстави припинення шлюбу
- •10. Розірвання шлюбу через органи рацСу
- •11. Розірвання шлюбу судом.
- •12. Правові наслідки припинення шлюбу.
- •13. Режим окремого проживання.
- •14. Загальна характеристика майнових правовідносин подружжя.
- •15. Законний режим майна подружжя.
- •16. Договірний режим майна подружжя.
- •17. Походження дитини як підстава виникнення правовідносин між батьками та дітьми.
- •19. Визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою
- •20. Оспорювання батьківства, материнства
- •21. Особисті немайнові права та обов’язки подружжя.
- •21. Особисті немайнові права та обов’язки батьків та дітей.
- •22. Відповідальність батьків за невиконання чи неналежне виконання обов’язків щодо дитини.
- •23. Правовідносини батьків та дітей з приводу майна.
- •24. Поняття та особливості зобов'язань щодо утримання
- •25. Види зобов’язань щодо утримання та підстави їх виникнення.
- •26. Добровільний порядок надання утримання.
- •27. Примусовий порядок сплати аліментів. Розмір аліментів.
- •28. Стягнення аліментів за минулий час та заборгованість за аліментами.
- •29. Припинення права одного з подружжя на утримання
- •31.Поняття та порядок усиновлення
- •32.Субєкти усиновлення. Надання згоди на усиновлення.
- •33. Порядок усиновлення.
- •34. Правові наслідки усиновлення.
- •35. Визнання недійсним усиновлення
- •36. Скасування усиновлення
- •37. Позбавлення усиновлювача батьківських прав
- •38. Поняття опіки та піклування.
- •39. Встановлення та припинення опіки та піклування над дітьми.
- •40. Права дитини над якою встановлено опіку чи піклування. Правовий статус опікуна, піклувальника.
- •41. Припинення опіки, піклування. Звільнення опікуна, піклувальника.
- •42. Прийомна сім’я.
- •43. Дитячий будинок сімейного типу.
- •44. Патронат
12. Правові наслідки припинення шлюбу.
У разі розірвання шлюбу настають правові наслідки щодо майнових та особистих немайнових відносин подружжя. Розірвання шлюбу є підставою припинення усіх особистих немайнових прав та обов'язків подружжя. Окрім того, відповідно до СК України особа, яка змінила прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після його розірвання надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. У паспорті особи, яка змінила прізвище на дошлюбне, вказується, що він підлягає обміну в місячний строк.
Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу, походить від подружжя. Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня розірвання шлюбу, але після реєстрації повторного шлюбу її матері з іншою особою, вважається, що батьком дитини є чоловік її матері у повторному шлюбі.
Щодо майнових відносин, майно, набуте після припинення шлюбу, не є спільним і належатиме кожному з них на праві приватної власності. Натомість розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Припинити право спільної власності на майно, набуте за час шлюбу, колишнє подружжя може шляхом його поділу.
Правові наслідки припинення шлюбу внаслідок смерті одного із подружжя або оголошення його померлим відрізняються від тих, які настають у разі припинення шлюбу шляхом його розірвання. Насамперед у разі смерті особи або оголошення її померлою відкривається спадщина. Вдова або вдівець є спадкоємцями першої черги в разі спадкування за законом (стаття 1261 ЦК України), а також можуть бути спадкоємцями за заповітом. Щодо походження дитини, народженої після смерті батька, то воно визначається за правилами, схожими до тих, що застосовуються у випадку народження дитини після розірвання шлюбу.
13. Режим окремого проживання.
Відповідно до СК України за заявою подружжя або позовом одного з них суд може постановити рішення про встановлення для подружжя режиму окремого проживання у разі неможливості чи небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно.
підставою для встановлення режиму окремого проживання подружжя є неможливість чи небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно. За відсутності взаємної згоди подружжя на встановлення сепарації волевиявлення одного з них має бути обґрунтованим.
Суд може постановити рішення про встановлення для подружжя режиму окремого проживання, якщо виявить розлад подружніх відносин у духовній, фінансовій і фізичній площинах або хоча б в одній із них. Суд може застосувати інститут сепарації за наявності таких обставин, як хвороба одного з подружжя, подружня зрада, відмова одного з подружжя від співжиття, алкоголізм, наркоманія дружини або чоловіка, велика різниця між ними у віці та зумовлені цим розбіжності у поглядах, належність одного з подружжя до різних сект чи субкультур, реальна загроза життю та здоров'ю одного з подружжя, небезпека для спільних дітей, інших причин, що призвели до розладу відносин між подружжям.
У СК України передбачена можливість встановлення судом сепарації не тільки за позовом одного з подружжя, а й за заявою подружжя, яке досягло спільної згоди. Такі категорії справ розглядають за правилами окремого провадження.
Відповідно до національного законодавства стан сепарації не вимагає державної реєстрації.
Щодо правових наслідків встановлення режиму окремого проживання, то відповідно до статті 120 СК України права та обов'язки подружжя не припиняються.
Правовими наслідками у разі встановлення режиму окремого проживання є:
1) майно, набуте в майбутньому дружиною та чоловіком, не вважатиметься набутим у шлюбі, тобто на нього не поширюється режим спільності;
2) дитина, народжена дружиною після спливу десяти місяців, не вважатиметься такою, що походить від її чоловіка.
Відповідно до СК України режим окремого проживання припиняється у разі поновлення сімейних відносин або за рішенням суду на підставі заяви одного з подружжя.