21. Особисті немайнові права та обов’язки батьків та дітей.

— категорія прав і обов'язків, передбачена Сімейним кодексом України (2002). Охоплюють: 1) право присвоєння дитині прізвища, імені й по батькові; 2) право та одночасно обов'язок виховання своїх дітей; 3) право та одночасно обов'язок представляти і захищати інтереси дітей. Права батьків на виховання дітей, пов'язані з обов'язками по їх вихованню, конкретизуються положеннями Конституції України про сім'ю (ст. 51). Батько й мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Батьки користуються рівними правами і несуть рівні обов'язки щодо своїх дітей і у випадках, коли шлюб між ними розірвано і незалежно від того, чи були вони в шлюбі (ст. 141 СК України). Важливою рисою батьків, прав є те, що вони не можуть здійснюватися в суперечності з інтересами дітей (ст. 155 СК). Право на виховання дитини є особистим і невід'єм. правом кожного з батьків. Позбавлення їх цього права можливе тільки у випадках, спеціально зазначених у законі (див. Позбавлення батьківських прав).

Батько й мати не можуть відмовитися від свого права на виховання дітей або передати його комусь. Вони мають право і зобов'язані забезпечити одержання дітьми освіти в навч.-виховних закладах і несуть за це відповідальність, їхні права та обов'язки щодо виховання дітей дуже широкі: належне виховання своїх дітей, піклування про їх здоров'я, фіз., дух. і моральний розвиток, навчання, готування до праці. Якщо батьки (один з них) неналежно виконують свої обов'язки з виховання дітей або зловживають батьків, правами, діти можуть звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органів опіки і піклування, ін. органів держ. влади, органів місц. самоврядування та громад, орг-цій. Дитина за захистом своїх прав може звернутися безпосередньо до суду, якщо їй виповнилося 14 років (ст. 152). Обов'язки батьків і дітей є взаємними. Згідно зі ст. 141, 142 мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, а діти мають рівні права та обов'язки щодо батьків. Здійснюючи своє право на виховання, батьки можуть вимагати повернення малоліт. дітей від будь-якої особи, яка тримає їх у себе не на підставі закону чи суд. рішення (ст. 163). Право на спілкування з дітьми — один з проявів права батьків на виховання. Якщо один з батьків проживає окремо від дітей, він зобов'язаний брати участь у їх вихованні й має право спілкуватися з ними. Той з батьків, з яким проживають діти, не може перешкоджати другому з батьків спілкуватися з дітьми і брати участь у їх вихованні (ст. 157). При відсутності згоди між батьками про участь у вихованні дітей спір вирішується органами опіки і піклування, виходячи з інтересів дитини, а у випадках, коли батьки не підкоряються рішенню органу опіки і піклування, — судом (ст. 158, 159). Питання виховання дітей вирішуються батьками спільно. Батьки мають право на самозахист своєї дитини (ст. 154).

Прізвище присвоюється дітям з моменту реєстрації їх народження. Якщо батьки мають спільне прізвище, то воно присвоюється і дітям. При різних прізвищах дитині присвоюється прізвище батька або матері за згодою батьків, а при відсутності їх згоди — за рішенням органів опіки і піклування. Батьки, які мають різні прізвища, можуть присвоїти дитині подвійне прізвище, утворене шляхом з'єднання їхніх прізвищ (ст. 145). Ім'я дитини визначається за згодою батьків, по батькові присвоюється за іменем батька. При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька, рішення суду, запис про батька дитини в книзі реєстрації народжень проводиться за прізвищем матері, ім'я, по батькові дитини записуються за її вказівкою.