Дисидентство

Особливості

Прояви

• Дисиденти – інакодумці, інтелігенція, форма національно-визвольного руху

• Відстоювали громадянські та національні права

• Мирна, опозиційна ненасильницька форма боротьби за розум і душу людини

• Мав чітко визначені організаційні форми (гуртки, спілки)

• Дисидентство було загальноукраїнським явищем

• Охоплювало різні соціальні прошарки населення

• Лідери й активісти руху, на відміну від шістдесятників, чітко уявляли не лише шляхи реалізації визначеної мети, а й теоретично обґрунтували національно-визвольну боротьбу на Україні.

• Методи боротьби з дисидентством - звільнення з роботи, критика в пресі, викликали в органи КДБ, психіатрична лікарн

• 1948 – загальна декларація прав людини

• 1953-1959 – партія визволення України

• Гр. 1958 – «Про кримінальну відповідальність за державні злочини»

• Наприкінці 1959 – Українська робітничо-селянська спілка на чолі з Лук’яненком. Мета: самостійність. Методи – мирні. Міжнародний комунізм, поділяла теорію революційного марксизму-ленінізму

• 1959 – в Києві – клуб творчої молоді «Сучасник»(«Супутник» - за новим підручником), Лесь Танюк - центр шістдесятників. Учасники клубу: Вінграновський, Горська, Драч, Світличний. У структурі клубу працювало кілька секцій (письменницька, театральна, художня, музична та кіно)

• З січня 1961 р. - процес над спілкою Лук’яненка. У травні 1961 р. – Лук’яненка засудили до розстрілу, а Кандибу – 15 років ув’язнення, засудили також Віруна, Лібовича, Луцьківа. Пізніше смертний вирок Лук’яненка був замінений на 15 років ув’язнення.

• На поч. 60-х р. кількість антирадянських виступів зросла. 1961 – суд над групою опозиціонерів в Донецьку. Аналогічні процеси відбулися в у Луганську, Києві, Рівному, Тернополі, Чернівцях

• Процеси над відступниками від панівної ідеології

• Члени київського клубу почали організовувати розвідки місць масових поховань жертв сталінського тоталітарного режиму. Вони ініціювали звернення громадськості до міської ради столиці про встановлення пам’ятника жертвам масових сталінських репресій у с. Биківня під Києвом. Молодь широко святкувала ювілеї Т. Шевченка

• 1962 – у Львові клуб творчої молоді «Пролісок», голова Косів. Віддавали перевагу політичній діяльності. Входили: Михайло і Богдан Горині, Ігор та Ірина Калинці

• Згодом клуби відкрилися в Запоріжжі, Одесі, Черкасах

• 1962 – суд над групою (Савченко, Чернишов)

• 1964 – у західних областях - Український національний фронт (УНФ). Головна мета: вихід з СРСР і утвердження самостійної держави. Легальні форми боротьби. Але не заперечували насильницьких методів

• Травень 1964 – підпал фонду українських рукописів Київської публічної бібліотеки фонду АН УРСР

• Сер.-вер. 1965 – перша хвиля репресій щодо дисидентів, арешти (Світличний, Заливаха, Мороз, Караванський)

• Перша ґрунтовне узагальнення ідей українського опозиційного руху - 1965 – праця Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація». Засуджував нехтуванням громадянськими правами, критика національної політики. Книга рясніла цитатами з творів Маркса, Енгельса, Леніна.