Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
тести Левченко.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
23.08.2019
Размер:
299.01 Кб
Скачать

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ

ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР АГРАРНОЇ ОСВІТИ

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

з навчальної дисципліни «Внутрішні хвороби тварин»

для підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр» напряму «Ветеринарна медицина» (6.110101)

2012

1. Етіотропна терапія спрямована:

1. На усунення причини хвороби;

2. На механізм розвитку хвороби;

3. На підвищення неспецифічної резистентності;

4. На поповнення нестачі життєво необхідних речовин в організмі.

2. Патогенетична терапія спрямована:

1. На поповнення нестачі життєво необхідних речовин в організмі.

2. На механізм розвитку хвороби;

3. На усунення причини хвороби;

4. На нормалізацію функцій нервової системи.

3. Замінна терапія спрямована:

1. На поповнення нестачі життєво необхідних речовин в організмі.

2. На механізм розвитку хвороби;

3. На усунення причини хвороби;

4. На нормалізацію функцій нервової системи.

4. До етіотропної терапії відносять:

1. Новокаїнові блокади;

2. Протимікробну терапію;

3. Пробіотикотерапію;

4. Протеїнотерапію.

5. До патогенетичної терапії відносять:

1. Імуностимулювальну терапію;

2. Інтерферонотерапію;

3. Новокаїнові блокади;

4. Жарознижувальні препарати.

6. До замінної терапії відносять:

1. Гемотрансфузію;

2. Протеїнотерапію;

3. Вітамінотерапію;

4. Пробіотикотерапію.

7. Протеїнотерапія включає:

1. Гемотерапію;

2. Тканинну терапію;

3. Органотерапію;

4. Серотерапію.

8. До патогенетичної терапії відносять:

1. Терапію, яка регулює нервово-трофічні функції;

2. Терапію специфічними препаратами;

3. Неспецифічну стимулювальну терапію;

4. Антибіотикотерапію.

9. До етіотропної терапії відносять:

1. Терапію, яка регулює нервово-трофічні функції;

2. Пробіотикотерапію;

3. Неспецифічну стимулювальну терапію;

4. Антибактеріальну терапію.

10. До протеїнотерапії відноситься:

1. Лізатотерапія;

2. Органотерапія;

3. Лактотерапія;

4. Серотерапія

11. Парентерально введені білкові препарати проявляють свою дію:

1. Загально;

2. Комплексно;

3 Локально;

4. Вибірково.

12. Терапевтична фаза під час застосування протеїнотерапії характеризується:

1. зниженням кількості еритроцитів, лейкоцитів, гемоглобіну;

2. підвищенням температури тіла;

3. гіпотонією передшлунків;

4. збільшенням кількості еритроцитів, лейкоцитів, гемоглобіну.

13. Протеїнотерапія протипоказана при:

1. пневмонії;

2. артриті;

3. Інфекційних захворюваннях з гострим перебігом;

4. гіпопластичній анемії

14. До гемотерапії відносять:

1. Гемотрансфузію;

2. Аутогемотерапію;

3. Ізогемотерапію;

4. Гетерогемотерапію

15. Суть аутогемотерапії:

1. Введення тварині її власної крові;

2. Введення крові різних тварин в межах одного виду;

3. Введення крові тварин різних видів;

4. Гемотрансфузія.

16. Суть ізогемо- (гомогемо-) терапії:

1. Введення тварині її власної крові;

2. Введення крові різних тварин у межах одного виду;

3. Введення крові тварин різних видів;

4. Гемотрансфузія.

17. Суть гетерогемотерапії:

1. Введення тварині її власної крові;

2. Введення крові різних тварин у межах одного виду;

3. Введення крові тварин різних видів;

4. Гемотрансфузія.

18. Механізм дії тканинних препаратів полягає:

1. В утворенні біогенних стимуляторів;

2. Дії на біологічно активні точки;

3. В утворенні гістаміноподібних речовин;

4. Нормалізації функцій нервової системи.

19. До тканинних препаратів відносять:

1. Екстракт алое;

2. Катозал;

3. алохол;

4. Екстракт плаценти.

20. До ферментотерапії відносять застосування:

1. Фесталу;

2. Панкреатину;

3. Т-активіну;

4. Тималіну.

21. Основний метод дослідження книжки:

1. Пальпація;

2. Перкусія у 5 – 6 міжреберних проміжках;

3. Аускультація від 7 до 10 ребра;

4. Аускультація у 4–5 міжреберних проміжках;

22. Механізм дії новокаїнових блокад полягає:

1. У перериванні больового імпульсу від патологічної ділянки до

нервової системи;

2. Стимуляції процесів збудження у ЦНС;

3. Стимуляції процесів гальмування у ЦНС;

4. Знеболювальному ефекті.

23. В яких випадках протипоказано застосування новокаїнової терапії:

1. плеврит;

2. бронхопневмонія;

3.Серозний, катаральний і гнійни мастити;

4. Серцево-судинній недостатності.

24. За гострого перебігу бронхопневмонії краще застосовувати:

1. Преапарати бактеріостатичної дії;

2. Препарати бактерицидної дії ;

3. Препарати пролонгованої дії;

4. Важкорозчинні препарати.

25. Методи діагностики зміщення сичуга:

1. Аускультація з правої сторони за реберною дугою;

2. Аускультація з лівої сторони за реберною дугою;

3. Аускультація у поєднанні з безпосередньою перкусією;

4. Аускультація у поєднанні з пальпацією.

26. Які новокаїнові блокади застосовують при лікуванні хвороб

органів дихання?

1. Надплевральну;

2. Зірчастого вузла;

3. Паранефральну;

4. Інтраплевральну.

27. Суть пробіотикотерапії:

1. Застосування протимікробних препаратів;

2. Застосування штамів симбіонтних мікроорганізмів, які попереджають розвиток дисбактеріозу;

3. Застосування імуностимуляторів – продуктів життєдіяльності мікроорганізмів;

4. Застосування препаратів, які стимулюють ріст ендогенних корисних мікроорганізмів.

28. Які штами мікроорганізмів використовують для виготовлення пробіотиків?

1. Лактобактерії;

2. Сальмонели;

3. Біфідумбактерії;

4. Ешерихії.

29. Солями яких мікроелементів збагачують корми за хвороба кровотворної системи (вкажіть найбільш повну відповідь):

1. Кобальту, купруму, феруму;

2. Фосфору, феруму, фтору;

3. Натрію, магнію, феруму;

4. Цинку, натрію, купруму.

30. Дієтотерапія – це:

1. Метод лікування за допомогою спеціального набору вітамінів;

2. Лікування за допомогою спеціально організованої годівлі хворих тварин;

3. Штучне харчування;

4. Метод лікування за допомогою дієтичного режиму.

31. Фізіотерапія відноситься до:

1. Симптоматичної терапії;

2. Патогенетичної терапії;

3. Терапії, яка регулює нервово-трофічні функції;

4. Рефлексотерапії.

32. Якісно приготовлений сінаж містить кислоти:

1. Молочну;

2. Пропіонову;

3. Масляну;

4. Оцтову.

33. Джерелами ультрафіолетового опромінення є:

1. Лампи інфраруж;

2. Еритемно-увіолеві лампи;

3. Ртутно-кварцеві лампи;

4. Лампи солюкс.

34. Найбільш виражена біологічна дія ультрафіолетових променів:

1. Довгохвильових;

2. Короткохвильових;

3. Середньохвильових;

4. Змішаних.

35. Ультрафіолетове опромінення протипоказане при:

1. Д-гіповітамінозі;

2. Екземі;

3. Бронхітах;

4. Кахексії.

36. Дія інфрачервоних променів ґрунтується на:

1. Тепловому ефекті;

2. Стимуляції синтезу вітаміну D;

3. Бактерицидному ефекті;

4. Стимуляції еритроцитопоезу.

37. Інфрачервоні промені застосовують при :

1.Пневмоніях, плевриті;

2. Гнійно-гнильних процесах;

3.Міозиті, артриті;

4. У гостру стадію запальних процесів.

38. Під дією ультрафіолетового опромінення у шкірі утворюється:

1. Ергокальциферол;

2. 25 (ОН) D3

3. Холекальциферол;

4. 1,25 (ОН)2 D3.

39. Діастолічний шум за пороків серця вислуховується у разі:

1. Звуження отвору аорти;

2. Недостатності двостулкового клапана;

3. Звуження лівого атріовентрикулярного отвору;

4. Недостатності клапанів аорти.

40. Етапи диспансеризації:

1. Діагностичний;

2. Проведення протиепізоотичних заходів;

3. Профілактичний;

4. Проведення лабораторних досліджень крові.

41. Періодичність проведення диспансеризації на племінних молочних фермах:

1. Щомісячно;

2. Один раз у 6 місяців;

3. Щоквартально;

4. За необхідністю.

42. Показниками енергетичної поживності раціонів є:

1. Забезпеченість цукром;

2. Забезпеченість енергетичними кормовими одиницями;

3. Забезпеченість обмінною енергією, вираженою у мДж;

4. Забезпеченість жиром.

43. Структура раціону це:

1. Співвідношення окремих груп кормів за протеїновою поживністю;

2. Співвідношення окремих груп кормів за вуглеводною поживністю;

3. Співвідношення окремих груп кормів за ліпідною поживністю;

4. Співвідношення окремих груп кормів за енергетичною поживністю.

44. рН якісного силосу має бути:

1. 3,8 – 4,2;

2. 3,5 – 3,7;

3. 4,5 – 4,7;

4. 4,3 – 4,5.

45. Міокардит це:

1. Запалення папілярних м’язів, хорд та клапанного апарату серця;

2. Запалення серцевого м’яза;

3. Запалення серцевої сумки;

4. Дистрофічні зміни міокарда.

46. Етіологія міокардиту:

1. інфекційні та інвазійні хвороби;

2. отруєння, стрес, емоційно-фізичні перенавантаження;

3. алергічні, аутоімунні ураження;

4. всі перераховані фактори.

47. У першу стадію міокардиту збудливість серцевого м’яза:

1. Не змінюється;

2. Підвищується;

3. Знижується;

4. Розвивається екстрасистолія.

48. У другу стадію міокардиту збудливість серцевого м’яза:

1. Не змінюється;

2. Підвищується;

3. Знижується;

4. Виникають блокади серця.

49. За міокардиту у першу стадію АКТ:

1. Підвищується систолічний;

2. Підвищується систолічний і діастолічний;

3. Знижується систолічний;

4. Підвищується діастолічний.

50. Тони серця за міокардиту в першу стадію:

1. Посилюються;

2. Не змінюються;

3. Акцентується перший тон;

4. Акцентується другий тон.

51. частота пульсу за міокардиту в першу стадію у коней становить (уд/хв):

1. 24 – 40;

2. 40 – 60;

3. 60 – 90;

4. 20 – 30.

52. До основних лікарських засобів при лікуванні міокардиту відносять:

1.Препарати етіотропної дії;

2. заспокійливі засоби;

3. кисень, глюкозу, препарати камфори;

4. всі перераховані засоби.

53. Міокардоз – це:

1. Захворювання міокарда, яке характеризується дистрофічними процесами в ньому, які в подальшому призводять до порушення основних функцій серця;

2. Захворювання, яке характеризується розростанням сполучної тканини у міокарді й ущільненням його;

3. Захворювання, яке характеризується ураженням і морфологічними змінами клапанного апарату серця;

4. Захворювання, яке характеризується розширенням і збільшенням порожнин серця в об’ємі.

54. Етіологія міокардозу (міокардіодистрофії):

1. Порушення обміну речовин;

2. Гострі інфекційні хвороби;

3. Сепсис;

4. Гіпоксія.

55. Збудливість серця за міокардозу:

1. Не змінюється;

2. Підвищується;

3. Знижується;

4. Виникають блокади серця.

56. За міокардозу АКТ:

1. Підвищується систолічний;

2. Підвищується систолічний і діастолічний;

3. Знижується систолічний;

4. Підвищується діастолічний.

57. Тони серця за міокардозу:

1. Посилюються;

2. Послаблюються;

2. Не змінюються;

4. Акцентується другий тон;

58. За міокардозу (міокардіодистрофії) застосування серцевих глікозидів:

1. Показане (особливо разом з препаратами, що стимулюють обмінні процеси в міокарді);

2. Протипоказане;

3. Не бажане (призначають тільки у випадках некомпенсованої серцевої недостатності);

4. Призначають тільки на ранніх стадіях захворювання.

59. За морфологічною ознакою ендокардит буває:

1. Бородавчастим;

2. Гнійним;

3. Ерозивним;

4. Виразковим.

60. За локалізацією ендокардит буває:

1. Клапанним;

2. Судинним;

3. Пристінковим;

4. Перфоративним.

61. Ускладненнями клапанного ендокардиту є:

1. Міокардит;

2.Міокардіодистрофія;

3. Перикардит;

4. Набуті пороки серця.

62. Діастолічний шум за пороків серця вислуховується у разі:

1. Недостатності двостулкового клапана;

2. Недостатності клапанів аорти;

3. Недостатності клапанів легеневої артерії;

4. Недостатності тристулкового клапана.

63. Діастолічний шум за пороків серця вислуховується у разі:

1. Звуження правого атріовентрикулярного отвору;

2. Звуження отвору аорти;

3. Звуженні отвору легеневої артерії;

4. Недостатності тристулкового клапана;

64. Систолічний шум за пороків серця вислуховується у разі:

1. Недостатності двостулкового клапана;

2. Недостатності клапанів аорти;

3. Недостатності клапанів легеневої артерії;

4. Недостатності тристулкового клапана.

65. Систолічний шум за пороків серця вислуховується у разі:

1. Звуження правого атріовентрикулярного отвору;

2. Звуження отвору аорти;

3. Звуження отвору легеневої артерії;

4. Звуження лівого атріовентрикулярного отвору;

66. Основною причиною нетравматичного перикардиту є:

1. Інфекційні хвороби;

2. Порушення обміну речовин;

3. Зниження резистентності організму;

4. Простуда.

67. Вторинний травматичний перикардит виникає:

1. Як ускладнення інфекційних хвороб;

2. Внаслідок ендокардиту;

3. За зовнішньої травми перикарда стороннім тілом;

4. Внаслідок травматичного ретикуліту

68. Специфічним симптомом фібринозного перикардиту є:

1. Перикардіальні шуми тертя;

2. Перикардіальні шуми хлюпання;

3. Збільшення ділянки абсолютного серцевого притуплення;

4. Переповнення яремних вен.

69. Для випітного перикардиту характерно:

1. Перикардіальні шуми хлюпання;

2. Болісність серцевої ділянки;

3. Переповнення і напруження яремних вен;

4. Посилення серцевого поштовху.

70. За травматичного перикардиту АКТ:

1. Підвищується систолічний;

2. Підвищується систолічний і діастолічний;

3. Знижується систолічний;

4. Підвищується діастолічний.

71. Частота пульсу за травматичного перикардиту у корови становить:

1. 100 – 120;

2. 80 – 90;

3. 50 – 80;

4. 40 – 60.

72. Основною відмінністю травматичного перикардиту від ретикулоперитоніту є:

1. Позитивний венний пульс;

2. Зміни тонів серця;

3. Підвищена температура;

4. Наявність перикардіальних шумів.

73. Для профілактики травматичного перикардиту застосовують:

1. Промивання рубця;

2. Магнітні зонди і ловушки;

3. Попереджують порушення вітамінно-мінерального обміну;

4. Відновлюють структуру раціону.

74. За яких хвороб серця відмічається болісність у ділянці серця:

1. гідроперикард;

2. міокардіофіброз;

3. міокардит;

4. міокардоз.

75. Основними симптомами серцевої недостатності є:

1. Набряки;

2. Наявність шумів серця

3. Венозний застій;

4. Задишка.

76. Які лікарські препарати показані для лікування кровотечі з носа?

1. Кальцію хлорид;

2. Антибіотики;

3. Адреналін;

4. Вікасол.

77. За макробронхіту хрипи:

1. Високого тембру;

2. Низького тембру;

3. Крепітуючі;

4. Не постійні.

78. За мікробронхіту хрипи:

1. Високого тембру;

2. Низького тембру;

3. Крепітуючі;

4. Не постійні.

79. До лобулярних пневмоній відносять:

1. Катаральну бронхопневмонію;

2. Крупозну пневмонію;

3. Пастерельозну пневмонію;

4. Ателектатичну пневмонію.

80. До лобарних пневмоній відносять:

1. Аспіраційну пневмонію

2. Крупозну пневмонію;

3. Пастерельозну пневмонію;

4. Метастатичну пневмонію.

81. Для крупозної пневмонії характерно:

1. Катаральне запалення;

2. Стадійність розвитку;

3. Фібринозне запалення;

4. Лобулярне поширення.

82. За крупозної пневмонії у стадію припливу перкусійний звук стає:

1. Тимпанічним;

2. Не змінюється;

3. Притупленим;

4. Тупим

83. За крупозної пневмонії у стадію гепатизації перкусійний звук стає:

1. Тимпанічним;

2. Не змінюється;

3. Притупленим;

4. Тупим

84. Причинами катаральної бронхопневмонії є:

1. Пастерельоз;

2. Асоціації мікроорганізмів;

3. Парагрип;

4. Низька резистентність.

85. Причинами аспіраційної пневмонії є:

1. Гіпотрофія новонароджених;

2. Попадання сторонніх речовин у легені;

3. Інфекційні хвороби;

4. Занесення мікроорганізмів з ділянок гнійно-септичного запалення.

86. Причинами метастатичної пневмонії є:

1. Гіпотрофія новонароджених;

2. Попадання сторонніх речовин у легені;

3. Інфекційні хвороби;

4. Занесення мікроорганізмів з ділянок гнійно-септичного запалення.

87. Причинами ателектатичної пневмонії є:

1. Гіпотрофія новонароджених;

2. Попадання сторонніх речовин у легені;

3. Інфекційні хвороби;

4. Занесення мікроорганізмів з ділянок гнійно-септичного запалення.

88. Причинами гіпостатичної пневмонії є:

1. Гіпотрофія новонароджених;

2. Попадання сторонніх речовин у легені;

3. Серцева недостатність;

4. Занесення мікроорганізмів з ділянок гнійно-септичного запалення.

89. Основним ланцюгом патогенезу пневмоній є:

1. Респіраторний ацидоз;

2. Киснева недостатність;

3. Серцева недостатність;

4. Диспротеїнемія.

90. Задишка за катаральної бронхопневмонії:

1. Відсутня;

2. Інспіраторна;

3. Експіраторна;

4. Змішана.

91. Патологічні дихальні шуми за катаральної бронхопневмонії:

1. Шуми тертя;

2. Патологічне бронхіальне дихання;

3. Хрипи;

4. Шуми плескоту.

92. Тип дихання за катаральної бронхопневмонії:

1. Переважно черевний;

2. Грудо-черевний;

3. Переважно грудний;

4. Діафрагмальний.

93. При призначенні антибіотиків для лікування пневмоній враховують:

1. Розчинність препарату;

2. Чутливість мікроорганізмів дихальних шляхів і легень;

3. Токсичність;

4. Синергізм дії.

94. За хронічного перебігу бронхопневмонії краще застосовувати:

1. Препарати бактеріостатичної дії;

2. Препарати бактерицидної дії;

3. Препарати пролонгованої дії;

4. Важкорозчинні препарати.

95. Симптоматична терапія при лікуванні тварин, хворих на катаральну бронхопневмонію. передбачає застосування:

1. Новокаїнових блокад;

2. Відхаркувальних препаратів;

3. Вітамінів;

4. Серцевих препаратів.

96. Патогенетична терапія при лікуванні тварин, хворих на катаральну бронхопневмонію, передбачає застосування:

1. Новокаїнових блокад;

2. Відхаркувальних препаратів;

3. Вітамінів;

4. Імуностимулювальних препаратів.

97. Концентрація аміаку в приміщенні для телят 1–2-місячного віку має бути:

1. не більше 10 мг/м3;

2. не більше 15 мг/м3;

3. не більше 20 мг/м3;

4. не більше 5 мг/м3.

98. Для профілактики респіраторних хвороб застосовують:

1. Неспецифічний імуноглобулін;

2. Антибіотики;

3. Аерозолі лікарських препаратів;

4. Сироватку крові тварин-реконвалесцентів.

99. У хворого коня рухи грудної клітки симетричні, коробковий звук при перкусії, ослаблене везикулярне дихання, каудальна межа легень зміщена назад. Запальний жолоб. Поставити діагноз.

1. Гідроторакс;

2. Інтерстиціальна емфізема легень;

3. Альвеолярна емфізема легень;

4. Бронхіт.

100. Причинами альвеолярної емфіземи є:

1. Тривале надмірне фізичне навантаження;

2. Пневмоторакс;

3. Серцева недостатність;

4. Бронхіт.

101. За альвеолярної емфіземи дихальна поверхня легень:

1. Не змінюється;

2. Зменшується;

3. Збільшується;

4. Утворюються ателектази.

102. Типовими симптомами альвеолярної емфіземи є:

1. Патологічне бронхіальне дихання;

2. Коробковий звук при перкусії грудної клітки;

3. Збільшення задньої межі легень;

4. Зменшення задньої межі легень.

103. Для лікування тварин, хворих на альвеолярну емфізему легень, застосовують:

1. Протимікробні препарати;

2. Бронхолітики;

3. Протиалергійні препарати

4. Новокаїнові блокади.

104. Вкажіть основну причину виникнення плевриту в тварин?

1. Ускладнення перикардиту

2. Попадання в дихальні шляхи сторонніх речовин

3. Некваліфіковане введення лікарських речовин

4. Ускладнення пневмонії

105. Типові симптоми плевриту:

1. Грудний тип дихання;

2. Шуми тертя або хлюпання;

3. Хрипи;

4. Горизонтальна лінія притуплення перкусійного звуку.

106. Плеврит відрізняється від перикардиту за наступними симптомами:

1. Шуми за плевриту співпадають з вдихом і видихом;

2. Шуми за плевриту співпадають з систолою або діастолою;

3. Шуми за плевриту однобічні;

4. Шуми за плевриту двобічні.

107. Стоматит:

1. Запалення слизової оболонки ротової порожнини;

2. Запалення слизової оболонки глотки;

3. Запалення навкологлоткових мигдаликів;

4. Виразки язика.

108. Фарингіт:

1. Запалення слизової оболонки ротової порожнини;

2. Запалення слизової оболонки глотки;

3. Запалення глотки, навкологлоткових мигдаликів і м’якого

Піднебіння;

4. Запалення м’якого піднебіння.

109. Для видалення сторонніх тіл зі стравоходу застосовують:

1. Зонд Черкасова;

2.Зонд з мандреном і оливою;

3. ЗМВ-1;

4. Двопетлевидний зонд Хохлова.

110. У рубці під дією мікроорганізмів утворюються:

1. Молочна кислота;

2. Хлоридна кислота;

3. ЛЖК (КЖК);

4. Лимонна кислота.

111. рН вмісту рубця у корів в нормі становить:

1. 6,6 – 7,2

2. 6,0 – 6,4;

3. 7,3 – 8,0;

4. 5,5 – 6,0.

112. Частота скорочень рубця у ВРХ в нормі за 5 хвилин становить:

1. 3 –5;

2. 5 – 8;

3. 8 – 12;

4. 12 –16.

113. Назвіть один із найбільш постійних симптомів хвороб системи травлення у великої рогатої худоби?

1. Тимпанічний звук у ділянці рубця;

2. Розлади відрижки;

3. Пригнічення загального стану;

4. Розлади жуйки.

114. Які румінаторні препарати застосовують для лікування гіпотонії рубця?

1. Атропіну сульфат;

2. Настойку кореневища білої чемериці;

3. Аміридину гідрохлорид;

4. Но-шпу.

115. Причини ацидозу вмісту рубця:

1. Згодовування великої кількості бобових концентратів;

2. Згодовування великої кількості цукрових буряків;

3. Згодовування карбаміду;

4. Згодовування кукурудзи в стадії молочно-воскової стиглості.

116. Причини алкалозу вмісту рубця:

1. Згодовування великої кількості бобових концентратів;

2. Згодовування великої кількості злакових концентратів;

3. Згодовування карбаміду;

4. Згодовування кукурудзи в стадії молочно-воскової стиглості.

117. Причини травматичного ретикуліту:

1. Травми сітки зі сторони грудної клітки;

2. Попадання гострих металевих предметів у сітку;

3. Згодовування грубих, жорстких кормів;

4. Згодовування мучнистих кормів.

118. Основним сприяючим фактором розвитку травматичного ретикуліту є:

1. Гіподинамія;

2. Гіпотонія передшлунків;

3. Спотворення смаку;

4. Тривале голодування.

119. Для визначення болісності сітки використовують:

1. Надавлювання у ділянці мечоподібного хряща;

2. Перкусію в ділянці 8–10 міжреберних проміжків;

3. Натискання долонями на шкіру заднього схилу холки;

4. Проводку тварини.

120. Який буває гастрит за характером ексудату?

1. Гіперацидний

2. Катаральний

3. Гіпоацидний

4. Фібринозний.

121. Основний патогенетичний механізм гіперацидного гастриту

1. Зниження активності пепсиногену;

2. Посилення перистальтики кишечнику;

3. Пілороспазм;

4. Збільшення кількості вільної хлоридної кислоти.

122. Причини первинної тимпанії:

1. Згодовування легкобродильних соковитих кормів, особливо бобових;

2. Закупорення стравоходу;

3. Напування тварин холодною водою після годівлі кормами, що легко зброджуються;

4. Гіпотонія передшлунків.

123. За характером газоутворення тимпанія буває:

1. Простою (газовою);

2. Пінявою;

3. Комбінованою;

4. Вуглекислою.

124. Причиною загибелі тварин за тимпанії є:

1. Серцева недостатність;

2. Асфіксія;

3 Розрив діафрагми;

4. Перитоніт.

125. Які протибродильні препарати застосовують за тимпанії?

1. Іхтіол;

2. Свіже молоко;

3. Тимпанол;

4.натрію сульфат.

126. До хвороб з синдромом колік з явищами перитоніту відносять:

1. Розширення шлунка;

2. Інвагінацію кишечнику;

3. Катаральну ентералгію;

4. Тромбоемболічні коліки.

127. До хвороб з синдромом колік без явищ перитоніту відносять:

1. Метеоризм кишечнику;

2. Заворот кишечнику;

3. Хімостаз;

4. Інвагінацію кишечнику.

128. У коня втрачений апетит, швидко наростають симптоми колік при зондуванні виділяються гази, перистальтика тонкого кишечнику відсутня, жовтушність кон’юнктиви. Діагноз?

1. Копростаз;

2. Заворот товстих кишок;

3. Хімостаз;

4. Катаральна ентералгія.

129. Копростаз характеризується:

1. Застоєм вмісту у товстому кишечнику;

2. Застоєм вмісту у тонкому кишечнику;

3. Закупоркою брижових артерій;

4. Перекручуванням товстого кишечнику.

130. Причинами первинного метеоризму кишечнику є:

1. Згодовування легкобродильних соковитих кормів, особливо бобових;

2.Поїдання отруйних рослин;

3. Напування тварин холодною водою після годівлі зернофуражем або кормами, що легко зброджуються;

4. Хімостаз 12-палої кишки4

131. Які лікарські препарати є першочерговими для усунення спазму кишечнику за катаральної ентералгії:

1. Глауберова сіль;

2. Атропіну сульфат;

3. Гексаметилентетрамін;

4. Но-шпа.

132. Основним у патогенезі первинного розширення шлунка є:

1. Зменшення виділення хлоридної кислоти;

2. Пілороспазм;

3. Посилене газоутворення;

4. Серцева недостатність.

133. Для лікування розширення шлунка застосовують:

1. Зондування;

2. Ферментні прпарати;

3. Спазмолітики;

4. Сорбенти.

134. Для лікування катаральної ентералгії застосовують:

1. Анальгін;

2. Атропіну сульфат;

3. Зондування;

4. Молочну кислоту.

135. Які із синдромів є характерними для патології печінки?

1. Жовтяниця;

2. Анемія;

3. Холестаз;

4. Лейкоцитопенія.

136. Які з перерахованих лікарських препаратів мають ліпотропну дію?

1. Ліпомід;

2. Холіну-хлорид;

3. Метіонін;

4. Гексаметилентетрамін.

137. Яке захворювання печінки може ускладнюватись розвитком асциту?

1. Гіпертрфічний цироз;

2. Атрофічний цироз;

3. Гепатодистрофія;

4. Гепатит

138. Які з перерахованих препаратів мають жовчогінну дію?

1. Бікогепар;

2. алохол;

3. глюкоза 40% розчин;

4. атропіну сульфат.

139. Які препарати застосовують, як гепатопротектори при патології печінки?

1. Папаверин;

2. Есенціале;

3.Гепавекс;

4. Піпольфен.

140. Які захворювання печінки перебігають з підвищеною температурою тіла?

1. Цироз печінки;

2. Гепатодистрофія;

3. Гострий паренхіматозний гепатит;

4. Амілоїдоз печінки.

141. За механічної жовтяниці в крові збільшується вміст:

1. Непроведеного через печінку білірубіну;

2. Проведеного і непроведеного через печінку білірубіну;

3. Проведеного через печінку білірубіну;

4. Вміст білірубіну не змінюється.

142. За гемолітичної жовтяниці в крові збільшується вміст:

1. Непроведеного через печінку білірубіну;

2. Проведеного і не проведеного через печінку білірубіну;

3. Проведеного через печінку білірубіну;

4. Вміст білірубіну не змінюється.

143. За паренхіматозної жовтяниці в крові збільшується вміст:

1. Непроведеного через печінку білірубіну;

2. Проведеного і не проведеного через печінку білірубіну;

3. Проведеного через печінку білірубіну;

4. Вміст білірубіну не змінюється.

144. Причинами паренхіматозного гепатиту є:

1. Гострі інфекційні хвороби;

2. Хронічні інтоксикації;

3. Анемії;

4. Отруєння.

145. Причиною жирової гепатодистрофії у корів є:

1. Висококонцентратний тип годівлі;

2. Дефіцит у раціоні крохмалю і цукру;

3. Отруєння пестицидами;

4. Гострі інфекційні захворювання.

146. Порушення білкового обміну за хвороб печінки характеризується:

1. Гіперальбумінемією;

2. Диспротеїнемією;

3. Гіпоальбумінемією;

4. Збільшенням у крові сечовини.

147. До індикаторних для патології печінки ферментів відносять:

1. Аспарагінову амінотрансферазу;

2. Альфа-амілазу;

3. Каталазу;

4. Аланінову амінотрансферазу.

148. Гломерулонефрит це:

1. Запалення паренхіми нирки і ниркової миски;

2. Запалення мальпігієвих клубочків і капсули Шумлянського-Боумена;

3. Запалення міжканальцевої сполучної тканини;

4. Запалення капсули нирок.

149. Пієлонефрит це:

1. Запалення паренхіми нирки і ниркової миски;

2. Запалення мальпігієвих клубочків і капсули Шумлянського- Боумена;

3. Запалення міжканальцевої сполучної тканини;

4. Запалення капсули нирок.

150. Нефроз це:

1. Запалення паренхіми нирки і ниркової миски;

2. Запалення мальпігієвих клубочків і капсули Шумлянського-Боумена;

3.Запалення міжканальцевої сполучної тканини;

4. Захворювання, яке характеризується дистрофічними змінами у