3. Роботи Сальвадора Далі

Картини:

«Пейзаж поблизу Фігераса» — картина художника Сальвадора Далі написана у 1910 році. В теперішній час зберігається в приватній колекції Альберта Філда в Нью-Йорку

Картина «Пейзаж поблизу Фігераса» була створена Сальвадором у віці 6 років на поштовій листівці і є однією із найбільш ранніх збережених робіт художника. Картина написана тонким шаром олійної фарби, тому можна бачити елементи оформлення поштової листівки, які проступають по краях.

На багатьох роботах Сальвадора Далі в ранній період його кар'єри позначився вплив імпресіоністичного руху. Дана робота — один з яскравих прикладів, що ілюструють імпресіоністичний період творчості Далі. Протягом наступних десяти років художник буде використовувати все більш насичені та яскраві кольори аж до 1920-х років, коли почне створювати свої кубістичні та сюрреалістичні полотна.

«Кубістичний автопортрет» — картина Сальвадора Далі, написана у 1923 років. Зберігається у Театрі-музеї Сальвадора Далі у Фігерасі.

Далі зображує себе в робочій одежі, підкреслюючи свій бунтівний дух та зухвалий характер вирізкою з комуністичної газети «Юманіте», можливо, аби підтвердити свої заяви про захоплення ідеєю революції, і таким чином пов'язує предмет зображення з конкретним моментом історії та ідеології.

Картина датована 1923 роком хоча вирізка зроблена з газети від 24 липня 1928 року. Як в геометричних формах картини в глибині майстерні, так і в самій газеті, і у схематичності рис автопортрету відчувається вплив Рафаеля Баррадаса, чиї роботи Далі бачив у студії художнього кружка «Атенеільо де Л'Оспіталет». У цей період Далі часто пише автопортрети, відтворюючи свій образ в сукупності характерних рис — бровей, очей та бакенбард.

Пляшка рому з сифоном (інші назви: Кубістичний живопис) — картина Сальвадора Далі, виконана в стилі кубізму.

Полотно являє собою дещо середнє між кубістичними тенденціями того часу та роботами італійських художників школи метафізичного живопису, які Далі бачив у журналі «Валорі пластічі» («Пластичне мистецтво»). Картина демонструвалася на двох великих виставках 1925 р.: на Першій виставці Товариства іберійських художників (у виставковій залі «Ретіро» в Мадриді) та першій персональній виставці Далі (в галереї Далмау в Барселоні).

1925 році Далі писав Гарсіа Лорці: «Я проводжу експерименти з метою створення атмосфери, або, кажучи точніше, вивчаю структуру порожнечі; на мій погляд, пластичність порожнечі, на яку я раніше не звертав уваги, є дуже цікавою, оскільки ця пластичність майже завжди виникає з пластичності твердої матерії.»

Портрет Луїса Буньюеля — картина Сальвадора Далі, написана у 1924 році.

Далі познайомився з Луїсом Бунюелем в Королівській Академії Мистецтв у Мадриді, під час свого навчання в 1922—1926 роках. Буньюель був одним з тих, хто в значній мірі вплинув на Сальвадора, так само як і Федеріко Гарсіа Лорка — іспанський поет та драматург. Пізніше Далі взяв участь у зйомках двох фільмів Буньюеля: «Андалузький пес» (1928) і «Золотий вік» (1930).

Портрет Луїса Бунюеля був написаний, коли майбутньому режисерові було 25 років. Він зображений серйозним та замисленим людиною з пильним поглядом, дивиться в сторону від художника і глядачів. Картина виконана в похмурих тонах. Стримані кольори створюють атмосферу серйозності та підкреслюють глибокодумний погляд. У цьому шедеврі Дали досягнуто чудову єдність активної форми та концентрованої психологічної характеристики. Чудово написана особа пізнається миттєво, так само, як одразу «схоплюються» риси індивідуального стилю Далі, що набуває ознак зрілого, здатність художника до жорсткого самоконтролю при виборі художніх засобів

Спочатку картина знаходилася в особистій колекції Луїса Бунюеля. У теперішній час знаходиться в Центрі мистецтв королеви Софії в Мадриді.

«Постійність пам'яті» (ісп. La persistencia de la memoria) — картина Сальвадора Далі написана у 1931 році. Є однією із найбільш відомих робіт художника. Знаходиться в Музеї сучасного мистецтва в Нью-Йорку з 1934 року.

Історія створення: Вирішивши написати годинник, я написав його м'яким. Це було одного разу ввечері, я втомився, у мене була мігрень — вкрай рідкісна для мене недуга. Ми мали піти з друзями в кіно, але в останній момент я вирішив залишитись вдома. Гала піде з ними, а я ляжу спати раніше. Ми поїли дуже смачного сиру, потім я залишився один, сів, сперся на стіл, і роздумував над тим, що плавлений сир є суперм'яким. Я встав і пішов до майстерні, для того, щоб, як звичайно, кинути погляд на свою роботу. Картина, яку я збирався писати, зображувала пейзаж околиць Порт-Льїгата, скелі, ніби осяяні неяскравим вечірнім світлом. На першому плані я накидав обрубаний стовбур безлистої маслини. Цей пейзаж — основа для полотна з якоюсь ідеєю, але якою? Мені було потрібне дивне зображення, але я не знаходив його. Я рушив вимкнути світло, але коли вийшов, буквально побачив рішення: дві пари м'яких годинників, вони жалісно звисають з гілки маслини. Не дивлячись на мігрень, я підготував палітру і узявся за роботу. Через дві години, коли Гала повернулась з кіно, картина, яка мала стати однією із найбільш відомих, була закінчена

Три циферблати годинників ніби плавляться, стають м'якими і обтікають об'єкти, на які вони ніби накинуті. Один циферблат завис на гілці сухого обламаного дерева; другий, з мухою, що повзе по ньому, охоплює край прямокутного подіуму; третій циферблат огортає дещо, схоже на деформовану чоловічу голову із заплющеними очима

Археологічний відгомін «Анжелюса» Мілле — картина Сальвадора Далі, написана у 1935 році. Знаходиться в колекції Музею Сальвадора Далі в Сент-Пітерсберзі, штат Флорида, США.

Це була миттєва імпровізація, до якої я віддався, прогулюючись мисом Креус. Я став робити ескіз того, як би вписалися персонажі «Анжелюс» Мілле у дві найвищі скелі. Їх розташування в просторі не змінювалося в порівнянні з картиною, навіть сітка тріщин-кракелюр зберігалася. А те, що багато деталей цих фігур виявилися зруйнованими ерозією, якраз і дозволило віднести їх походження до часів досить віддалених

«Жирафа у вогні» — картина Сальвадора Далі в стилі сюрреалізму, написана у 1936—1937 рр. Вважається одним із найбільш значимих творів Далі кінця 1930-х рр.

Композиція картини побудована за класичним пірамідальним принципом. На передньому плані в центрі зображена жіноча фігура, яка ніби не вміщується в межах живописної поверхні. Зверху на нею нависло густе чорно-коричневе марево. Із жіночої фігури висунуті пусті ящики, милицеподібні підпірки, які підтримують м'які змієподібні відростки; фігура жінки окутана тонкою зелено-голубою тканиною. Ліворуч у значному віддалені у просторі видний силует жирафи, що палає, а за ним видніється сильно зменшене зображення людини. Праворуч на другому плані розміщене зображення ще однієї жіночої фігури, від її голови підіймаються, подібно голим гілкам, артерії чи електричні розряди. Низька лінія горизонту з плавними контурами гір надає силуетам жирафи і жінок монументального характеру.

«Сон, викликаний польотом бджоли навкруги граната за секунду до пробудження» — всесвітньовідома картина Сальвадора Далі в стилі сюрреалізму, написана у 1944 році

Метою було вперше зобразити відкритий Фрейдом тип довгого зв'язного сну, що викликаний миттєвою дією, від якої відбувається пробудження. Подібно до того, як падіння голки на шию сплячого одночасно викликає його пробудження і довгий сон, що кінчається гільйотиною, дзижчання бджоли викликає тут укус жалом, який розбудить Гала. Вся життєдайна біологія виникає із гранату, що луснув. Слон Берніні на задньому плані несе в собі обеліск і атрибути батька.

Атомна Леда — картина іспанського художника Сальвадора Далі, написана у 1949 році. Зберігається у колекції Театру-музею Далі у Фігерасі.

У передмові до каталогу в галереї Біну в Нью-Йорку, яка проходила з 25 листопада 1947 року по 3 січня 1948 року, Далі оголосив про те, що йому виповнилося 44 роки та він, нарешті, вирішив написати свій перший шедевр. При цьому він додав, що показує картину в незавершеному вигляді, тим самим даючи можливість тим, хто цікавиться його технікою, вивчати процес роботи над цим полотном, що за часом співпадав з виходом його книги «50 секретів чарівної майстерності».

І знову перед нами робота з відголосом міфології, якою так цікавився Далі. Картина написана у відповідності з «божественною пропорцією» Луки Пачолі, але деякі розрахунки виконані математиком Матилою Гіка. На відміну від своїх сучасників, котрі вважали, що математика знаходиться поза художнього контексту, Далі вважав, що будь-який значний витвір мистецтва має спиратися на композицію, тобто на розрахунок. Тут слід відзначити, що всі елементи цієї картини зображені у невагомості, підвішеними у повітрі.

«Христос Святого Іоанна на хресті» (чи «Христос Сан Хуана де ла Крус») — картина іспанського художика Сальвадора Далі написана у 1951 році.

Мотивом для картини слугував малюнок розп'яття, зроблений, як вважають, cвятим Іоанном від Хреста (1542—1591). На цей малюнок Далі вказав монах-кармеліт отець Бруно де Фруассар.

Для композиції зі сценою розп'яття Ісуса на дерев'яному хресті Далі позував голлівудський каскадер і професійний акробат Расс Зандерс у Беверлі-Хіллз. По поверненні восени 1951 року у Порт-Льїгат Далі показав фотографії, збільшені до розмірів картини, Еміліо Пінгау і замовив у нього креслення проекції цього хреста в сильному ракурсі. Отримане зображення він переніс на полотно.

На величезній картині (205 × 116 см) Ісус висить над бухтою Порт-Льїгату, вид на яку відкривався з тераси будинку художника на березі.Розіп'ята фігура зображена у незвичайному ракурсі:

Фіруга розіп'ятого Христа ніби піднеслася над глядачем. Нахилений вперед хрест відгороджує, заслоняє нас від зловісної прірви, що заповнює всю верхню частину полотна. Розіп'ятий Христос ніби утримує всю цю поглинаючу темряву своєю жертовністю. Його фігура залита світлом невидимого джерела, розпластані руки відбиваються різкою тінню на перехресті хреста — тінню, подібною сакральному знаку.

«Тайна вечеря» — картина іспанського художника Сальвадора Далі написана у 1955 році за мотивами фрески Леонардо да Вінчі. «Тайна вечеря» була створена у 1955 році під час перебування Далі у Порт-Льїгаті. У роботі на великим полотном Далі допомагав театральний художник Ісідор Беа, асистент Далі з 1955 року протягом 30 років. Для полегшення роботи в майстерні було встановлений пристрій, за допомогою якого полотно підіймалось і опускалось у спеціальний проріз в підлозі. «Тайну вечерю» придбав найвідоміший в Америці колекціонер французького імпресіонізму мільйонер Честер Дейл і подарував її Національній галереї в Вашингтоні. Картина збентежила дирекцію музею, тому її розмістили в непримітній частині експозиції

«Галюциногенний тореадор» — картина іспанського художника Сальвадора Далі, написана в 1968-1970 роках. В теперішній час експонується в Музеї Сальвадора Далі в Сент-Пітерсбергу у Флоріді.

Далі почав роботу над картиною «Галюциногенний тореадор» восени 1969 року, коли перебував у Порт-Льїгаті. Основним мотивом картини є подвійний образ Венери Мілоської з коробки з олівцями, в торсі якої одного разу Далі раптом побачив обличчя тореро. Написанню картини передувала трудомістка підготовка ескізів.

Як іспанський художник, що домігся світової слави Далі вважав необхідним проявляти інтерес до кориди, як національного свята. Крім того, корида надавала додаткові можливості для самореклами.

Створення «Галюциногенного тореадора» тривало протягом 15 місяців. Цей процес відображений документально в книзі «Всі Далі в одному обличчі» письменника Луїса Ромеро, в роботі над якою також брали участь фотограф Мелітон Касальс і Рейнольд Морз. Ромеро, який познайомився із Далі у 1951 році, впродовж довгого часу працював над книгою про художника, але видання розкішного тому «Далі Дреже» завадило йому завершити свій задум. Тоді Далі запропонував йому написати книгу взявши за основу його нову картину «Галюциногенний тореадор», над якою він щойно почав працювати, тим більше, що вона мала стати «антологією всієї його творчості». Далі порадив розділити книгу на 12 частин, оскільки площа картини складала 12 м².

Картину придбав Рейнольд Морз у 1970 році, ще до того, як картина була завершена.

В картині присутній подвійний образ: із фігури Венери Мілоської, що повторюється, і її тіней виникає тореадор. Його фосфоричний костюм утворений різнокольоровими частинками і мушками, серед яких також є утиканий бандерильями бик.

Всі компоненти картини були проаналізовані і класифіковані в книзі Луїса Ромеро, яку він писав на замовлення Далі:

• кубістичний стілець в нижньому лівому куті (запозичений з картини Хуана Гріса «Натюрморт на стільці», 1917);

• яскраві фарби «атомних частинок», які вказують на смертельний удар шпагою в шию бика;

• монолітна тінь з плямою (в стилі Анрі Матісса) в області діафрагми Венери;

• сльоза в кутку ока тореадора (Далі називав її передчуттям, оскільки тореро знав про те, що повинен померти);

• туристка в одній із бухт мису Керус (натяк на скандальне захоплення узбережжя Тудела клубом «Медитеррані»);

• внизу в центрі невидимий пес, змальований із відомої фотографії пса Р. К. Джеймса;

• жіноча фігура за молитвою — з картини Мілле (у вигляді тіні Венери);

• мухи Жерони

• фотографія мертвого вмираючого бика і відроджений образ хлопчика Далі із картини «Примара сексуального потягу» 1934 року

«Венера Мілоська із шухлядами» — скульптура іспанського художника Сальвадора Далі створена в 1936 році. Знаходиться в приватній колекції. Найзнаменитіша із вигадок Далі. Шухляди завжди зображалися ним відкритими. Вони позначали обшук, що проводився незумистно. Тут у Далі явно якийсь стійкий спогад, корені якого залишилися невідомими. Далі намітив, де мали бути шухляди, а Марсель Дюшан, до якого Далі ставився з величезною повагою, зробив форму для відливання. З цієї ж форми у 1964 році була зроблена серія нових відливок. Зараз Венера знаходиться в музеї Сальвадора Далі у Флориді. Музей Сальвадора Далі — єдиний музей в США, що присвячений одному художнику.