30. Туристичний збір

Туристичний збір - це місцевий збір, кошти від якого зараховуються до місцевого бюджету.

Платниками збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної та міської ради про встановлення туристичного збору, та отримують (споживають) послуги з тимчасового проживання (ночівлі) із зобов'язанням залишити місце перебування в зазначений строк.

Платниками збору не можуть бути особи, які:

а) постійно проживають, у тому числі на умовах договорів найму, у селі, селищі або місті, радами яких встановлено такий збір;

б) особи, які прибули у відрядження;

в) інваліди, діти-інваліди та особи, що супроводжують інвалідів I групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого);

г) ветерани війни;

ґ) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

д) особи, які прибули за путівками (курсівками) на лікування,

Ставка встановлюється у розмірі від 0,5 до 1 відсотка до бази справляння збору,

Базою справляння є вартість усього періоду проживання (ночівлі) в місцях, за вирахуванням податку на додану вартість.

До вартості проживання не включаються витрати на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), телефонні рахунки,тощо

Згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради справляння зборів може здійснюватись:

1.Адміністраціями готелів, мотелів, гуртожитків для приїжджих та іншими зкладами готельного типу, санаторно-курортними закладами

2.Квартирно-посередницькими організаціями, які направляють неорганізованих осіб на поселення осіб у будинки, квартири, що належать фіз особам на праві власності або на праві користування за договором найму

3.Юр або фіз. особами підприємцями, які уповноважуються сільською, селищною або міською радою справляти збір на умовах договору, укладеного з відповідною радою.

Збір сплачується до МБ авансованими внесками до 30 числа кожного місяця

31. Загальна характеристика податку на прибуток підприємств (П ). П на прибуток – це прямий П який є основним джерелом формуваня доходів дер бюджету. Закон про оподаткув прибутку був прийнятий 28.12.94р. і зазнав суттєвих змін у 2005р які не сприяли розвитку ви-ва призвело до необхідності ведення подвійного обліку і відповідно викривлення дійсного фін стану під-в і платежів до бюджету. ПКУ вніс зміни до оподаткв прибутку під-в на основі максим наближення бугх і податкового обліку ведення ряду пільг з метою подальшого стимулювання ви-ва поступового зниження базової ставки П (із 25 до 16 ).

32.Платники податку (П). Платниками П з числа резидентів є : 1) юр особи які здіст господ ді-ть на території Укр та за її межами 2) відокремлені підрозділи юр осіб (розміщені поза місцем знаходження юр особи ) 3) неприбуткові орг-ції які оприлюднюють прибуток від неосновної ді-ті4) управління залізниці яка отримує прибуток від основної ді-ті. 5) під-во залізничного транспорту які отримують прибуток від неосновної ді-ті . Платниками П з числа нерезидентів : 1) юр особи що отримали доходи з джерелом їх походження з Укр крім дипломатичних представництв 2) постійні представництва нерезидентів які отримали доходи з джерелом походження з Укр . НБУ є платником але не податку на прибуток а різниця між доходами і видатками передбаченим його кошторисом.

33)Об’єкт оподаткування і ставки податку. Об’єкт оподат. є прибуток який визначається як різниця між сумою доходів звітного періоду та собівартість реалізованих товарів і сумою ін. витрат. Основна ставка податку 16% перехідними положеннями ПКУ передбачено поступове зниження ставки податку : з 1.01. до 1.04.11 ставка податку – 25%, з 1.04.11 до 1.01.12 – 23%, з 1.01.12 до 1.01.13 – 21%, з 1.01.13 до 1.01.14 – 19%, з 1.01.14 буде – 16%. За ставкою 0% оподатковуються прибуток від страхової діяльності за певних умов. За ставками 4,6,12,15,20% оподатковуються доходи нерезидентів та прирівневих до них осіб. За ставкою 20% - оподат. виплати резидентами нерезидентам за вироб. та розповсюдження реклами такого резидента. Прибутки отримані у вигляді доходів від без % облігацій ( казначейських зобовязань) оподат. за ставкою 16%. Резидент, що здійснює будь – які виплати на користь нерезидента крім вказаних вище отриманих з джерел походження в Укр. зобовязаний утримувати податок з таких доходів за ставкою 15%.

34) Порядок визначення доходів. Об’єкт оподат. – прибуток, що впершу чергу залежить від правильності визначення доходів підпр. Доходи платників податку скл. з : доходи від операційної діяльності та ін. доходи. Доходи від операційної діяльності – включає дохід від реалізації послуг, винагороди комісіонерам та дохід банківських установ ( %, курсові різниці ). Інші доходи включають доходи у вигляді дивідентів, оренди ( лізинг), отримані штрафи, пені, неустойки, безповоротна фін. допомога, безоплатно отримані товари, суми поворотної фін. допомоги неповернуті на кінець звітного періоду від осіб які не є платниками податку, акцизний податок, дотації субсидії із фондів загально – обовязкового соц. страхування та ін. Відповідно до ПКУ невраховуються при визначенні обєкта оподат. окремі доходи, а саме: 1)попередня оплата та ставки, 2)ПДВ ( за винятком випадків коли платник не є платником ПДВ), 3)прямі інвестиції або реінвестування у корпоративі права, 4) надміру сплачені податки і збори повернені платнику, 5) доходи органів влади від надання держ.послуг, 6)дозволи, ліцензії, сертифікати, 7)міжнародна технічно допомога – вартість основних засобів безоплатно отриманих за рішенням відповідних органів влади, 8) основнв сума кредитів, позик, 9) емісійний дохід, 10)дивіденти тощо. ПКУ передбачено, що дохід від реалізації товарів визначається за датою переходу прав власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визначається за датою скл. акта або ін. документів, що підтверджує їх виконання. Суми безповоротньої фін. допомоги вважаються доходами на дату фактичного отримання товарів чи коштів на рахунок. Датою отримання доходів або лізингу є дата нарахування таких доходів відповідно до умов договорів. Датою збільшення доходів від страх. діяльності є дата виникнення відповідальності страховика. Датою отримання доходів від іноземної валюти є дата переходу права власності на іноземну валюту.

35.Порядок визначення витрат При визначенні об’єкта оподаткування-прибутку і складу доходу включаються витрати.Ці витрати складаються з витрат операційної д-сті та інших витрат. Витрати операційної д-сті включають: -собівартість реалізованих товарів,робіт,послуг -витрати банківських установ. Собівартість реалізованих товарів,робіт,послуг склад. з: 1.прямих матеріл. витрат 2.прямих витрат на оплату праці 3.амортизації основних виробничих засобів і нематеріальних активів 4.загальновиробничих витрат 5.вартості придбаних послуг пов’язаних з виробництвом товарів6.інших прямих витрат,використаної електроенергії. До складу прямих матеріальних витрат відносять сировину,основні і допоміжні матеріали,напівфабрикати. До складу прямих витрат на оплату праці відносять зар. плату та інші виплати зайнятих на в-тві товарів. До складу загальновиробничих витрат включають: -виплати на управління в-цтвом; -амортизація ОЗ загальновиробничого призначення; -витрати на опалення,освітлення,водопостачання виробничих приміщень; -витрати на охорону праці і т. д. До складу інших прямих витрат відносять всі інші виробничі витрати,які можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний об’єкт витрат. ПКУ передбачено ряд витрат подвійного призначення-це витрати платника на професійну підготовку,підвищення класифікації працівників,будь-які витрати на гарантійний ремонт та рекламні заходи,страх. ризиків,загибелі врожаю,цивільної відповідальності,пов’язаною з експлуатацією ТЗ,витрати на відрядження фіз. осіб.

36.Амортизація ОЗ і нематеріальних активів ОЗ-це матеріальні активи,що викор. у господарській д-сті платника податку вартість яких перевищує 2500 грн,а очікуваний строк корисного використання з дати введення в експлуатацію понад 1 рік.А з 2011р. цей норматив встановлюється в розмірі 1000грн. Нематеріальні активи-це право власності на результати інтелектуальної д-сті і право користування майном та майновими правами і природними ресурсами. Амортизація-це систематичний розподіл вартості ОЗ та нема тер. активів,що амортизується протягом строку їх експлуатації. Обєктами амортизації є: 1.витрати на придбання ОЗ та немате. активів; 2.витрати на самостійне виготовлення ОЗ; 3.витрати на проведення ремонту,реконструкції,модернізації,що перевищують 10% сукупної балансової вартості ОЗ,що підлягають амортизації на початок звітного року; 4.витрати на капітальне поліпшення землі; 5.вартість переоцінки ОЗ; 6.вартість безоплатно отриманих об’єктів енерго-,газо-,теплопостачання. Не підлягають амортизації: 1.ліквідовані ОЗ; 2.будівництво та отримання споруд благоустрою,житлових будинків,бібліотечних і архівних фондів; 3.витрати на утримання автомоб. доріг загального користування за рахунок бюджетів.

Невиробничі ОЗ-матер. активи,які не використовуються в господ. д-сті платника податку.З метою амортизації кодексом передбачено класифікація ОЗ та нематеріальних активів,а також мінімально допустили строки корисного використання. Амортизація ОЗ проводиться до досягнення залишкової вартості об’єктом його ліквідаційної вартості.ПКУ передбачено 5 методів нарахування амортизації: *прямолінійний; *зменшення залишкової вартості; *прискорене зменшення залишкової вартості; *кумулятивний метод; *виробничий метод.