1.2. Основи організації оплати праці

Організація оплати праці – це один з найважливіших інструментів, що визначає взаємозв’язок міри праці і міри його оплати. Міру праці визначають кількісні та якісні її аспекти, а міру його оплати – прожитковий рівень (прожитковий мінімум) як вихідний її момент.

В ринковій економіці, що базується на різноманітних формах власності та господарювання, підвищення матеріальної зацікавленості працівників в ефективній роботі має ґрунтуватися на таких умовах оплати праці, які б максимально стимулювали збільшення обсягу продажу товарів, підвищення рівня техніки, освіти і професійної підготовки, удосконалення організації виробництва та праці.

Організація заробітної плати на підприємстві – це система її диференціації і регулювання за категоріями персоналу залежності від складності виконуваних робіт, а також індивідуальних і колективних результатів праці при забезпеченні гарантованого заробітку за виконання норм праці та прожиткового мінімуму.

Головною вимогою до організації заробітної плати на підприємстві є забезпечення необхідного підвищення заробітної плати при зниженні її затрат на одиницю продукції, а також гарантованості виплат заробітної плати за рахунок результатів діяльності підприємства. Політика оплати праці підприємств, організацій та інших пер­винних суб'єктів господарювання формується й реалізується в межах чинного законодавства.

Принципи організації праці відбивають базові економічні відносини, на яких функціонує економіка країни, економічні інтереси власників засобів виробництва та робочої сили. За умов централізованої планової економіки, коли робоча сила не є товаром, інтереси її носія теоретично представляла держава. Вважалося, що інтереси держави й окремої особи співпадали. Звідси випливали принципи організації оплати праці: тотальне на рівні держави формування й розподіл коштів, виділених на споживання, занижено-зрівняльна централізована тарифна система, занижена ціна робочої сили порівняно з її вартістю тощо.

У соціально орієнтованій ринковій економіці принципи організації оплати праці повинні відбивати економічні інтереси всіх учасників цього процесу: держави, роботодавця (власника засобів виробництва) та працівника (власника своєї робочої сили). У вітчизняній літературі сформульовані принципи організації оплати праці, якими доцільно керуватися в сучасних умовах.

Принципи організації заробітної плати:

1. Оплата праці найманого працівника залежно від його особистого трудового вкладу, якості та кількості витраченої праці. При необхідно враховувати результати господарської діяльності підприємства та його фінансові можливості. Кількість праці вимірюється тривалістю робочого часу в годинах, днях або обсягом затрат праці в одиницю часу. Обсяг затрат праці виражається кількістю виробленої продукції або виконаних робіт певної якості.

2. Надання самостійності підприємствам у виборі форм і систем оплати праці і визначенні її розміру. Величина заробітної плати за фактично виконану норму праці не повинна обмежуватися, водночас вона не може бути нижчою від установленої державою мінімальної заробітної плати.

3. Співвідношення в оплаті праці різних категорій і професійно-кваліфікаційних груп з урахуванням складності виконуваних робіт та умов праці, її престижності.

4. Стимулювання підвищення технічного та організаційного рівня виробництва, зниження собівартості та підвищення якості продукції.

5. Регулювання розмірів мінімальної заробітної плати, які мають забезпечувати просте відтворення робочої сили працівникам різної кваліфікації.

6. Забезпечення випереджувальних темпів зростання продуктивності праці порівняно з темпами підвищення заробітної плати.

7. Посилення соціального захисту працівників. Рівень оплати праці має бути таким, щоб забезпечувати нормальне відтворення робочої сили відповідної кваліфікації.

8. Ясність та простота. Зв’язок між результатами праці і заробітною платою має бути простим і ясним, зрозумілим кожному працівнику. Це сприяє підвищенню матеріальної зацікавленості робітників, фахівців, службовців у поліпшенні виробничих показників.

Організація оплати праці приводить її складові елементи у певну систему. В економічній системі, що базується на різноманітних формах власності й господарювання, організація заробітної плати, як свідчить світовий досвід, здійснюється поєднанням:

- державного регулювання

- договірного регулювання через укладання генеральної, галузевих, регіональних (регіонально-галузевих) угод та колективних договорів на рівні підприємств, трудових договорів із найманими працівниками

- механізму визначення індивідуальної заробітної плати безпосередньо на підприємстві (у структурному підрозділі) із використанням таких елементів, як заводська тарифна система, нормування праці й системи оплати праці (рис. 1.1.).

Сутність та зміст означених елементів організації оплати праці полягає у наступному. Всі елементи відбивають певні економічні, правові, соціальні та інші відносини між різними суб'єктами організації оплати праці: держава (законодавча й виконавча влада), галузеві органи управління, регіональна влада, підприємства, профспілки, працівники. Організація праці покликана встановити взаємозв'язки між цими елементами, регулювати відносини між усіма суб'єктами.

Сутність регулювання полягає у тому, щоб створити умови, за якими могли бути реалізовані економічні інтереси кожного суб'єкта: держави, роботодавця та найманого працівника.

Державний інтерес є проявом інтересу держави як власника засобів виробництва, захисника економічних інтересів найманих працівників та гаранта дотримання трудового законодавства. Реалізація цього триєдиного інтересу і складає сутність державного регулювання заробітної плати. Згідно із Законом України ""Про оплату праці" сфера державного регулювання поширюється на встановлення розміру мінімальної заробітної плати, інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на держави і й, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються з бюджету, а також на оподаткування доходів працівників.

Договірне регулювання здійснюється за допомогою ряду угод та договорів, що укладаються на різних рівнях.

Угода на державному рівні

Угодою на галузевому рівні

Угоди на регіональному рівні

Колективний договір

Трудовий договір

Безпосередньо робота по організації заробітної плати на підприємстві має за мету:

по-перше, встановити оптимальне співвідношення між витратами на оплату праці і її результатами, зростання фонду оплати праці та доходу підприємства;

по-друге, забезпечити доцільний розподіл фонду оплати праці між працівниками, визначити абсолютний розмір заробітної плати конкретного працівника. Для досягнення цих цілей використовуються такі елементи організації оплати праці як нормування праці, тарифна система, форми й системи заробітної плати.