Тема2 товарні номенклатури, які використовуються у практиці міжнародної торгівлі

План

1. Перші товарні номенклатури.

2. Єдина товарна номенклатура зовнішньої торгівлі країн - членів

Ради Економічної Взаємодопомоги.

3. Стандартна міжнародна торгова класифікація ООН.

4. Номенклатура Ради митного співробітництва.

2.1. Перші товарні номенклатури

З середини XIX ст., коли відбулася промислова революція і вироб­ництво продукції перейшло до використання машин, в Європі швидкими темпами почала розвиватися зовнішня торгівля. Промислова революція спричинила не лише стрімке зростання обсягів виробництва окремих видів продукції, а й значне розширення асортименту товарів. Поява транспортних засобів зумовила скорочення часу перебування товарів у дорозі, що, у свою чергу, дало можливість перевозити на далекі відстані товари, яких раніше не було у зовнішньоторговому обігу через те, що вони швидко псувались. Це привело до того, що країни постали перед необхідністю розробки в митних цілях порівнянних визначень та уніфікації товарних номенклатур.

Уперше ці проблеми обговорювалися на першому Міжнародному ста­тистичному конгресі, який відбувся у 1853 р. у Брюсселі. Конгрес прийняв рекомендації з уніфікації товарних номенклатур для цілей митного регу­лювання та ведення статистики зовнішньої торгівлі.

У 1890 р. Міжнародний конгрес з митних правил, який відбувся у Па­рижі, також висловився за прийняття уніфікованої номенклатури.

До 1900 р. практично в усіх довідниках, що публікувалися різними країнами за результатами зовнішньої торгівлі, наводилися лише ті товари, які мали найбільш важливе значення для зовнішньої торгівлі тієї чи іншої країни. Одні держави використовували під час класифікації товарів алфа­вітну ознаку, тобто розташовували товари за алфавітом, інші країни групу­вали товари за ознакою походження (сільськогосподарські продукти та промислові товари). Розширення міжнародних торговельних зв'язків вима­гало порівнянності статистичних даних різних країн, для чого була потріб­на така номенклатура, яка могла б стати міжнародним стандартом.

Проте лише через 60 років після першого Міжнародного конгресу 29 країн 31 жовтня 1913 р. підписали у Брюсселі конвенцію. Основні поло­ження цієї конвенції зводились до того, що країни, крім застосування націо­нальних класифікацій і товарних номенклатур, будуть також складати дані за єдиною класифікацією та товарною номенклатурою і повідомляти їх Міжнародному бюро зовнішньої статистики, яке було спеціально створене

для цих цілей.

12

Так з'явилася перша міжнародна товарна номенклатура, яка отримала назву Брюссельська товарна номенклатура. Вона містила п'ять розділів, що об'єднували 186 базисних товарних позицій:

I. Живі тварини. До цього розділу входили 7 товарних позицій - з 1 по 7.

II. Продовольчі товари та напої. Цей розділ містив 42 товарних позиції -

з 8 по 49.

III. Сировина та напівфабрикати. Цей розділ складався з 49 товарних

позицій (50 - 98).

IV. Готові вироби. До цього розділу входило 84 товарних позиції (з 99

по 182).

V. Золото і срібло, необроблені, золоті та срібні монети. Розділ скла­ дався з 4 товарних позицій (183 - 186).

Проте незабаром після публікації Брюссельської товарної номенкла­тури 1913 р. виявилися недоліки системи класифікації товарів, застосова­ної в ній. Основними недоліками були недостатня деталізація номенклату­ри та незручність її використання як світового стандарту. Тому напередодні Другої світової війни розроблено нову товарну номенклатуру, яка отрима­ла назву Мінімальний список товарів для статистики міжнародної тор­гівлі.

У цій товарній номенклатурі товари класифікувалися, тобто поділяли­ся на групи, залежно від виду матеріалу, з якого вони були виготовлені. При цьому класифікація товарів за принципом їх використання передбача­лася у надзвичайних випадках.

Нова номенклатура була опублікована у 1938 р. Вона являла собою товарну класифікацію вертикального типу, тобто мала ієрархічну структу­ру класифікації. Усі товари були розподілені на 17 розділів. Розділи, у свою чергу, поділялися на групи. Усього таких груп налічувалося 50. Гру­пи поділялися на базисні товарні позиції, яких в номенклатурі нараховува­лось 456.

Розділи називались так:

І. Харчі, напої, тютюн - 13 груп.

2. Жири та масла, віск тваринного і рослинного походження -2 групи.

НІ. Хімічні та подібні до них продукти - 4 групи.

IV. Каучук - 1 група.

V. Лісоматеріали, пробка - 1 група.

VI. Папір - 1 група.

VII. Шкури, шкіри та вироби з них, окремо не пойменовані, - 3 групи.

VIII. Текстильні товари - 4 групи.

IX. Одяг та білизна - 4 групи.

X. Паливо, мастильні матеріали та подібні до них продукти, окремо не пойменовані, - 1 група.

13

XI. Неметалеві мінерали і вироби з них, окремо не пойменовані, - 4

XII. Дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, перли та вироби з них -

^{1 ГРУ}ХІІІ. Чорні та кольорові метали і вироби з них, окремо не пойменова-

^НІ'" Х15Тмашини, апарати і приладдя до них, засоби транспорту - 3 групи, 10 V Інші товари, окремо не пойменовані, - 2 групи.

XVI Реімпортні товари і товари, що є об'єктами спеціальних опера­ цій, -1 група.

XVII Золото необроблене та монети - 1 група.

У цій карній номенклатурі порівняно з першою розділи були значно розширені а товари - більш деталізовані. Мінімальний список товарів для статистики мїжнародної торгівлі в подальшому неодноразово Доопрацьо­вувався І хоча деякі експерти вважають, що він не мав такого впливу на Загальні товарні класифікації, як Брюссельська товарна номенклатура, низка країн використовувала Мінімальний список товарів для стати­стики міжнародної торгівлі як основу для розробки своїх національних то-

варних номенклатур до початку 90 -х _Рр. XX ст. у практиці зовнішньоторгової діяльності та митнош регулювання'більшості країн та міжнародних організацій найшир-ше використовувалися три класифікаційні системи:

. Номенклатура Ради митного співробітництва (НРМС), або Брюссе льська митна номенклатура (БМН);

. Єдина товарна номенклатура зовнішньої торгівлі країн - членів 1-а ди, Економічної Взаємодопомоги (ЄТНЗТ РЕВ);

. Стандартна міжнародна торгова класифікація ООН (СМТК)

2.2. Єдина товарна номенклатура зовнішньої торгівлі країн - членів Ради Економічної Взаємодопомоги .

Єдина товарна номенклатура зовнішньої торгівлі країн - членів Ради ЕкономічноГвзаємодопомоги застосовувалась як основний класифікатор У зовнішньоекономічній діяльності Радянського Союзу в період з 1962 р. по

¹⁹⁹¹ Ця номенклатура об'єднувала товари за їх призначенням у народному господарстві за походженням та за ступенем обробки. Крім того, класифі-каційГГисїема дозволяла поділити товари на засоби виробництва та предмети споживання, на основні та оборотні засоби, на вироби промисло­вості сільського господарства. Класифікація давала можливість прово­дити додаткові групування експорту та імпорту товарів за різними еконо-

мічна ознака Єдина товарна номенклатура зовнішньої торгівлі країн - членів Ради Економічної Взаємодопомоги містила 9 товарних розділів 57 товарних груп 325 підгруп, 4200 товарних позицій та більш ніж 10 000 субпозицш груп Сутєвою відзнакою ЄТН ЗТ РЕВ від інших номенклатур була наяв­ність додаткового "нульового" розділу, до якого входили виробничі операції.

14

Єдина товарна номенклатура зовнішньої торгівлі країн - членів Ради Економічної Взаємодопомоги складалася з таких розділів:

1. Машини, обладнання та транспортні засоби. Містив 10 груп (з 10 по 19).

1. Паливо, мінеральна сировина та матеріали. Складався з 9 груп (з 20 по 28).

2. Хімічні продукти, добрива, каучук. До нього входило 7 груп (з 30 по 36).

3. Будівельні матеріали та деталі. Складався з 3 груп (від 40 до 42 включно).

4. Сировина та продукти її переробки (непродовольчі), крім раніше пойменованих. Містив 9 груп (з 50 по 58).

2. Живі тварини. Розділ мав лише одну групу - 60.

5. Сировина для виробництва харчосмакових товарів. Містив 3 групи (з 70 до 72 включно).

3. Харчосмакові товари. Мав 6 груп (80 - 85).

6. Промислові товари народного споживання. Складався з 9 груп (від 90 до 98 включно).

10. Операції (послуги) матеріального характеру. Складався з 9 груп від 01 по 09.

Застосування ЄТН ЗТ РЕВ давало можливість забезпечити порівнян­ність планових та звітних показників зовнішньої торгівлі як у межах однієї країни, так і всіх країн - членів РЕВ. Зв'язок з іншими міжнародними кла­сифікаціями здійснювався за допомогою перехідних таблиць.

Єдина товарна номенклатура зовнішньої торгівлі країн - членів Ради Економічної Взаємодопомоги була побудована за ієрархічним методом класифікації.

В ЄТН ЗТ РЕВ прийнято семизначний цифровий код. Перший знак відповідав номерові розділу, два перші відтворювали номер групи, три -номер підгрупи, п'ять знаків характеризували товарну позицію, сім знаків -товарну субпозицію. Наявність вільних номерів у підгрупах та товарних позиціях давала можливість розширення номенклатури у разі потреби. Пе­ревагою номенклатури було те, що її деталізація давала можливість більш глибоко вивчити товарну структуру зовнішньої торгівлі, її географічні на­прямки та цінову динаміку. Разом з тим перелік товарів, відображених у ЄТН ЗТ РЕВ, був вужчим, ніж у Гармонізованій системі опису та кодуван­ня товарів.

2.3. Стандартна міжнародна торгова класифікація ООН

Стандартна міжнародна торгова класифікація ООН запропонована Статистичною комісією ООН.

Сесія Економічної та Соціальної Рад ООН 12 липня 1950 р. запропо­нувала урядам держав використовувати СМТК або зі змінами, які можуть бути необхідними для задоволення національних потреб, без порушень схеми класифікації, або за допомогою перегрупувань своїх статистичних

1.5.

даних відповідно до цієї схеми з метою досягнення порівнянних даних

міжнародної торгівлі.

Класифікація охоплює усі види товарів, що є предметами міжнародної торгівлі, з різним ступенем деталізації. Кожен рівень деталізації ієрархічно базується на попередньому рівні. На нижньому рівні система містить 1 832 основні товарні позиції, які позначаються чотирма, а якщо є наступна де­талізація, то п'ятьма цифрами.

Класифікація товарів згідно з СМТК здійснювалася за декількома ознаками. Основною з них була ознака послідовності обробки продуктів.

Усі товари в СМТК поділялися на три основних класи: сировина, на­півфабрикати, готові вироби. Угруповання за основною ознакою скомбіно­вано з угрупованням за ознакою призначення товарів і використовувалося стосовно товарів, що наведені в нульовому та першому розділах.

Одним з недоліків СМТК є те, що деталізація розділів і товарних груп мала деяку умовність. Так, розд. 7 "Машини, обладнання і транспортні за­соби" складався лише з трьох груп. Така деталізація одного з найважливі­ших розділів не відповідала вимогам часу.

Іншим недоліком СМТК було те, що вона не мала угруповань за галу­зями народного господарства.