Глава 7. Господарський комплекс Уеіраїнм, його структура і трансформація

Д|_„ .,.„„,. ..і,....,. ..,,„,, .,„„.,^_І„„»»_т-_мц»,_І^,_ц>,_І...,„..,-,_І. пЦр

тись у процесі санації, якщо справу про банкрутство вже порушено. 1, по-третє, якщо відновлення життєдіяльності підприємства вже неможливе, його реструктуризація може здійснюватись на стадії процесу ліквідації з метою більш вигідної реалізації його майна.

Нинішній стан економічного розвитку країни, більшість її галузей вимагають реструктуризації, що зумовлено рядом факторів як на мак-роекономічному, так і мікроекономічному рівні. Фактори макроеконо-мічного рівня:

ф недостатній розвиток ринкового середовища і конкуренції. Значна частина підприємств, певною мірою, користується протекціоністською підтримкою держави, а це стримує Ьс реорганізацію, дає тимчасові переваги, однак не сприяє підвищеннщ ефективності економіки;

ф нестабільність правового поля України, що не дозволяє розробити довгострокову стратегію реструктуризації;

ф недостатній розвиток українського фондового ринку та його інструментарію;

ф не вирішується питання доступності джерел фінансування;

Ф немає належної підтримки процесу реструктуризації з боку дер-^ жави;

ф недостатнє забезпечення законодавчою базою, яка б регулювала процес реструктуризації;

Ф криза платежів, яка призвела до хронічної нестачі оборотних коштів, потрібних для нормального функціонування підприємств, і тим самим до відсутності коштів для реорганізації.

Фактори на мікроекономічному рівні, які тісно пов'язані із зазначеними вище:

Ф психологічна неготовність українських менеджерів до проведення докорінної реструктуризації;

Ф відсутність напрацьованих методичних підходів до реструктуризації підприємств і недостатність досвіду її проведення;

Ф нестача на підприємствах власних коштів для проведення реструктуризації і низька їх кредитна привабливість, що недає можли-

—= 177

РОЗДШ II. ЕКОНОМША УКРАЇНИ ЯК ЦІЛІСНА СОЦ.-ЕКОНОШІІЧНА СМСТЕША

востпг їм отримати необхідні кошти із зовнішніх джерел на взаємоприйнятних умовах;

ф низька ліквідність цінних паперів вітчизняних емітентів, яка утруднює залучення коштів і серйозних інвесторів;

•ф складність використання кваліфікованих спеціалістів. Підприємства України переважно не можуть користуватись послугами іноземних консалтингових фірм через високі ціни, а свій власний вітчизняний ринок ще недостатньо розвинутий.

Вчені і науковці вирізняють такі види реструктуризації економіки: Ч*, за цільовою спрямованістю розрізняють реструктуризацію, спрямовану на підвищення ефективності виробництва, фінансове оздоровлення, підвищення конкурентоспроможності;

Щ, за масштабами реструктуризації-комплексну, локальну; 4$. за тривалістю і обсягами робіт - стратегічну, тактичну, оперативну;

Ч*> за сферою реструктуризації -реструктуризацію управління, реструктуризацію виробництва, фінансову реструктуризацію;

Ц$> за формами корпоративної реорганізації-злиття, приєднання, розділення, виділення, перетворення, приватизацію, реприватизацію;

Ц*, за зміною масштабів підприємства -укрупнення підприємств, розукрупнення підприємств.

Види і методи реструктуризації великою мірою визначаються напрямами розвитку економіки. У вітчизняній практиці найбільш поширеними є корпоративні перетворення, які спрямовані на розукрупнення підприємств. Такий напрям зумовлений неефективністю функціонування в ринкових умовах господарювання раніше створених промислових гігантів у зв'язку з недостатньою місткістю ринків збуту, негнучкістю системи організаційних структур управління, наявністю надлишкових виробничих фондів. Разом з тим значна частина підприємств утримує структурні підрозділи соціальної сфери, тобто фонди невиробничого призначення. Це значною мірою погіршує фінансове становище цих підприємств. Тому процес розукрупнення триває з метою фінансового оздоровлення економічного стану