2. Логічна структура файлової системи.

Атрибути файлів.

Для будь-якого файлу у файловій системі, крім імені й даних, обов'язково зберігається набір додаткових відомостей (атрибутів). До них відноситься розмір, дата й час останньої зміни, дата й час створення, дата й час останнього звертання (вона фіксує дату й час останнього відкриття файлу якою-небудь програмою), права доступу. Можуть зберігатися й інші атрибути. Конкретний набір атрибутів визначається набором можливостей, підтримуваних ФС. Строго говорячи, ім'я файлу - це теж лише один з його атрибутів.

Так, скажімо, у файловій системі FAT, крім імені й часу створення, для кожного файлу зберігаються атрибути "схований", "системний", "тільки для читання" й "архівований". Передбачається, що файлів з атрибутом "схований" не буде видно користувачеві (вони не виводяться в списку файлів по стандартній команді dіr), що виключить можливість їхньої випадкової зміни. Атрибут "системний" призначений для файлів ОС, атрибут "тільки для читання" виключає можливість зміни вмісту файлу, а атрибут "архівований", на думку розробників, повинен установлюватися програмою архівації вмісту диска, щоб при наступних архіваціях можна було не додавати в архів раніше вже збережені файли. Ніяких атрибутів, пов'язаних із правами користувачів на файл, немає, оскільки ОС DOS, для якої призначалася дана ФС, є однокористувальницькою й проблема розмежування прав різних користувачів на ті самі файли там просто не існує.

У файлових системах, призначених для ОС сімейства UNІХ і подібних їм (наприклад, ФС ext2, ext3) відсутні такі поняття як "схований" або "системний" файл. Зате для кожного файлу зберігається набір прав, що дозволяє визначити, кому даний файл належить і з'ясувати, для кожного конкретного користувача, чи дозволений йому доступ до файлу на читання, зміну файлу і його запуск (останнє, звичайно, стосується тільки файлів, що містять програми).

Система каталогів.

Як правило, число файлів, що зберігаються на магнітному диску сучасного комп'ютера, обчислюється тисячами й десятками тисяч, а то й більше. Ясно, що без певної дисципліни в іменуванні файлів і створенні спеціальної системи їхньої класифікації розібратися в такій кількості файлів практично неможливо. По цій при- чині більшість файлових систем підтримують концепцію каталогів (dіrectory). Кожен файл, що перебуває на диску, відноситься до деякого цілком певного каталогу, причому файл обов'язково відноситься до якого-небудь каталогу й не може одночасно відноситися до декількох. ФС забезпечує зберігання списку каталогів і зв'язок між файлами і їхніми каталогами. Як правило, самі каталоги зберігаються в системі як файли спеціального виду. Каталог може містити в собі інші каталоги (підкаталоги).

У файловій системі обов'язково є так званий кореневий каталог, у якому перебувають деякі файли й підкаталоги. У цих підкаталогах можуть також перебувати файли й підкаталоги наступного рівня. Таким чином, утвориться так називане дерево каталогів . Коренем цього дерева є кореневий каталог, вузлами - підкаталоги, листами - файли.

Дерево каталогів дозволяє розподіляти файли по каталогах у відповідності зі змістом інформації, що зберігається в них. При цьому користувач одержує можливість розміщати файли по каталогах так, щоб в одному каталозі не було занадто багато файлів і всі файли, що мають щось загальне, зберігалися в одному каталозі або в підкаталогах одного каталогу.

У такій системі для вказівки файлу недостатньо тільки його імені, оскільки в різних каталогах можуть перебувати файли з однаковими іменами. Тому файл однозначно вказується за допомогою повного шляху, що представляє собою сукупність імені диска (якщо воно використається), на якому перебуває файл, списку каталогів, якому необхідно пройти від кореневого каталогу до каталогу, що містить файл, включаючи й сам цей каталог, і імені файлу.