Висновки
Михайло Стельмах створив самобутній і величний художній світ, у якому відчайдушне змагаються правда з кривдою, життя і смерть, віра і безнадія. Але завжди у нього перемагає світле начало. Він визначає людське життя верховною, найвищою цінністю буття. Його позитивні герої, навіть умираючи, думають про життя як подвиг і дію. Тому в романах митець сприймає життя не тільки у соціальному вимірі, а й у філософському: «Із відра пролилася вода і сказала землі: жить-жить». [9; с. 56].
Все живе прекрасне і вічне! Стельмах-мислитель співав гімн життю. І критерій істини, і критерій цінності людини та життя митець знаходив у народній свідомості. Усім українським письменникам пришилося йти на компроміси. Радянська доба була жорстока, як вовчиця. Для піднесення духу нації, уярмленої, безправної, були потрібні й Малишкові оптимістичні й задушевні пісні, і твори-ілюзії типу «Правди і кривди» М.Стельмаха. і твори-зрізи, подібні до Тютюнникового «Виру», і твори-протести, якими стали «Чотири броди», «Собор» і «Диво», і ті людяні вірші О.Підсухи, серед яких «Батьку, ми ровесники з тобою», що став піснею, і «Народу мир потрібен як вода», і чудова поезія «Мова».[4;155 ]
Що ж робити, що авторам приходилося схиляти голови перед старшим братом і білокамінною столицею чи співати оди вождям? Судити їх з погляду вічності? Співчувати їм? Мати за взірець чи мати за пересторогу? Вибір за кожним з нас зокрема. Вибір, який залежить уже від нашого рівня інтелекту, від нашої вихованості й нашого рівня духовності та культури. Слово пробивалося до народу в невимовно страшних умовах. Хто знає, чи таланти інших націй могли б створити навіть те, що творили українські митні в рамках дозволеного. Не зреалізували себе до кінця? Не відбулися на повну силу? Тим поміркованіше й розумніше треба ставитися до творів, написаних у цей час. У них часто звучав і протест, і осуд, і навіть пророцтво. Ці твори й ці письменники готували ґрунт для «шістдесятників», вітали нове, значно сміливіше покоління, вчили його і вчилися в нього.
Ми звикли прибіднюватися, але, маючи Стельмаха можемо почуватися цілком конкурентноздатними в культурному світі.
Список використаних джерел та літератури
1. Алексєєва Н. «Біль сердця за людей» і память історії //Радянське літературознавство.- 1979.- №12.- с.16.
2. Бабишкін О. Михайло Стельмах.- К.: «Радянський письменник», 1961.- с.14-15.
3. Гуцало Є. Герой творчості – народ // Стельмах М. Твори в 7-ми тт. Т.1.– К.: Дніпро, 1982. – С. 5-21.
4. Киканс В.П. Современная советская поэма.- Рига, 1982.- 216 с.
5. Олійник М. Могутне дерево життя //Радянська Україна.- 1980.- 20 січня.
6. Про Михайла Стельмаха. Літературно-критичні матеріали.- К.: «Радянський письменник», 1972.
7. Семенчук І. Михайло Стельмах: Нарис творчості. – К.: Дніпро, 1982. – 227 с.
8. Семенчук І. Художня майстерність Михайла Стельмаха.- К.: «Радянська школа», 1968.
9. Стельмах М. Вибрані твори. Передмова М.Ткачука. –К.: Сакцент Плюс, 2005.
10. Стельмах М. Чотири броди: Роман. – К.: Рад. письменник, 1981. – 527 с.
11. Ткаченко Н.С., Ходосов К.О. Вивчення творчості Михайла Стельмаха.- К.: «Радянська школа», 1981.- 222 с.
12. Штонь Г.М. Романи Михайла Стельмаха.- К.: «Наукова думка», 1985.- 270 с.