45. Фахівцю-практику слід прийти до рішення, чи отримано достатні та відповідні докази, які підтверджують висновок, висловлений в звіті з надання впевненості. Формулюючи висновок, практик розглядає всі отримані доречні докази, незалежно від того, підтверджують вони інформацію про предмет перевірки чи суперечать їй.

46. Звіт з надання впевненості має бути у письмовій формі та містити чітке висловлення висновку практика щодо інформації про предмет перевірки.

47. Усна та інші форми висловлення висновку можуть бути неправильно розтлумачені без підтвердження письмовим висновком. З цієї причини практик не надає висновок в усній формі або за допомогою символів без одночасного подання остаточного письмового висновку з надання впевненості, який є легко доступним кожного разу, коли надається усний висновок чи застосовуються символи. Наприклад, символ може містити посилання на письмовий висновок з надання впевненості в Інтернеті.

48. Цей МСЗНВ не вимагає стандартизованої форми висновку для всіх завдань з надання впевненості, радше він ідентифікує в параграфі 49 основні елементи, з яких має складатися висновок з надання впевненості. Висновки з надання впевненості мають відповідати конкретним обставинам завдання. Практик обирає стиль "стислої форми" або "докладної форми" подання висновку для підвищення ефективності повідомлення потенційним користувачам. "Стислі" висновки як правило складаються лише з основних елементів. " Докладні" висновки часто докладно описують умови завдання, використовувані критерії, дані, пов'язані з конкретними аспектами завдання, та в деяких випадках рекомендації, а також основні елементи. Будь-які дані та рекомендації чітко відокремлюються від висновку практика щодо інформації про предмет перевірки, та формулювання, використані для їх подання, показують, що вони не мають впливати на висновок практика. Практик може використати заголовки, номери параграфів, типографські засоби, наприклад виділення тексту напівжирним шрифтом, та інше для більшої ясності та зручності читання висновку з надання впевненості.

49. Звіт з надання впевненості має містити такі основні елементи:

а) заголовок, який чітко зазначає, що висновок є незалежним висновком з надання впевненості⁴: належний заголовокдопомагає визначити характер висновку з надання впевненостіта відрізнити його від висновків, наданих іншими, тими, хто неповинен дотримуватися таких самих етичних вимог, якихдотримується практик;

б) одержувача: одержувач означає сторону чи сторони, якимнаправляється висновок з надання впевненості. Якщо можливо, висновок з надання впевненості направляється всімпотенційним користувачам, але в деяких випадках можуть бутиінші потенційні користувачі;

в) ідентифікацію та опис інформації про предмет перевірки та, якщо доречно, предмет перевірки: це охоплює, наприклад:

• дату або період часу, до якого відноситься оцінка чи вимір предмета перевірки;

• якщо доречно, зазначення суб'єкта господарювання або компонента суб'єкта господарювання, до якого відноситься предмет перевірки;

• пояснення характеристик предмета перевірки або інформації про предмет перевірки, з якими мають бути обізнаними потенційні користувачі, а також, як такі характеристики можуть впливати на точність оцінки чи виміру предмета перевірки відповідно до застосованих критеріїв або на переконливість отриманих доказів. Наприклад:

• ступінь того, наскільки інформація про предмет перевірки більш якісна, ніж кількісна, об'єктивна, ніж суб'єктивна, історична минула, ніж прогнозна;

• зміни у предметі перевірки або інші обставини завдання, які впливають на порівнювальність інформації про предмет перевірки одного періоду з наступним;

Якщо висновок практика сформульовано в термінах твердження відповідальної сторони, це твердження додається до висновку з надання впевненості, повторюється у висновку з надання впевненості, або у висновку робиться посилання на джерело, доступне для потенційних користувачів;

г) зазначення критеріїв: у висновку з надання впевненості зазначаються критерії, за допомогою яких оцінений або виміряний предмет перевірки, для того, щоб потенційні користувачі могли зрозуміти основу для висновку практика. Висновок з надання впевненості може містить критерії або посилання на них, якщо вони наведені у твердженні, складеному відповідальною стороною, яке доступно потенційним користувачам, або якщо його можна отримати з іншого легко доступного джерела. Практик розглядає, чи є доречним для певних обставин розкриття інформації:

• про джерело критеріїв та чи встановлені критерії законами або нормативними актами або випущені уповноваженими чи визнаними організаціями, до складу яких входять експерти, що дотримуються прозорого належного процесу, тобто, чи є вони встановленими критеріями в контексті предмета перевірки (якщо ні, опис того, чому вони вважаються прийнятними);

• застосовані методи оцінки, якщо критерії дозволяють вибір з кількох методів;

• будь-які значні тлумачення стосовно застосування критеріїв до обставин завдання;

• чи були зміни застосованих методів оцінки.

д) якщо доречно, опис будь-яких значних властивих обмежень, пов'язаних з оцінкою або виміром предмета перевірки за допомогою критеріїв: у деяких випадках можна очікувати, що читачі висновку з надання впевненості добре зрозуміють обмеження; в інших випадках може бути доречним навести чітке посилання у висновку з надання впевненості. Наприклад, у висновку з надання впевненості, що стосується ефективності внутрішнього контролю, може бути доречним зазначити, що минула оцінка ефективності не є відповідною для майбутніх періодів внаслідок ризику того, що внутрішній контроль може стати невідповідним через зміни умов або через те, що ступінь відповідності політиці чи процедурам може погіршитися.

е) якщо критерії, використані для оцінки чи виміру предмету перевірки доступні лише конкретним потенційним користувачам або відповідають конкретному призначенню, зазначення того, що висновок з надання впевненості призначений для обмеженого використання лише потенційними користувачами або лише за призначенням:

крім того, якщо висновок з надання впевненості призначений для конкретних потенційних користувачів або конкретної мети, практик розглядає, чи слід зазначати цей факт у висновку з надання впевненості⁵. Це застерігає читачів, що висновок з надання впевненості обмежується конкретними користувачами або конкретними цілями;

ж) зазначення відповідальної сторони та опис відповідальності відповідальної сторони та практика: це інформує потенційних користувачів, що відповідальна сторона несе відповідальність за предмет перевірки у випадку прямого завдання з надання висновку, або за інформацію про предмет перевірки у випадку завдання, що ґрунтується на твердженні⁶, а роль практика полягає в незалежному висловленні висновку щодо інформації про предмет перевірки;

з) зазначення того, що завдання виконувалося згідно з МСЗНВ: якщо предмет перевірки регулюється конкретним МСЗНВ, цей МСЗНВ може вимагати, щоби у висновку з надання впевненості було конкретне посилання на нього;

и) стислий опис виконаної роботи: стислий опис допоможе потенційним користувачам зрозуміти характер впевненості, констатованої у висновку з надання впевненості. МСА 700 "Аудиторський висновок про фінансову звітність" та МСЗО 2400 "Завдання з огляду фінансових звітів" надають рекомендації з відповідного типу стислого опису. Якщо жоден конкретний МСЗО не надає рекомендації щодо процедур збору доказів для конкретного предмета перевірки, опис виконаної роботи може бути докладнішим. Оскільки в завданні з надання обмеженої впевненості оцінка характеру, часу та обсягу виконаних процедур зі збору доказів є важливою для розуміння ступеню надання впевненості, висловленої у висновку в негативній формі, опис виконаної роботи:

i) як правило, докладніший, ніж у завданні з надання обґрунтованої впевненості, та зазначає обмеження характеру, часу та обсягу процедур збору доказів. Може бути доречним зазначення процедур, що не були виконанні, але які були б звичайно виконані у завданні з надання обґрунтованої впевненості;

ii) зазначає, що процедури збору доказів є обмеженішими, ніж у випадку завдання з надання обґрунтованої впевненості, та тому отримується менша впевненість, ніж у завданні з надання обґрунтованої впевненості.

к) висновок практика: якщо інформація про предмет перевірки складається з кількох аспектів, можна надавати окремі висновки з кожного аспекту. Оскільки не всі висновки пов'язані з однаковим рівнем процедур збору доказів, кожний висновок формулюється у формі, яка відповідає завданню з надання обґрунтованої впевненості або завданню з надання обмеженої впевненості.

Якщо доречно, висновок має інформувати потенційних користувачів про контекст, в якому слід читати висновок практика: висновок практика може, наприклад, містити таке формулювання, як: "Цей висновок сформульовано на основі властивих обмежень та він обумовлений цими обмеженнями, наведеними в цьому незалежному висновку з надання впевненості". Це буде доречним, наприклад, якщо висновок містить пояснення конкретних характеристик предмета перевірки, з якими мають бути обізнаними потенційні користувачі.

У завданні з надання обґрунтованої впевненості висновок слід висловлювати у позитивній формі, наприклад: "На нашу думку, внутрішній контроль ефективний, у всіх суттєвих аспектах, якщо виходити з критеріїв АБГЗ" або "На нашу думку, твердження відповідальної сторони про те, що внутрішній контроль є ефективним, у всіх суттєвих аспектах, виходячи з критеріїв АБВ, наведено достовірно".

У завданні з надання обмеженої впевненості, висновок слід висловлювати у негативній формі, наприклад: "На основі нашої роботи, описаної в цьому висновку, ніщо не привернуло нашої уваги, що змусило б нас вважати, що внутрішній контроль є неефективним, у всіх суттєвих аспектах, якщо виходити з критеріїв АБВ" або "На основі нашої роботи, описаної в цьому висновку, ніщо не привернуло нашої уваги, що змусило б нас вважати, що твердження відповідальної сторони про те, що внутрішній контроль є ефективним, у всіх суттєвих аспектах, якщо виходити з критеріїв АБВ, наведено недостовірно".

Якщо практик висловлює висновок іншій, ніж безумовно-позитивний, висновок з надання впевненості має містити чіткий опис усіх причин: (див. також параграфи 51-53).

л) дата висновку з надання впевненості: дата інформує потенційних користувачів, що практик розглянув вплив подій, які відбулися до цієї дати, на інформацію про предмет перевірки та висновок з надання впевненості;

м) назву фірми або практика та конкретну місцевість, яка як правило є містом, у котрому знаходиться офіс практика, що несе відповідальність за завдання: назва інформує потенційних користувачів про особу чи фірму, що відповідає за завдання.

50. Практик може розширити висновок з надання впевненості та включити іншу інформацію та пояснення, які не впливають на висновок практика. Приклади охоплюють: подробиці щодо кваліфікації та досвіду практика та інших осіб, задіяних у завданні; розкриття інформації про рівні суттєвості; дані, пов'язані з конкретними аспектами завдання, та рекомендації. Подавати якусь інформацію чи ні, залежить від значущості потреб потенційних користувачів. Додаткова інформація чітко відокремлюється від висновку практика та формулюється так, що не впливає на висновок.

Умовно-позитивні висновки, негативні висновки та відмова від висловлення висновку

51. Фахівцю-практику не слід висловлювати безумовно-позитивний висновок, якщо існують наведені далі обставини, та за судженням практика їх вплив питання є, або може бути суттєвим:

а) обмеження обсягу роботи практика, тобто, обставини не дають можливості, або відповідальна сторона чи сторона, що залучає, пропонують обмеження, які не дають можливості практику отримати докази, необхідні для зменшення ризику завдання з надання впевненості до прийнятного рівня. Практику слід висловити умовно-позитивний висновок чи відмовитися від висловлення висновку;

б) у випадках, коли:

i) висновок практика формулюється у термінах твердження відповідальної сторони, і це твердження не наведено достовірно, у всіх суттєвих аспектах; або

ii) висновок практика сформульовано безпосередньо в термінах предмета перевірки та критеріїв, а інформація про предмет перевірки суттєво викривлена⁷, практику слід висловити умовно- позитивний або негативний висновок; або

в) якщо виявляється, після прийняття завдання, що критерії невідповідні, або предмет перевірки не відповідає завданню з надання впевненості. Практику слід висловити:

i) умовно-позитивний або негативний висновок, якщо ймовірно, що невідповідні критерії або невідповідний предмет перевірки введуть, в оману потенційних користувачів; або

ii) умовно-позитивний висновок чи відмову від висловлення висновку в інших випадках.

52. Фахівцю-практику слід висловити умовно-позитивний висновок, якщо вплив питання не є настільки суттєвим чи переконливим, що вимагає негативного висновку або відмови від висновку. Умовно-позитивний висновок висловлюється як "за винятком" впливу питання, якого стосується модифікація висновку.

53. У випадках, коли безумовно-позитивний висновок практика висловлюється у термінах твердження відповідальної сторони, та це твердження ідентифікує та належним чином описує, що інформація про предмет перевірки суттєво викривлена, практик:

а) висловлює умовно-позитивний або негативний висновок, сформульований у термінах предмета перевірки та критеріях; або

б) якщо умови завдання конкретно вимагають формулювати висновок у термінах твердження відповідальної сторони, висловлює безумовно-позитивний висновок, але підкреслює проблему, конкретно посилаючись на неї у висновку з надання впевненості.

Інша відповідальність при наданні висновків

54. Фахівцю-практикові слід розглянути іншу відповідальність при наданні висновків, включаючи відповідальність за відповідність повідомлення доречних питань, які становлять інтерес для управління та виникають внаслідок завдання з надання впевненості, найвищому управлінському персоналові.

55. В цьому МСЗНВ, "управління" описує роль осіб, яким довірено нагляд, контроль і управління відповідальною стороною. Особи, які відповідають за управління, як правило, несуть відповідальність за забезпечення того, щоби суб'єкт господарювання досягнув своїх цілей, та за звітність зацікавленим сторонам. Якщо сторона, що залучає , не є відповідальною стороною, може бути недоречним повідомляти результати безпосередньо відповідальній стороні або особам, яким довірено управління відповідальною стороною.

56. В цьому МСЗНВ, "питання, актуальні для інтересів управління" - це питання, що виникають у зв'язку зі завданням з надання впевненості та на думку практика однаково важливі та актуальні для осіб, яким довірено управління. Актуальні питання, важливі для управління, охоплюють лише питання, які привернули увагу практика під час виконання завдання з надання впевненості. Якщо умови завдання конкретно не вимагають цього, практик не повинен розробляти процедури з конкретною метою ідентифікації питань, важливих для управління.

57. Цей МСЗНВ набирає чинності для завдань з надання впевненості, якщо звіт з надання впевненості датований 1 січня 2005р. або пізніше цієї дати. Застосування до цієї дати дозволяється.

Особливості застосування в державному секторі

1. Цей МСЗНВ стосується всіх професійних бухгалтерів у державному секторі, які є незалежними від суб'єкта господарювання, для якого виконуються завдання з надання впевненості. Якщо професійний бухгалтер у державному секторі не є незалежним від суб'єкта господарювання, для якого виконується завдання з надання впевненості, цей МСЗНВ слід застосовувати з конкретним посиланням на рекомендації виносок 2 та 4.