2. Предмет політологія;

Предмет політологіє є тенденційне явище. До визначення поняття і предмету політологія. В політичній науці існує 3 загальних підходи.

• Полягає у тому, що політологія розглядається як одна з наук про політику на рівні з політичною філософією, політичною соціологією і політичною психологією. Політична пропонує поведінковий аспект.

• У ототожнює політологію та соціологією як найбільш подільні дисципліни. Тобто ті що мають загальні уявлення про політику.

• Визначає політологія як інтеграційну галузь знань.

Отже предметом політології є феномен політичної влади, закономірності функціонування цієї влади та використання політичної влади у суспільстві. Сучасні політологи вважають, що межі політології постійно змінюються зміною і збільшення проблематики політичного дослідження. До категорій політичної науки відносять:

• Політика

• Політична влада

• Політичні відносини

• Політична система суспільств, Політичний інститут, Держава, Політична партія, Політична ідеологія, Політична культура, Політична свідомість, Суспільний рух

• Політична діяльність, політичне рішення, політичний процес, реформа, революція, політичний конфлікт, політична роль та політична участь. Крім того у політологію застосовують математику, право та ін. отже політологія тісно пов’язана з природнично-математичними, суспільно-гуманітарними науками.

Функції політології:

• Теоретико-пізнавальна. Означає вивчення, пояснення, систематизацію, аналіз, узагальнення та оцінку політичних явищ.

• Методологічна. Охоплює способи, методи, принципи дослідження політичної сфери і практичної реалізації добутих знань

• Аналітична. Полягає у накопиченні систематизації фактів та явищ політичного життя.

• Прогностична. Полягає у передбачення шляхів розвитку політичних процесів різних варіантів політичної поведінки.

• Політичної соціалізації. Забезпечує включення людини у сферу політики і дозволяє формувати певний тип політичної культури.

• Світоглядна. Затверджує цінності і ідеали сформованої цивілізованої політичної системи та ін.

Методи дослідження:

• Соціологічний. Визнає соціальну зумовленість політичних явищ, в тому числі вплив на систему економічних відносин, соціальні структури,. Ідеології та культури.

• Системний. Він визначає найбільшу пізнавальну цінність політичного механізму. Дозволяє всебічно аналізувати зв’язки між окремими елементами цілого.

• Культурологічний. Орієнтує на виявлення залежності політичних процесів від політичної культури.

• Нормативно-ціннісний. З’ясовує значення політичних процесів для суспільства та особистості.

• Функціональний. Потребує вивчення залежності між політичними, соціальними та культурними явищами. Дає можливість виявити ступінь політичної активності населення.

• Біхевіористський. Дозволяє виявити ступінь поведінкової активності та психологічні мотиви суб’єкті політичного процесу.

• Інституційний. Орієнтований на вивчення політичних інститутів суспільства до поч. 20 ст був пануючим у політ науці.

• Порівняльний. Орієнтований на зіставлення одно типових політичних явищ.

• Антропологічний. Виявляє родові якості людини, як розумної істоти і застосування людиною правових норм у державі.

• Історичний. Потребує вивченні політичних явищ у їх послідовному часовому вимірі. Перелічимо історичний процес і участь у часовому вимірі.

Виникнення та розвиток політичної науки;

Методи дослідження політичної науки, функції політології;

Розвиток західної політологічної школи.

Періодизація розвитку політологічної науки.

Початки зародження політичних знань формувались із наукових гіпотез, понять і сформованих наукових концепцій. Політологія є водночас молодою наукою і однією з найдавніших. Найдавніші концепції виникали з проблем політики та влади. Актуальними ці концепції. Політичні погляди у своїй сформованій формі виникають і існують там, де існують державотворчі процеси. Тобто з виникненням держави виникає поняття влади та поняття підкорення цій владі. З часом з’являються наукові судження про політику, які виокремлюються у систему знань і формують базис для унормування політики, як сфери суспільних відносин. Історично першою формую пізнання політики були релігійно-міфологічні судження пізнання політики. Це означає, що влада, володар і його політика носили .. із середини І тис до н.е. політика і політична сфера набуває філософсько-етичної форми. В цей час започатковуються перші концепції про політику. Відома творчість таких політологів Конфуцій, Сократ, Платон, Аристотель, які розуміли політику як загальне благо. Це вчені також розвинули концепцію про державу, право та закони. Отже, основи політичних знань з’являються одночасно з усвідомленням політики як практичної діяльності. Ґенеза політологічної науки має довгу історію і поділяється на:

• Міфологічне трактування політики(ІІ-І ст. до н.е)

• Філософсько-етичне трактування політики(5 ст до н.е. – 1 ст. н.е)

• Теологічне трактування політики(2-15 ст.)

• Вичленення політики як особливої складової суспільних відносин(16-18 ст.)

• Становлення самостійної наукової дисципліни(19-20 ст.).

Платон став творцем політичної науки і сформував концепцію про державу та її форми організації. Він є автором концепції про владу та владні відносини. Дослідник «про володаря з позитивними рисами» Аристотеля називають батьком політичної науки, однак він не відходив від того, що політична наука має етику, філософію та право і він не проводив чіткого розмежування між науками. Звільнив від нашарування етико-філософської нашарування Ніколо Макіавеллі(15 ст.) він вважав, що політичні процеси є природним явище і ні в якому разі відбуваються не з волі Божої а природи суспільства. Макіавеллі у центрі розвитку політичних знань ставив Державу в об’єкти дослідження. Держава і державна влада. Макіавеллі є засновником політичної науки нового часу. Творцями політичної науки в пераоднового часу вважають: спіноза, Лог, Жан жак Руссо. Загальна концепції стосувалася впровадження і форм держави. Вони є авторами теорії суспільного договору, народного суверенітету, свободи рівності та природного права(18-ст). у 18 ст. було сформулювало найважливіші підходи про форми та інститути державного правління. 18 тс породило концепцію демократії.

Виокремлення політології з системи соціальних і гуманітарних знань.

У Німеччині формування політичної науки пов’язано з розвитком правової школи і політичної школи. У 1907 році виходить « політичні науки» 1920 у Берліні формується берлінська політична школа. Франція, політична школа формується на основі соціології…в школах викладається конституційне право та політичне інститути. Велика Британія – в 19 ст засновується Лондонська школа економіки та економічних наук. Важливий внесок у розвиток політичних наук зробили: Маркс, Енгельс, Вебер, Міхельс, Паретто, Моска. 1903 році в Америці було створено американську асоціацію політичних наук, яка дала поштовх до застосування політичних наук. 1949 р . під егідою ЮНЕСКО було створено міжнародну асоціацію політичних наук. Вона стала результатом об’єднання національних та міжнародних асоціацій політичних наук. 20-50 ті роки 20 ст. сферою дослідження політичної науки є політична поведінка людей і відповідно вчені виокремлюють біхевіориський напрямок, тобто поведінковий аспект,Влада та владні відносини.

Американська політична школа пропонує структурно-функціональний аспект розвитку політичної науки і політико-культурний підхід до розвитку політичної науки та пропонує розвиток прикладної і порівняльної політології. Поряд з розвитком політології як науки іде розвиток політології як навчальної дисципліни. Вперше політологія як навчальна дисципліна викладається у США . вводячи в курс політологію керівництво американських університетів має на меті сформувати певну політичну культуру американських громадян, прилучити до культурних та демократичних цінностей. У Європі політична наука починає викладатися у 19 ст. на початку 20 ст. формується польська політична школа. Після другової світової війни у Парижі (1948 р.) відбувся колоквіум, де було запропоновано 4 блоки наукової проблематики, які мали можливість координувати політологічні дослідження.

1-й блок. – політична теорія.

2-й блок – політичні інститути.

3-й блок – партії, групи, громадська думка.

4-й блок – міжнародні політичні відносини.

Найбільш потужно зарекомендувала себе Американська політична школа. І радикальний напрямок дослідження БЕВІОРИЗМ започаткував Бенклі і запропонував свою працю в процес управління.

• Міжнародні відносини.

• Порівняльна політика.

• Суспільне управління і політика

• Теорія прагматизму.

Французи пропонують дослідження конституційних основ політичної дії. Використовуючи спадщину Арана, пропонується дослідження проблеми тоталітаризму, політичних режимів та їх різновидів. Німці пропонують розвиток і дослідження проблеми політичної еліти, лідерства та бюрократії. Фрейд пропонує вивчення значення політології у масовій політиці. Великобританія пропонує дослідження проблеми відкритого суспільства і систематизацію політичних режимів, менеджмент виборчих процесів, а також проблему партійної конкуренції. Вперше теорія політології вперше вивчається в Югославії (1948). Польща(1963)Угорщина(1988), Чехословаччина(1988).

Семінар 1.