2. 3. Державний устрій

Скіфське царство – держава рабовласницького типу. За формою правління – один з різновидів деспотичної монархії

Царство в політико-адміністративному відношенні складалось з округів (номів) на чолі з номархами

Очолював апарат управління в державі цар із високосакралізованою владою (скіфам був притаманний міфологічний світогляд), спадковою і абсолютною. . У скіфському суспільстві існував і демократичний орган – народні збори всіх воїнів

3.Сармати У ІІІ ст. до н. е. сармати створили досить сильну військову організацію, яка завдала перших відчутних ударів Скіфському царству. Вже в ІІ–І ст. до н. е. сармати населяли велику степову територію між Дніпром і Доном. Однак нової культури сармати не створили, а перейняли скіфську, асимілювавшись з розвиненішим підкореним народом. Під натиском сарматів територія скіфської держави значно зменшилась. Було втрачено контроль над частиною степу і лісостепу з його автохтонним землеробським населенням. Територія Скіфії обмежилась Нижньою Наддніпрянщиною та Кримом. Відійшовши на південь, скіфи створили дві так звані Малі Скіфії: у Дніпровському Пониззі й Північному Криму із столицею Неаполіс (Сімферополь) і на нижньому Дунаї у Добруджі.

Скіфська державність у Криму була більш стійкою і тривалішою у часі за державу Атея. Найбільшого піднесення в кримський період своєї історії (Ш–ІІ ст. до н. е.) Скіфія досягла в ІІ ст. до н. е. за царів Скілура та його сина Палака. Столиця держави Неаполіс – укріплений військовий, ремісничо-торговий і культурний центр – стала резиденцією скіфських царів та знаті. Скіфські царі підкорили Ольвію, наклали данину на Боспорське царство і розгорнули наступ на грецькі міста-поліси усього Кримського півострова, прагнучи посилити владу Неаполіса в межах Тавриди. Однак інтервенція понтійського царя Мітрідата (110 р. до н. е.) в Східну Тавриду загальмувала цей процес. Але основною причиною зупинки процесу політичного посилення скіфської держави було те, що рабовласництво, як її соціальна основа, вичерпало себе. Десь на зламі ІІ ст. н. е. скіфське царство у Криму, знищене готами, остаточно розпалось і Скіфія, як політичне об’єднання, перестала існувати.

3.1. Суспільний устрій

В умовах полісу сформувалося станово-класове суспільство

). Жінки вважалися вільними, але не мали політичних прав. Переважна більшість громадян були купцями, ремісниками чи землеробами.

Другим за чисельністю станом були осілі чужоземці (метеки). Метек не міг стати громадянином і брати участь у політичному житті міста. Громадянства метек міг набути за заслуги перед полісом.

На найнижчих щаблях соціальної ієрархії знаходились раби, які взагалі не мали політичної ваги і не відносились до суб’єктів права а були його об’єктами.

Таким чином, населення міста-держави складалося з трьох основних класів, не рівноцінних в політичному і правовому відношеннях: громадян, метеків і рабів