Метою даною курсової роботи є дослідження чинників ,котрі впливають на безробіття,пошук шляхів подолання цього явища ,забезпечення ефективної зайнятості населення.Знаходження інноваційних та ефективних методів боротьби з безробіттям .З`ясування найефективніших методів підвищення життєвого рівня ,який є матеріальною основою відтворення робочої сили.
Розкрити сутність ринку праці
Дослідити чинники формування безробіття
Запропонувати основні шляхи подолання безробіття в Україні
Оцінити роль держави у регулюванні зайнятості населення
Сутність зайнятості та її визначення.Теорії зайнятості
Зайнятість розкриває один з найважливіших аспектів соціально-економічного життя людини, пов’язаний із задоволенням її потреб у сфері праці. Водночас трудова зайнятість населення країни забезпечує виробництво ВНП, а отже економічну основу життя суспільства. Разом з тим вона має і соціальний характер: відображає потреби людей не лише в заробітках, але й у самореалізації через суспільно корисну діяльність. Отже,зайнятість як економічна категорія – це певна сукупність соціально-економічних відносин між людьми з приводу забезпечення працездатного населення робочими місцями, формування розподілу й перерозподілу трудових ресурсів з метою його участі в суспільно-корисній праці і забезпечення розширеного відтворення робочої сили. Крім того, зайнятість населення являє собою діяльність частини населення щодо створення суспільного продукту (національного доходу). Саме в цьому полягає її економічна сутність. Зайнятість населення-це найузагальненіша характеристика економіки. Вона відображає досягнутий рівень економічного розвитку,внесок живої праці в досягнення виробництва.Зайнятість є тим фактором,який об`єднає виробництво і споживання,а її структура визначає характер їх взаємозв`язків.
Існує декілька теорій зайнятості,а саме:
- Теорія Т.Мальтуса, вона свідчить про те,що безробіття є наслідком зростання населення в геометричній прогресії, в той час, як засоби існування зростають в арифметичній прогресії. Мальтус одним із перших поставив питання про неминучі демографічні та екологічні проблеми розвитку, які нині стають визначальними. В свою чергу, Т.Р.Мальтус вважав, що людські ресурси є
одним з найважливіших чинників економічного розвитку, однак
засуджував державні програми підтримки бідних, оскільки був
переконаний, що злидні породжують злидні.
- Класична теорія безробіття (В.Петі, Ж.Б.Сей, та ін), де безробіття – це результат надмірно високої заробітної плати.
- За теорією К.Маркса, наймані працівники, приймаючи участь у нагромадженні капіталу, тим самим у зростаючих масштабах виробляють засоби виробництва, які роблять найманих працівників надлишковим населенням.
Згідно з Дж.Кейнсом безробіття – це наслідок деформації і гнучкості ринку праці. Виникає воно внаслідок невідповідності сукупного попиту сукупній пропозиції. Дж. Кейнс визнавав найважливішими умовами економічного зростання розвиток і реалізацію здібностей людини та розширення можливостей її особистого вибору. Кейнс поставив безробіття в залежність не від заробітної плати, а від браку «ефективного попиту».На думку Кейнса, безробіття - це зворотна функція сукупного попиту. «Обсяг зайнятості абсолютно певним чином пов'язаний з об'ємом ефективного попиту». Недостатній обсяг ефективного попиту обумовлює млявість інвестиційного процесу і, отже, неможливість забезпечення зайнятості, що веде до зростання безробіття. Вихід з цієї ситуації Кейнс бачив у підвищенні ролі держави у формуванні сукупного попиту за рахунок збільшення державних витрат, насамперед - на інвестиційні товари.
Згідно з Ф. Хайєк, зростання державних витрат неминуче веде до інфляції, яка, досягнувши критичної позначки, сама стає причиною збільшилася безробіття. Вихід з цього замкненого кола він бачив у тому, щоб припинити інфляційну політику повної зайнятості. Звичайно, на першому етапі це приведе до різкого стрибка безробіття, але саме це, за ідеєю Хайєка, дасть можливість виявити всі пороки в розміщенні праці, розробити і здійснити неінфляційним методами програму забезпечення високого і стабільного рівня зайнятості.
Поняття „зайнятість” включає економічний, соціальний та правовий аспект і розглядається як єдність категорій: економічної, соціальної та правової.
З економічної точки зору суспільства,зайнятість – це діяльність працездатного населення у створенні суспільного продукту або національного доходу. Вона, з точки зору корисності, для суспільства має вирішальне значення і визначає як економічний потенціал суспільства, так і рівень, якість життя населення в цілому та добробут окремих громадян.
Згідно з соціальних позицій – це зайнятість такими видами корисної діяльності, як навчання в загальноосвітніх школах, середніх та вищих навчальних закладах, служба в армії, зайнятість в домашньому господарстві, виховання дітей, догляд за хворими і людьми похилого віку, участь в роботі громадських організацій.
Правовий зміст зайнятості полягає в тому, що праця є природним правом людини і це право гарантується громадянину України державою. У відповідності до ст. 43 Конституції України, кожен громадянин має право на працю, а держава створює умови для здійснення цього права, гарантує однакові можливості у виборі професії і роду трудової діяльності; реалізує програму професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів у відповідності до потреб суспільства.
Зайнятість пов`язана з участю людей в суспільно корисній праці, з процесами формування, розподілу й використання трудових ресурсів. Вона вказує на рівень забезпечення працездатного населення робочими місцями, а також на рівень соціального захисту в реалізації права на працю. Громадяни мають право вільно обирати види своєї діяльності, професію і місце роботи. Спонукання до праці в будь-якій формі не допускається, незайнятість громадян не є основою для притягання їх до кримінальної чи адміністративної відповідальності. На державному рівні заохочення до зайнятості відбувається через проведення активної соціально-економічної політики, спрямованої на створення робочих місць та розвиток підприємницької діяльності. Види зайнятості: Стандартна повна зайнятість. Її ознаками є: робота в певного підприємця,робота в постійному виробничому приміщенні роботодавця,стандартне трудове навантаження протягом певного періоду*тиждень,місяць,рік),укладання трудового договору .Нетипові форми зайнятості,а саме:праця на дому,часткова,тимчасова зайнятість,випадкова праця за наймом,праця домогосподарок. З розвитком ринкової економіки нетипові форми зайнятості все активніше стали витісняти стандартну зайнятість.Якщо раніше вони були добровільними,то тепер внаслідок загострення проблем зайнятості у світовій економіці в умовах НТР стали необхідними.