Зміст:

Зміст: 1

Вступ 2

1.Основний зміст та мета Енергетичної хартії 3

2.Ключові дати в історії Енергетичної Хартії 5

3.Зміст Договору до Енергетичної хартії 6

4.Виконання Україною Договору до Енергетичної хартії 12

Висновки 17

Використані джерела: 18

Вступ

Європейська інтеграція і відповідно європейське право виходять на новий етап свого розвитку: Європейський Союз передбачає значне збільшення кількості своїх членів. Тому Країни - члени приймають рішення, які визначають умови перебування у ЄС не лише їх самих, але і нових учасників. Таким чином, на сучасному етапі ЄС виступає як складний комплекс, єдність якого вимагає більш розгалуженого, повного та деталізованого правового регулювання.

Енергетична Хартія йде корінням в політичну ініціативу , що виникла на початку 1990 -х років в Європі, у той час, коли кінець холодної війни надав безпрецедентну можливість подолати колишній економічний поділ європейського континенту. Ніде перспективи взаємовигідної співпраці між Сходом і Заходом більш не були очевидними, ніж в енергетичному секторі, і існувала усвідомлена потреба в створенні загальновизнаної основи для розвитку енергетичної співпраці між державами Євразії. На основі цих міркувань зародився Процес Енергетичної Хартії.

У світі зростаючої глобалізації та взаємозалежності між нетто- експортерами та нетто- імпортерами енергії загальновизнано, що багатосторонні правила можуть забезпечити більш збалансовані та ефективні рамки для міжнародного співробітництва, ніж ті, які передбачені лише в двосторонніх угодах або документах, які не мають законодавчої сили. Тому Договір до Енергетичної Хартії відіграє важливу роль у контексті зусиль зі створення правової основи для глобальної енергетичної безпеки, на основі відкритих, конкурентних ринків і принципів сталого розвитку.

1. Основний зміст та мета Енергетичної хартії

Хартія є політичною декларацією наміру заохочувати енергетичну співпрацю між Сходом і Заходом , Договір до Енергетичної Хартії є єдиним у своєму роді юридично обов'язковим багатостороннім документом.

Ідею Європейської енергетичної хартії запропонував прем'єр-міністр Нідерландів Люберс на зустрічі у верхах Європейського економічного співтовариства, що відбулася у червні 1990 р. Хартію її автори вважають другою за значенням подією у післявоєнній історії дипломатії після створення ООН. 17 травня 1991 р. у Гаазі хартію підписали 50 країн, а також ЄЕЄ. Документ стосується держав, розміщених на різних континентах, тому назва  "європейська" досить умовна, "світова" точніше б відображала коло її учасників.

Мета хартії – визнання співпраці в енергетичній галузі пріоритетною сферою та визначення основних принципів і основ такої співпраці, спрямованої на економічне відновлення та перехід до ринкових відносин країн Східної Європи й колишнього СРСР, з одного боку, відкриття інвестиційних перспектив для західних енергетичних компаній та поліпшення надійності енергопостачання країн Західної Європи, з іншого. Принципи, закладені в ЄЕХ, в подальшому лягли в основу положень ДЕХ.

  Основні засади Європейської енергетичної хартії:

• повага державного суверенітету над природними ресурсами; розвиток вільного й ефективного енергетичного ринку;

• усунення бар'єрів у торгівлі енергоресурсами;

• відсутність дискримінації між учасниками Хартії;

• поліпшення стану охорони навколишнього середовища;

• створення умов, що сприяють інвестиціям підприємств і приватних осіб в енергетичний сектор економіки.

  Європейська енергетична хартія не є документом прямої дії. Після її підписання країни — учасниці провели міжнародні переговори про підписання Базисної угоди (згодом вона дістала назву "Договір хартії"), яка мала стати основою широкомасштабного і різностороннього співробітництва у сфері енергетики. Цей договір було підписано в Лісабоні у грудні 1994 р. Україна є учасницею договору.

  Хартія є політичним документом, який проголосив певні принципи. Згідно ж з договором країни — учасниці взяли на себе конкретні зобов'язання.

2. Ключові дати в історії Енергетичної Хартії

Червень 1991 - Прем'єр-міністр Нідерландів Рууд Любберс на нараді Європейської Ради в Дубліні запропонував створити Європейське енергетичне співтовариство.

Грудень 1991 - У Гаазі підписана Європейська Енергетична Хартія

Грудень 1994 - У Лісабоні підписано Договір до Енергетичної Хартії (ДЕХ) і Протокол з питань енергетичної ефективності та відповідним екологічним аспектам ( ПЕЕСЕА )

Квітень 1998 - Договір до Енергетичної Хартії та ПЕЕСЕА набули чинності після завершення ратифікації першими тридцятьма країнами. Прийнята Торгова поправка до торговельних положень Договору , що приводить їх у відповідність з правилами СОТ

Грудня 2009 р. - початок модернізації Процесу Енергетичної Хартії

Січня 2010 р. - Торгрвая Поправка до Договору до Енергетичної Хартії вступила в силу

Листопад 2010 - прийнята Дорожня карта для модернізації Процесу Енергетичної Хартії

Серпень 2012 - прийнята політика Енергетичної Хартії з консолідації , розширенню і залученню нових членів ( CONEXO )