22

Східноєвропейський університет економіки та менеджменту

Кафедра менеджменту організацій

Модульна контрольна робота №1

З дисципліни

«Корпоративна соціальна відповідальність»

Виконав:

студент 4 курсу

групи МУ-81

Шовковий С.О.

Перевірила:

с. в. к. «Менеджменту організацій»

Возна В.В.

Черкаси 2012

Зміст

1. Соціальний діалог з позиції країн ЄС…………………………………..3

2. Глосарій…………………………………………………………………13

3. КСВ профіль компанії «Метінвест»………………………………….17

Список використаних джерел…………………………………………….21

1 Соціальний діалог з позиції країн єс

У країнах Європейського Союзу соціальна політика та участь соціальних партнерів у її формуванні зазнали не тільки значної трансформації, а й виник принципово новий наднаціональний і наддержавний курс соціального захисту і добробуту громадян.

Своєрідним лідером цього великомасштабного процесу стала Швеція. Починаючи з 1930-х років, вона першою в Європі інституціоналізувала соціальний діалог у формі тристороннього органу (уряд – конфедерація роботодавців – профспілки), який погоджував основні параметри економічної і соціальної політики, умови праці та рівень її оплати. Кожний проект публічної політики (насамперед – проекти бюджетів) ще до офіційного схвалення (урядом, а згодом, як того вимагає законодавство, парламентом) обговорювали в якомога ширших колах, зокрема структури адміністрації, політичні партії та органи самоврядування. З тих часів тристоронній орган в цій країні був і залишився основою соціально-економічного устрою.

Отже, у Європейському Союзі соціальний діалог став прогресивною частиною загальної стратегії, яка забезпечила конкурентоспроможнішу позицію Європи у стосунках з основними партнерами у світі.

На цей процес сьогодні орієнтуються держави, які мають намір приєднатись до Європейського Союзу, проте їхній соціально-економічний стан ще не відповідає багатьом нормам Євросоюзу, тож вони бажають істотно переглянути національну практику інституалізації соціального партнерства.

Структура та діяльність національних тристоронніх органів у країнах Європейського Союзу

В Україні, згідно з проектом закону «Про соціальний діалог в Україні», передбачено формування порядку утворення, склад та організацію роботи Національної тристоронньої соціально-економічної ради та територіальних соціально-економічних рад у регіонах. Однією з їх характеристик є розвиток демократії в основних сферах соціально-економічного життя держави, систематична участь громадян у розробці пріоритетних для регіону рішень та контроль за їх реалізацією у важливих, з погляду інтересів громадян, напрямах діяльності.

У більшості країн ЄС діють головний національний тристоронній орган і кілька аналогічних органів, які працюють над окремими питаннями. Роль тристороннього органу переважно консультативна і дорадча, тільки в окремих випадках він має повноваження приймати рішення (Латвія, Литва, Польща, Словаччина, Угорщина, Чеська Республіка).

У всіх країнах головний тристоронній орган діє за підтримки постійного секретаріату, цілковито фінансованого урядом. Участь у тристоронніх засіданнях не завжди передбачає компенсацію додатковими добовими. Порядок денний засідань, як правило, приймається трьома сторонами спільно, інколи – міністром самостійно. Тристоронні зустрічі проходять регулярно, а їхні результати широко розповсюджуються. Однак офіційна реакція на подальшу діяльність обмежена.

Інституційна структура в більшості країн сформована для регулярного проведення тристоронніх засідань. Незважаючи на розмаїття критеріїв, мінімальні вимоги в основному задоволено, що засвідчує певну зрілість усіх сторін, залучених до соціального діалогу в регіоні.

Однак, оскільки формування політики – процес, який постійно розвивається, інституційне і адміністративне середовище має завжди залишатись актуальним і бути пристосованим до проблем сьогодення. Наприклад, в Естонії, окрім офіційних сторін (уряд – профспілки – роботодавці), до категорії учасників соціального діалогу включено добровільні професійні спілки, представники громадських організацій, а також інспекцій праці та судових органів.

Враховуючи досвід Естонії, на нашу думку, було б доцільно внести зміни до проекту закону України «Про розвиток соціального діалогу в Україні» про зарахування до категорії учасників соціального діалогу на територіальному рівні представників управління праці та соціального захисту населення облдержадміністрації (розробка та впровадження заходів із зайнятості населення відповідно до Закону України «Про зайнятість населення»); а також відділення національної служби посередництва і примирення в області (забезпечення допомоги професійним спілкам та роботодавцям у розв’язанні розбіжностей між сторонами соціально-трудових відносин відповідно до Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» і територіальної державної інспекції праці (здійснення нагляду за додержанням законодавства про працю).

Участь цих представників у процесі здійснення соціального діалогу забезпечить спільне вивчення питань, що становлять взаємний інтерес та прийняття спільних погоджених рішень у розв’язанні нагальних проблем сьогодення.