Самостійне заняття 7

Тема: Небезпечні вірусні і бактеріальні захворювання людини та їх профілактика.

Мета: розширити знання щодо небезпечних вірусних і бактеріальних захворювань людини, виховувати зацікавленість дисципліною, прагнення отримати нові знання самостійно; розвивати духовні і інтелектуальні відчуття.

Питання, що виносять на самостійне вивчення

1. Небезпечні вірусні хвороби людини.

2. Профілактика небезпечних захворювань вірусної природи.

3. Бактеріальні захворювання.

4. Профілактика бактеріальних захворювань людини .

Література:

1 Біологія (профільний рівень) Межжерін с.В., Межжеріна я.О., Коршевнюк т.В. – к.: „Планета книжок”, 2010 р

2 Біологія (рівень стандарту, академічний рівень) Балан п.Г., Вервес ю.Г., Поліщук в.П. – к.: „Генеза”, 2010 р.

3 Тагліна о.В. Біологія, 10 клас (рівень стандарту, академічний рівень). Підруч, для загальноосв. Навч. Закл.- х.: «Ранок», 2010. – 256 с.

Ви вже знаєте, що понад десять основних груп вірусів можуть спричиняти інфекційні захворювання у людини. ДНК-вмісні віру­си спричиняють, наприклад, натуральну віспу, герпес, гепатит В, а РНК-вмісні віруси — поліомієліт, гепатит А, гострі застудні за­хворювання, різні форми грипу, кору та епідемічного паротиту (свинки).

У наш час вірусні інфекції становлять переважну частину ін­фекційної патології людини.

Найпоширенішими серед них є гострі респіраторні (ГРВІ) та інші вірусні інфекції, що передаються повітряно-краплинним шляхом, збудники яких належать до зовсім різних родин, найчастіше це РНК-вмісні віруси (вірус грипу А, В, С, вірус епідемічного паротиту, віруси парагрипу, кору, риновіруси та ін.).

Не менш поширені й кишкові вірусні інфекційні захворювання, які спричиняють віруси, що також належать до різних родин РНК- та ДНК-вмісних вірусів.

Дуже поширені в усьому світі такі вірусні інфекційні захворюван­ня, як вірусні гепатити, особливо гепатит В, що передається транс­місивним і статевим шляхом. їх збудники — віруси гепатиту А, В, С, Б, Е, О, ТТ — мають різні механізми передачі, але вони можуть потрапляти в клітини печінки.

Одна з найбільш відомих вірусних інфекцій — ВІЛ-інфекція.

Досить поширені в наш час арбовірусні інфекційні захворювання. Природні хазяїни їх збудників — дрібні гризуни та їхні зовнішні пара­зити. Людині ці віруси передаються через укуси кровосисних комах. Більшість цих вірусів є збудниками енцефалітів і геморагічних пропасниць (пропасниці Ебола, Марбурзької пропасниці та ін.).

Доведена роль вірусів і в розвитку деяких пухлин тварин і людини (онкогенні, або онковіруси). Серед відомих вірусів, які виявляють онкогенну дію, є представники як ДНК-вмісних, так і РНК-вмісних вірусів.

Віруси можуть спричинити захворювання людини різного ступеня тяжкості. Вірусні захворювання поділяють на такі, що на них хворіє тільки людина, і такі, що передаються від тварин людині.

Існує кілька основних шляхів передавання вірусної інфекції.

Харчовий шлях, при якому вірус потрапляє в організм людини із забрудненими продуктами харчування і водою (вірусний гепатит А,

Е та ін.)

Парентеральний шлях (через кров), при якому вірус потрапляє безпосередньо у кров або внутрішнє середовище людини. Це відбу­вається переважно внаслідок застосування заражених хірургічних інструментів або шприців, при незахищеному статевому контакті, а також трансплацентарно від матері до дитини. Таким шляхом передаються віруси, що швидко руйнуються у навколишньому се­редовищі, наприклад вірус гепатиту В, ВІЛ, вірус сказу.

Дихальний шлях, для якого характерний повітряно-краплинний механізм передавання, при якому вірус потрапляє в організм люди­ни разом із вдихуваним повітрям, що містить частинки мокротиння і слизу, викинутих хворою людиною чи твариною. Це найбільш не­безпечний шлях, оскільки з повітрям вірус може переноситися на значні відстані і спричиняти епідемії. Так передаються, наприклад, віруси грипу, вітряної віспи.

Контактний шлях, коли хворий витирає ніс чи сякається, інфі­кований слиз потрапляє йому на руки. Потім під час прямого кон­такту (потисканні рук) або через інші предмети (наприклад дверні ручки, посуд, спільні рушники, іграшки, телефон) вірус потрапляє на шкіру іншої людини.

Більшість вірусів мають певну спорідненість з тим чи іншим ор­ганом. Наприклад, віруси гепатиту розмножуються переважно у клітинах печінки. За типом органів-мішеней, які уражаються під час тієї чи іншої хвороби, розрізняються такі види вірусних захво­рювань: кишкові, респіраторні (дихальні), такі, що уражають цен­тральну і периферичну нервову систему, внутрішні органи, шкіру і слизові оболонки, судини, імунну систему та ін.

Первинне розмноження вірусу на місці його проникнення в ор­ганізм змінюється стадією проникнення вірусу в кров, з током якої він розноситься в різні органи, де спричиняє вторинні ушкоджен­ня. Для таких інфекцій характерний тривалий інкубаційний період, а імунітет, що залишається після перенесеного захворювання, як пра­вило, тривалий час захищає організм від повторного зараження цим самим вірусом.

Інфекційні вірусні захворювання виникають за наявності трьох основних чинників: джерел інфекції, сприятливих умов для поши­рення збудників і сприйнятливої до захворювань людини. Якщо із цього ланцюга вилучити хоча б одну ланку, епідемічний процес при­пиняється.

Найбільш надійним способом боротьби з вірусними захворювання­ми є їх профілактика. Принципи профілактики вірусних захворювань ґрунтуються на знаннях про будову й особливості життєвих циклів вірусів.

Профілактика інфекційних хвороб — це система комплексних за­ходів, які включають: запобігання появі інфекційних захворювань, обмеження поширення інфекційних захворювань, ліквідацію кон­кретних інфекційних хвороб шляхом створення в людини імунітету до них. У процесі профілактики вірусних інфекційних захворювань проводяться спеціальні заходи, діагностичні дослідження, застосову­ються різноманітні лікувально-профілактичні засоби.

Важливе значення має своєчасне виявлення інфекційних хворих, їх рання ізоляція і госпіталізація. Для розриву шляхів передавання інфекції необхідно контролювати дотримання правил особистої та громадської гігієни.

До специфічної профілактики вірусних захворювань належать:

• діагностика — проведення вірусологічних та інших дослі­джень для виявлення та ідентифікації збудників хвороб;

• застосування спеціальних лікувально-профілактичних засо­бів, що попереджають зараження людини і підвищують при­родну стійкість до вірусів;

• імунопрофілактика — попередження певних інфекційних хвороб шляхом проведення імунізації для створення штуч­ного імунітету.

Сучасні методи вакцинації та імунізації поділяються на три основні групи. По-перше, це використання ослабленого штаму вірусу, котрий стимулює в організмі продукування антитіл, що ефективно діють проти більш патогенного штаму. По-друге, введення вбитого вірусу, котрий теж індукує утворення антитіл. Третій варіант — «пасивна» імунізація, тобто введення уже готових «чужих» антитіл.

Система протиепідемічних заходів, спрямованих на ізоляцію осе­редку зараження і ліквідацію інфекційних захворювань у ньому, на­зивається карантином. Наприклад, при гепатиті А тривалість каран­тину — 35 днів.

Особливо важливою є профілактика ВІЛ-інфекції.

ВІЛ — це добре вивчений вірус, і кожна людина може використо­вувати знання про нього, щоб захистити себе. Оскільки ВІЛ-інфекція невиліковна, то головною зброєю у боротьбі з поширенням інфекції є профілактика — запобігання новим зараженням.

Інформацію про те, чи є в організмі людини ВІЛ, дає тестування. Про що говорить результат аналізу? Негативний результат означає, що у крові людини антитіла не виявлені, вона не заражена ВІЛ.

Позитивний результат означає, що у крові людини були виявлені антитіла. Це означає, що людина інфікована ВІЛ. Остаточний діагноз визначається лише після повторних тестів.

Профілактика СНІДу нерозривно пов'язана зі здоровим способом життя. Здоровий спосіб життя різко зменшує ризик зараження ВІЛ. Якщо людина усвідомлює важливість своїх рішень, пов'язаних зі збереженням здоров'я, розуміє шляхи передавання вірусу, небезпеку СНІДу, його фактичну невиліковність, то вона зможе уникнути не­безпечних ситуацій. До груп ризику належать люди, що вживають наркотики, ведуть безладне статеве життя, порушують норми саніта­рії. У небезпечному становищі опиняються і недосвідчені підлітки.

Особистим захистом від ВІЛ є:

.• відсутність ранніх статевих зв'язків;

• відмова від наркотиків;

• використання презерватива;

• знання про шляхи передавання вірусу;

• дотримання норм санітарії.

У наш час немає методів лікування СНІДу, які дозволяють повністю вилікувати ВІЛ-інфікованого. Існуючі лікарські препарати дозво­ляють лише зменшити кількість вірусу в організмі і призупинити руйнування імунної системи. До лікарських препаратів належать противірусні препарати, що руйнують сам вірус, препарати, що зміцнюють імунну систему, лікарські засоби для лікування інфек­цій, що виникають унаслідок ослаблення імунної системи.

Бактеріальні захворювання, як і вірусні, можуть поширювати­ся різними шляхами: контактним, при якому відбувається пряме зіткнення хворої людини зі здоровою; контактно-побутовим, при яко­му передавання інфекції відбувається через предмети домашнього вжитку (білизна, рушник, посуд, іграшки), забруднені виділеннями хворого; повітряно-краплинним — через повітря; водним — при ви­користанні інфікованої води для пиття, побутових і господарських потреб, а також під час купання.

Нерідко в поширенні бактеріальних інфекцій беруть участь харчові продукти і готова їжа. Хвороботворні бактерії можуть потрапляти у продукти харчування різними шляхами: через забруднені руки хво­рого чи носія, під час миття харчових продуктів в інфікованій воді, під час перевезення на випадковому транспорті, при розрізанні харчових продуктів на брудних столах, внаслідок зараження їх мухами, гризу­нами й іншими переносниками бактеріальних захворювань.

Особливе місце в передаванні бактеріальної інфекції посідає ґрунт, оскільки він є місцем тимчасового перебування збудників деяких за­хворювань, наприклад правця.

Багато інфекційних хвороб, які спричиняють бактерії, передають­ся комахами, наприклад кліщами, комарами, мухами.

Терміни виживання хвороботворних бактерій у різних середови­щах різні. Наприклад, на м'яких іграшках із тканини дифтерійна паличка зберігається довше, ніж на гладеньких поверхнях пластма­сових іграшок.

Профілактичні заходи, спрямовані на запобігання бактеріальним інфекціям, включають раннє виявлення джерел і шляхів передавання інфекції, ізолювання інфекційних хворих, карантинні і дезінфек­ційні заходи, щеплення. Головне — не допустити подальшого поши­рення інфекційних захворювань і якомога швидше ліквідувати їх.

Важливим є створення штучного імунітету шляхом вакцина­ції, яка проводиться, наприклад, проти дифтерії, туберкульозу, правця.

В осередку інфекційного захворювання за необхідності проводять дезінфекцію з метою знищення чи видалення бактерій з об'єктів зо­внішнього середовища, до яких може торкатися людина, а також для знищення кліщів та інших комах, переносників збудників ін­фекційних захворювань, і дератизацію — для знищення гризунів, переносників збудників інфекційних захворювань.

Для профілактики інфекційних захворювань необхідно дотриму­ватися правил особистої гігієни:

— мити руки з милом після роботи і перед уживанням їжі;

— регулярно обмивати тіло в бані, ванні, під душем зі зміною натільної і постільної білизни;

— систематично чистити і струшувати верхній одяг та постіль­ні речі;

— підтримувати чистоту в житлових і робочих приміщеннях;

— чистити меблі та предмети інтер'єру від бруду й пилу, вити­рати взуття перед входом у приміщення;

— уживати лише перевірені продукти харчування, кип'ячену воду й молоко, промиті кип'яченою водою фрукти й овочі, ретельно проварені м'ясо й рибу.

Залежно від того, яка саме бактеріальна інфекція загрожує, пра­вила можуть бути розширені з урахуванням особливостей збудника інфекції.

Бактеріальні захворювання лікують за допомогою антибіотиків. Антибіотики призначає тільки лікар! Саме лікар може дібрати анти­біотик з урахуванням імовірного збудника і ступеня його чутливос­ті. Призначаючи антибіотик, лікар обов'язково враховує імовірність алергії в пацієнта, особливості функціонування його нирок і печінки, його вік, тяжкість захворювання й інші особливості.

Важливо застосовувати антибіотики в суворій відповідності до ін­струкції. Будь-яке порушення цієї інструкції може призвести до не­гативних для організму наслідків.

Більшість бактеріальних захворювань без застосування антибіо­тиків вилікувати практично неможливо. Тому дуже важливо завжди виконувати рекомендації лікаря і не відмовлятися від призначеного препарату, пам'ятаючи про те, що будь-яке інфекційне захворювання завжди значно серйозніше, ніж можливі небажані реакції від засто­сування антибіотиків, що використовуються для його лікування.

Питання для самоконтролю:

1 Які вірусні інфекції переважають серед всіх інфекцій людини? Шляхи їх передачі.

2 Які інфекційні захворювання найпоширеніші у світі?Шляхи їх передачі.

3 Дати пояснення арбовірусному інфекційному захворюванню?

4 Шляхи проникнення вірусних захворювань в організм людини?

5 Профілактика вірусних захворювань.

6 Профілактика ВІЛ- інфекції як надійний спосіб боротьби із захворюванням.

7 Шляхи проникнення бактеріальних захворювань в організм людини.

8 Профілактика бактеріальних захворювань.

9 Лікування бактеріальних захворювань.