Самостійне заняття 3

Тема: Клітинний рівень організації життя

Мета: розширити знання щодо методів цитологічних досліджень, з ясувати як за допомогою активного та пасивного транспорту відбувається обмін речовин через плазматичну мембрану виховувати зацікавленість дисципліною, прагнення отримати нові знання самостійно; розвивати духовні, інтелектуальні відчуття.

Питання, що виносяться на самостійне вивчення:

1. Методи цитологічних досліджень.

2. Пасивний транспорт речовин через плазматичну мембрану.

3. Активний транспорт речовин через плазматичну мембрану.

Література:

1 Біологія (профільний рівень) Межжерін с.В., Межжеріна я.О., Коршевнюк т.В. – к.: „Планета книжок”, 2010 р

2 Біологія (рівень стандарту, академічний рівень) Балан п.Г., Вервес ю.Г., Поліщук в.П. – к.: „Генеза”, 2010 р.

3 Тагліна о.В. Біологія, 10 клас (рівень стандарту, академічний рівень). Підруч, для загальноосв. Навч. Закл.- х.: «Ранок», 2010. – 256 с.

Методи дослідження клітин. Першим приладом, який дав змогу вивчати клітини, був світловий (оптичний) мікроскоп. Методи дослі­джень, які здійснюють за допомогою цього приладу, називають світло­вою мікроскопією.

Метод світлової мікроскопії ґрунтується на тому, що через прозорий чи напівпрозорий об'єкт дослідження проходять промені світла, які зго­дом потрапляють до системи лінз об'єктива та окуляра. Ці лінзи збільшують об'єкт дослідження, при цьому кратність збільшення можна визначити як добуток збільшень об'єктива й окуляра. Наприклад, якщо лінзи окуляра забезпечують збільшення в 10 разів, а об'єктива - в 40, то загальне збільшення об'єкта досліджень становитиме 400 разів. Сучасні світлові мікроскопи можуть забезпечувати збільшення до 2-3 тис. разів.

Клітинні структури найдрібніших розмірів (цитоскелет тощо) були відкриті і вивчені за допомогою електронного мікроскопа, винайденого в першій половині ХХ сторіччя. Електронний мікроскоп здатний збільшу­вати зображення об'єктів дослідження до 500 тисяч разів і більше.

Конструкція електронного мікроскопа дещо нагадує конструкцію світлового, але замість променів світла в ньому застосовують потік елект­ронів, які рухаються в магнітному полі. Роль лінз при цьо­му виконують електромагніти, здатні змінювати напрямок руху елект­ронів, збирати їх у пучок (фокусувати) й спрямовувати його на об'єкт дослідження.

Частина електронів, проходячи через об'єкт дослідження, може від­хилятися, розсіюватися, поглинатися, взаємодіяти з об'єктом або прохо­дити крізь нього без змін. Пройшовши через досліджуваний об'єкт, електрони потрапляють на люмінесцентний екран, спричиняючи його нерівномірне свічення, або на особливий фотоматеріал, за допомогою якого зображення можна фотографувати.

Поверхні клітин, окремих органел тощо можна вивчати методом ска-нувальної електронної мікроскопії. При цьому потік електронів не проходить крізь об'єкт дослідження, а відбивається від його поверхні.

У живих клітинах вивчають процеси життєдіяльності (рух цитоплазми, поділ тощо). Тонкощі клітинної будови вивчають на певним чином оброблених клітинах. Для цього клітини необхідно попередньо зафіксу­вати особливими речовинами (спирт, формалін тощо), швидким заморо­жуванням або висушуванням. Окремі структури фіксованих клітин забарвлюють особливими барвниками та виготовляють мікроскопічні препарати, які можуть зберігатися тривалий час. Аби за допомогою електронного сканувального мікроскопа сфотографувати поверхні кліти­ни чи окремих орга нел, їх покривають металічним пилом, на приклад золотим.

Постійно мати у своєму розпорядженні клітини різних типів дає змогу метод культури клітин. При цьому живі клітини утримують та розмножують на штучних поживних середовищах (наприклад, виготовлених з агару речовини, яку добувають з червоних водоростей). Змінюючи компоненти поживного середовища, можна спос­терігати, як ті чи інші сполуки впливатимуть на ріст і розмноження клітин, інші їхні властивості. Культури клітин використовують у медицині, ветеринарії та службі захисту рослин для перевірки впливу різноманітних хімічних препаратів, вірусів, одноклітинних організмів, отримання біологічно активних речовин (лікарських, біостимуляторів тощо).

Метод мічених атомів, або авторадіографія, дає змогу з'ясувати місце та перебіг певних фізико-хімічних явищ у клітині. Для цього до клітини вводять речовину, в якій один з атомів певного елемента (Карбону, Фосфору тощо) заміщений його радіоактивним ізотопом. За допомогою особливих приладів, здатних виявляти ізотопи, можна прослідкувати за міграцією цих речовин у клітині, їхніми перетво­реннями, виявити місце та характер тих чи інших біохімічних процесів. Наприклад, за допомогою цього методу було доведено, що під час мейотичного поділу хромосоми однієї пари обмінюють ся своїми ділянками.

Для вивчення різних структур клітин використовують також метод центрифугування. При цьому клітини попередньо подрібнюють і в особ­ливих пробірках поміщають у центрифугу прилад, здатний розвивати швидкі оберти. Оскільки різні клітинні структури мають неоднакову щільність, при дуже швидких обертах центрифуги вони осідатимуть шарами: щільніші органели швидше і тому опиняться знизу, а менш щільні зверху. Ці шари розділяють і вивчають окремо.

Застосування цитологічних методів у визначенні природи (діагностиці) захворювань. Цитологічні методи широко застосовують для діагностики різноманітних захворювань людини, свійських тварин та культурних рослин, вивчення фізіологічного стану організмів. Так, в онкології (наука, яка вивчає причини виникнення, розробляє засоби діагностики та лікування ракових захворювань) ці методи використовують для виявлення злоякісних і добро якісних пухлин, діагностики передракових станів і первісних стадій цих захворювань. Для цього вияв­ляють аномальні клітини та вивчають їхню здатність до швидкого роз­множення. Розроблено цитологічні методики розпізнавання захворю­вань крові, травної системи, нирок, легень, шкіри тощо. Наприклад, значне збільшення кількості еритроцитів свідчить про не безпечну хворобу еритроцитоз, а лейкоцитів про білокрів'я (лейкоз).

Пасивний транспорт забезпечує вибіркове проникнення речовин через мембрани. При цьому молекули переміщуються завдяки різниці концентрації речовин по обидва боки мембрани: з ділянки, де їхня кон­центрація висока, у ділянку, де їхня концентрація нижча. Пасивний транспорт триває доти, доки не вирівняються концентрації речовин по обидва боки мембрани. На здійснення пасивного транспорту витрачаєть­ся небагато енергії або ж вона не витрачається взагалі. Існують різні механізми, що забезпечують пасивний транспорт. Зокрема, це може бути дифузія, за допомогою якої в клітину надходять вода та розчинені в ній речовини.

Пригадайте, дифузією (відлат. диффузіо - розлиття) називають процес, за якого молекули вільно рухаються крізь певні ділянки мембрани в напрямку меншої концентрації поза одним боком мембрани. Цей процес відбувається без витрат енергії.

Якщо мембрана вільно пропускає молекули однієї речовини та затри­мує частинки іншої, то відбуватиметься однобічна дифузія лише тієї речовини, яка здатна проходити крізь мембрану. Однобічна дифузія роз­чинника через напівпроникну мембрану, що розділяє розчин певної речовини і чистий роз чин ник чи розчин більшої концентрації, дістала назву осмос (грец. осмос - поштовх, тиск). Плазматичні мембрани вільно про­пускають молекули води, однак затримують деякі розчинені речовини. Тому молекули води рухатимуться в бік своєї меншої концентрації, наприклад з оточуючої прісної води всередину клітини. При цьому вини­кає так званий градієнт концентрації. Він відображає тиск чистого роз­чинника чи розчину меншої концентрації на мембрану (осмотичний тиск), що відокремлює його від більш концентрованого розчину певної речовини. Градієнт (віл лат. градієнтіс який крокує) це хімічна міра зростання або зменшення концентрації певної речовини. Унаслідок явища осмосу концентрація речовини всередині клітини зростає доти, доки її тиск на клітинну мембрану зсередини (тургор) не врівноважить зовнішній осмотичний. Зокрема, тургорний тиск є причи­ною здатності зелених пагонів, практично позбавлених підтримуючих тканин, зберігати свою форму та просторове положення.

Полегшена дифузія - це проникнення через мембрану певних моле­кул за допомогою мембранних білків переносників, які пронизують мембрану. Ці білки взаємодіють з певними молекулами на одній з поверхонь мембрани і внаслідок зміни своєї просторової структу­ри транспортують їх на інший бік.

У забезпеченні пасивного транспорту беруть участь білкові рецепторні молекули плазматичної мембрани. Для різних сполук існують різні типи рецепторних молекул. Молекули сполук (наприклад, гормони чи нейрогормони), які мають надійти до клітини, спочатку взаємодіють із цими рецепторами. Згодом утворюються мікроскопічні міхурці, усе­редині яких перебувають комплексні сполуки «речовина рецептор», що переміщуються крізь мембрану.

Активний транспорт речовин через біологічні мембрани, на відміну від пасивного, здійснюється проти градієнта концентрації. Він пов'яза­ний зі значними витратами енергії, акумульованої в молекулах АТФ.

Один з механізмів активного транспорту речовин через мембрани назва­ли калій-натрієвим насосом. Він пов'язаний з тим, що концен­трація йонів Калію всередині клітини вища, ніж ззовні, а йонів Натрію навпаки. Завдяки такій різниці концентрацій унаслідок дифузії йони Натрію надходять у клітину, а Калію - виводяться з неї. Але концен­трація цих йонів у живій клітині й поза нею ніколи не вирівнюється, оскільки існує особли­вий механізм, завдяки якому йони Натрію виходять («відкачуються») з клітини, а Калію надходять («закачуються») до неї. Цей процес потребує витрат енергії. Існування механізму калій-натрієвого насоса доводить той факт, що у відмерлих або заморожених клітинах кон­центрація йонів Калію і Натрію з обох боків плазматичної мембрани швидко вирівнюється.

Біологічне значення калій-натрієвого насоса полягає в тому, що завдяки йому енергетично сприятливе (тобто за градієнтом концентрації) пересування йонів Натрію в клітину полегшує енергетично несприятливий (проти градієнта концентрації) транспорт низькомолекулярних сполук (глюкози, амінокислот тощо). У цих про­цесах беруть участь особливі транспортні білки, що входять до складу клітинних мембран.

Існує ще один механізм транспорту речовин через мембрани - цитоз (від грец. китос -клітина). Розрізняють два основні види цитозу: екзо- та ендоцитоз. Ендоцитоз - це процес надходження речовин до клітини. Він може відбуватися у вигляді фаго- та піноцитозу.

Фагоцитоз (від грец. фагос - пожирати) - це активне захоп­лення твердих мікроскопічних об'єктів (частинки органічних сполук, дрібних клітин та ін.). За допомогою фагоцитозу захоплюють їжу деякі одноклітинні організми (наприклад, амеби, форамініфери) та клітини багатоклітинних (наприклад, травні клітини гідри) тварин. Спеціалізо­вані клітини багатоклітинних тварин за допомогою фагоцитозу здійсню­ють захисну функцію (наприклад, макрофаги). Вони захоплюють і перетравлюють сторонні органічні частки і мікроорганізми.

Процес фагоцитозу відбувається в декілька етапів. Спочатку клітина зближується з об'єктом, який має захопити. Під час контакту плазматич­на мембрана клітини огортає об'єкт і проштовхує його в цитоплазму. Так утворюється вкритий мембраною пухирець. До нього надхо­дять ферменти, які перетравлюють захоплений об'єкт. Так формується травна вакуоля.

Піноцитоз (від грец. піно - п'ю) процес поглинання клітиною ріди­ни разом з розчиненими в ній сполуками. Процес піноцитозу нагадує фагоцитоз, але відбувається здебільшого за рахунок вп'ячування мембра­ни.

Особливий різновид цитозу- вибірковий піноцитоз - пов'язаний з тим, що деякі розчинні молекули можуть попередньо зв'язатись їхніми рецепторними білками в складі мембрани і лише після того формується оточений білками піноцитозний міхурець, що надходить у цитоплазму).

Шляхом цитозу сполуки не лише потрапляють до клітини, але й виво­дяться з неї (наприклад, гормони, нейрогормони, нейромедіатори, трав­ні ферменти

Цей процес називають екзоцитозом.

Питання для самоконтролю:

1. На чому ґрунтується метод світлової мікроскопії?

2. За допомогою якого методу вивчають поверхні клітин та окремі органели? Суть цього метода?

3. У чому полягає суть метода культури клітин?

4. Який метод дає змогу з ясувати місце та перебіг певних фізико-хімічних явищ у клітинах?

5. Для чого і як використовують метод центрифугування?

6. Як відбувається пасивний транспорт речовин через плазматичну мембрану? Дати визначення дифузії?

7. Дати пояснення фагоцитозу та піноцитозу ? З ясувати що спільного та відмінного між цими процесами ?