Інструктивно-методичні матеріали

За жанром — це роман — притча. Притча — це повчальна алегорична оповідь, у якій фабула підпорядкована повчальній частині твору, на відміну від багатозначності тлумачення байки. У притчі зосереджена певна дидактична ідея. Цей жанр був широко відомим у Євангелії, оскільки в алегоричній формі виражав духовні настанови [притчі Соломона, що вслід за Псалтирем набули широкого вжитку за часів Київської Русі. «Повість про Варлама та Посаафа», яка мала великий вплив на творчість І. Франка, оскільки саме оригінальні притчі склали композиційну основу його збірки «Мій ізмарагд» (1898)].

«Алхімік» був написаний 1998 року після паломництва Коельо до Сантьяго де Компостелу. Випадкова зустріч у Амстердамі привела письменника до католицького ордену RАМ, створеного ще в 1492 році. Тут Коельо почав розуміти мову знаків і передбачень, що траплялися на людському шляху. Відповідно до «ритуалу шляху», орден скерував його в паломницьку подорож до Сантьяго в Компостелу. Пройшовши 80 кілометрів по легендарній стежці прочан, Коельо описав цю подорож у своїй першій книзі «Паломництво» (1987). За нею був «Алхімік». «Вся моя книжка заснована на стародавній перській легенді, яку написав у Римі».

Книга оповідала про пригоди Сантьяго, пастуха з Андалузії, який одного разу повів свою отару слідом за своїми мріями. Описуючи його шлях і духовне збагачення на цьому шляху, Коельо використав символічну мову, що описала людину, її життя й її мрії. «Головна думка моєї книги «Алхімік» у фразі, яку, звернувшись до пастуха Сантьяго, промовив цар Мельхіседек: «Коли ти чого-небудь забажаєш дуже сильно, весь Всесвіт допомагає тобі досягнути цього».

Назва роману досить проста і водночас незвичайна. Алхімія — середньовічне містичне вчення, спрямоване на пошук чудодійної речовини — «філософського каменя», за допомогою якого можна було б перетворити прості метали на золото, срібло та лікувати різні хвороби.

Умберто Еко зазначав: «а назва — це завжди компас, який вказує читачеві шлях до інтерпретації тексту».

«Алхімік» — назва символічна. Алхімія, як стверджував Коельо, не обмежувалася пошуком Філософського Каменя або, як його іноді називали, «червоного лева», чи створенням Еліксиру Безсмертя. Один із героїв твору — Англієць — так і не зміг осягнути таємниць алхімії, тому що не розумів головного: істинний Алхімік — це той, хто збагнув Душу Світу і знайшов там призначені для себе скарби, тобто зрозумів свій шлях у житті.

За сюжетом «Алхімік» — це твір про пошуки і знайдення істини. Він мав кільцеву композицію. Іспанський вівчар Сантьяго, як біблійний блудний син, мандрував світом, щоб переконатися, що обіцяний йому скарб лежав на тому місці, звідки й почалися його мандри. За час подорожі герой набув життєвого досвіду, знайшов справжнє кохання, пізнав Всесвітню Мову, тобто став Алхіміком, і, нарешті, отримав гроші.

До 16 років Сантьяго побував у семінарії. «Не розумію, як вдалося мені знайти Бога в семінарії. Це була спроба пізнання Бога та пильного дослідження людських гріхів».

Сантьяго мав одну мрію — він хотів мандрувати. «Він вважав, що йому в житті призначено мандрувати». Набравшись сміливості, сказав батькам, що не хоче бути священиком. «Треба вибирати між тим, до чого звик, і тим, до чого прагнеш». Якось вночі він лежав і розмірковував, тішив себе думками про «новий», а не «чужий» світ, про те, що в пастухи він повернутися встигне завжди, а от мандрувати? Такою стала зав'язка твору. Головний герой чітко визначився зі своїми бажаннями, визначив перед собою мету і шляхи, які йому доведеться пройти, щоб досягти її.