§ 10. Договір концесії

Вперше інститут концесії на законодавчому рівні було закріп- по в ст. 22 Закону України від 19 березня 1996 р. "Про режим поземного інвестування", відповідно до якої за допомогою конце-

• пі, зокрема, передбачалося надавати іноземним інвесторам права па. розробку та освоєння відновлюваних та невідновлюваних природних ресурсів. У 1999 р. було прийнято спеціальну норма-

• пнну базу, присвячену правовому регулюванню відносин концесії: Іь липня — Закон України "Про концесії" та 14 грудня — Закон * країни "Про концесії на будівництво та експлуатацію автомо- •ч іьних доріг", які істотно розширили сферу застосування цього інституту. На загальному рівні відносини концесії отримали зако­ни іавче закріплення і у гл. 40 ГК. Також зараз відносини концесії регулюються численними постановами Кабінету Міністрів України, КШ були прийняті на виконання означених вище нормативно- правових актів.

Зважаючи на те, шо відносини, що виникають з передання майна і; концесію та користування ним, за своєю природою є господарсько- правовими, ЦК не регулює їх.

Поняття концесії.

Згідно зі ст. 1 Закону "Про концесії" концесією вважається падання з метою задоволення громадських потреб уповноваженим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі юри­дичній або фізичній особі (суб'єкту підприємницької діяльності) права чч створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) "і» \ кта концесії (строкове платне володіння), за умови взяття суб'єк­том підприємницької діяльності (концесіонером) на себе зобов'язань по створенню (будівництву) та (або) управлінню (експлуатації) об'єктом концесії, майнової відповідальності та можливого під- прнємницького ризику. Схоже визначення концесії міститься і в ' 406 ГК. Іншими словами, уповноважена особа (власник майна) ї ї гає зацікавленій особі право на створення певних благ за свій є ічунок і на свій ризик, за умов їх (благ) подальшої експлуатації і» ю особою відповідно до укладеного договору і сплати визначе­них платежів за це.

Незважаючи на схожу правову природу із наймом (гл. 58 ЦК), іі'пдоіо (§ 5 гл. 30 ГК, Закон "Про оренду державного та кому-

ого майна"), фінансовим лізингом (Закон "Про фінансовий

н піні "), концесія суттєво відрізняється від вказаних правових ін­шу гів, про що йдеться далі. Із комерційною концесією (гл. 76 Ніч, гл- 36 ГК) інститут концесії, що розглядається, має схожість піше назвою.

Характеристика концесії.

1. Метою концесії є задоволення громадських потреб. Це означає, що в разі концесійної діяльності досягається соціальний ефект, розрахований на задоволення інтересів порівняно великої, наперед невизначеної кількості осіб. Наочно ілюструє цю ознаку закріпле­ний у Законі "Про концесії" перелік сфер господарської діяльності, в яких можливе застосування концесії.

Згідно зі ст. З цього Закону концесія можлива у таких сферах господарської діяльності (крім видів підприємницької діяльності, які відповідно до законодавства можуть здійснюватися виключно державними підприємствами і об'єднаннями):

• водопостачання, відведення та очищення стічних вод;

• надання послуг міським громадським транспортом;

• збирання та утилізація сміття;

• надання послуг, пов'язаних з постачанням споживачам тепла;

• будівництво та експлуатація автомобільних доріг, об'єктів дорожнього господарства, інших дорожніх споруд;

• будівництво та експлуатація шляхів сполучення;

• будівництво та експлуатація вантажних і пасажирських портів;

• будівництво та експлуатація аеропортів;

• надання телекомунікаційних послуг, у тому числі з викорис­танням телемереж;

• надання поштових послуг та інші (всього 19 позицій).

На пленарних засіданнях відповідні місцеві ради можуть прий­няти рішення щодо додаткового переліку сфер господарської діяль­ності, для здійснення діяльності у яких об'єкти права комунальної власності можуть надаватися у концесію.

2. Сторонами концесійних відносин є концесієдавець і конце­сіонер.

Концесієдавцем є уповноважений орган виконавчої влади чи ор­ган місцевого самоврядування. Переліком об'єктів права держав­ної власності, які можуть надаватися в концесію, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1999 р. № 2293, визнача­ються органи, уповноважені на укладання концесійного договору (потенційні концесієдавці). Наприклад, концесієдавцем на будування відповідно до умов концесійного договору комплексу до­рожнього сервісу на автомобільній дорозі Київ—Одеса визначена Державна служба автомобільних доріг України (Укравтодор). Конце­сієдавцем щодо об'єкта права комунальної власності є відповідний орган місцевого самоврядування.

За загальними положеннями Закону "Про концесії" концесіоне­рами можуть бути юридичні особи та фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності. Проте вже Закон "Про концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг" містить поло­ження про те, що концесіонером щодо цих об'єктів може бути виключно юридична особа.

3. Відповідно до умов концесії концесієдавець надає концесіонеру права, а останній відповідно бере на себе зобов'язання щодо ство­рення (будівництва) та (або) управління (експлуатації) об'єкта концесії. Ця ознака найяскравіше показує різницю між концесією га схожими правовими інститутами найму, оренди та фінансового лізингу.

У найм (фінансовий лізинг, оренду) власником надається майно, що необхідне наймачу (лізингоодержувачу, орендарю), в тому числі для здійснення підприємницької та іншої діяльності, і яке було створене до моменту укладання договору про його використання. Натомість в концесію передається право на створення (будівництво або добудову) майна (об'єкта концесії) і на подальше його ви­користання (управління, експлуатацію) концесіонером з метою отримання прибутку. Тобто, концесія поєднує в собі ознаки під­ряду (наприклад, виконання на свій ризик роботи із будівництва доріг за завданням концесієдавця) та інститутів найму, оренди, фінансового лізингу (строкове, платне володіння і користування дорогою).

Згідно зі сг. З Закону "Про концесії" у концесію можуть надава­тися лише такі об'єкти права державної чи комунальної власності (що, до речі, також суттєво відрізняє концесію від найму, оренди га фінансового лізингу, предметом яких може бути, зокрема, майно, що знаходиться у приватній власності):

• майно підприємств, які є цілісними майновими комплексами або системою цілісних майнових комплексів, що забезпечують ком­плексне надання послуг у зазначених вище сферах діяльності;

• об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єк­ти, які можуть бути добудовані з метою їх використання для надання послуг із задоволення громадських потреб у сферах діяльності, зазна­чених вище;

• спеціально збудовані об'єкти відповідно до умов концесійного договору для задоволення громадських потреб у сферах діяльності, «значених вище.

Таким чином концесія, як оренда і фінансовий лізинг, містить перелік об'єктів, які можуть надаватися в користування. Проте ст. 6 Закону "Про концесії" містить вимоги щодо затвердження пооб'єктного переліку конкретних об'єктів права державної власності, які можуть надаватися в концесію, Кабінетом Міністрів України, а переліку об'єктів права комунальної власності — на пленарних засіданнях відповідних рад. II грудня 1999 р. Кабінет Міністрів України постановою № 2293 затвердив Перелік об'єктів права державної власності, які можуть надаватися в концесію.

Рішення про надання концесії на об'єкт права державної влас­ності приймає Кабінет Міністрів України або уповноважений ним орган виконавчої влади. Рішення про надання концесії на об'єкт права комунальної власності приймає уповноважений орган місцевого самоврядування. Така жорстка регламентація об'єктів концесії вказує на виключну зацікавленість держави у додержанні законності передачі об'єкта в концесію. Жоден з інститутів, подібних до концесії, не містить таких вимог.

Згідно зі ст. 20 Закону "Про концесії" передача об'єктів у концесію не зумовлює перехід права власності на цей об'єкт до концесіонера та не припиняє права державної чи комунальної влас­ності на ці об'єкти. Майно, створене на виконання умов концесій­ного договору, є об'єктом права державної чи комунальної влас­ності. В цьому спостерігається тотожність інститутів концесії, найму і оренди, законодавчі акти про які містять ідентичні положення. Що до фінансового лізингу, то ст. 8 Закону "Про фінансовий лізинг" закріплює можливість купівлі-продажу відповідного предмета лізингу.

4. Концесія надається на визначений строк і оформлюється шля­хом укладання відповідного договору. Згідно зі ст. 9 Закону "Про концесії" концесійний договір укладається на строк, визначений у договорі, який має бути не менше 10 та не більше 50 років. Концесіонер має право на продовження строку дії концесійного договору у разі виконання його умов.

5. Концесія, як і суміжні інститути найму, оренди та фінансо­вого лізингу, передбачає оплатне використання об'єкта концесії. Згідно зі ст. 12 Закону "Про концесії" концесійний платіж вно­ситься концесіонером відповідно до умов концесійного договору незалежно від наслідків господарської діяльності. З останнім без­посередньо пов'язана ще одна ознака концесії — покладення май­нової відповідальності та можливого підприємницького ризику на концесіонера. Методика розрахунку та граничні розміри концесій­них платежів визначаються у відповідній Методиці, затв. постано­вою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2000 р. № 639, яка поширюється на об'єкти концесії як державної, так і комунальної власності.

Концесіонерам збиткових і низькорентабельних об'єктів кон­цесії, які мають важливе соціальне значення, концесієдавець може надавати пільги щодо концесійних платежів, а також передбачати в договорі надання дотацій, компенсацій та пільг. Порядок визна­чення таких об'єктів, а також умови надання дотацій, компенсацій та пільг встановлюються Кабінетом Міністрів України у Порядку визначення об'єктів концесії, концесіонерам яких можуть надава­тись пільги щодо концесійних платежів, дотації, компенсації, та умов їх надання, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2000 р. № 1114.

4. Згідно зі ст. 2 Закону "Про концесії" вибір концесіонерів здій­снюється переважно на конкурсній основі. Інститути фінансового лізингу і найму взагалі не містять вимог щодо проведення конкур­сів із визначення лізингоодержувача (наймача). Що до оренди державного (комунального) майна, відповідно до ч. 7 ст. 9 Закону "Про оренду державного та комунального майна" конкурс про­водиться лише за наявності заяв про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу або заяв про оренду нерухомого майна від 2 або більше фізичних чи юридичних осіб.

Інформація про оголошення концесійного конкурсу публіку- < гься в газетах "Урядовий кур'єр" та "Голос України" або у відпо­відному друкованому виданні органу місцевого самоврядування. Пе­реможцем визнається претендент, який запропонував кращі умови здійснення концесії відповідно до умов концесійного конкурсу.

З переможцем концесійного конкурсу укладається концесійний договір після погодження всіх його умов. Згідно зі ст. 10 Закону "Про концесії" істотними умовами договору концесії є:

• сторони договору;

• види діяльності, роботи, послуги, які здійснюються за умовами договору;

• об'єкт концесії (склад і вартість майна або технічні і фінансові умови створення об'єкта концесії);

• умови надання земельної ділянки, якщо вона необхідна для ідійснення концесійної діяльності;

• перелік видів діяльності, здійснення яких підлягає ліцензу­ванню;

• умови встановлення, зміни цін (тарифів) на виготовлені (на­дані) концесіонером товари (роботи, послуги);

• строк дії договору концесії, умови найму, використання праці працівників — фомадян України;

• умови використання вітчизняних сировини, матеріалів;

• умови та обсяги поліпшення об'єкта концесії та порядок ком­пенсації зазначених поліпшень;

• умови, розмір і порядок внесення концесійних платежів;

• порядок використання амортизаційних відрахувань;

• відновлення об'єкта концесії та умови його повернення;

• відповідальність за виконання сторонами зобов'язань;

• страхування концесіонером об'єктів концесії, взятих у кон­цесію;

• порядок продовження і припинення дії договору;

• порядок вирішення спорів між сторонами.

За згодою сторін у концесійному договорі можуть бути перед­бачені й інші умови, в тому числі передбачені спеціальними зако­нами про концесійну діяльність в окремих сферах господарської пильності (зокрема, Законом "Про концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг").

Умови концесійного договору є чинними на весь строк дії дого­вору, в тому числі у випадках, коли після його укладання законо- іавчими актами встановлено правила, які погіршують становище і онпесіонера.

Концесійний договір повинен укладатися в письмовій формі. Він вважається укладеним з дня досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору, тобто є кон- сенсуальним.

Передача об'єкта у концесію здійснюється у строки і на умовах, визначених у концесійному договорі. Майно, отримане у концесію, включається до балансу концесіонера — юридичної особи, з зазна­ченням, що це майно отримане у концесію. Якщо концесієдавець у строки і на умовах, визначених у концесійному договорі, не пере­дасть об'єкт концесії, концесіонер має право вимагати від конце - сієдавця передачі об'єкта концесії та відшкодування збитків, завда­них затриманням передачі, або вимагати розірвання концесійного договору і відшкодування збитків, завданих йому невиконанням концесійного договору.

7. Концесійні договори підлягають обов'язковій реєстрації в порядку, передбаченому ст. 14 Закону "Про концесії" та Положен­ням про реєстр концесійних договорів, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2000 р. № 72. З правової точки зору є цікавим питання про чинність незареєстрованого концесійного договору.

Як вже було сказано вище, концесійний договір набирає чин­ності з дня досягнення домовленості з усіх істотних умов і підпи­сання сторонами тексту договору. Таким чином, договір набирає чинності незалежно від факту його реєстрації (або нереєстрації) уповноваженими органами. Крім того, факт нереєстрації кон­цесійного договору як підстава для визнання його недійсним цивільним законодавством (а саме воно застосовується при визначенні питання щодо дійсності/недійсності концесійного договору — ст. 15 Закону "Про концесії") не передбачений. Отже, незареєстрований концесійний договір залишається чинним і матиме юридичну силу.

Додаткова література:

1. Заїка Ю.О. Українське цивільне право. Навч. посібник. — К., 2005 (312 с.).

2. Зобов'язальне право: теорія і практика / За ред. O.B. Дзери. — К., 1998.

3. Зразки цивільно-правових документів: Науково-практичний посібник / За ред. В. О. Кузнецова. — К., 2006 (768 е.).

4. Иванов A.A. Договор финансовой аренды (лизинга): Учебно- практическое пособие. — М., 2001.

5. Кисіль С. Лізинг як специфічний вид цивільно-правових зо­бов'язань // Предпринимательство, хозяйство и право. — 2000. — № 4. - С. 21-27; № 5. - С. 22-30; № 6. - С. 12-15.

кн. і ib С. Проблемні аспекти лізингових угод /7 Предприни­мал во, хозяйство и право. — 2000. — № 7, — С. 9— 13. lyiih U.B. Контракти у підприємницькій діяльності. — К., 1999 Макашов Л. Плата за аренду недвижимого имущества // Право маши,— 1997. - М> % - ■ С. 59-62.

V Малышенко К. Проблемы эффективности договора лизинга в

• ранне // Предпринимательство, хозяйство и право. — 1998. —

і - С. 21.

10. Моро і М. Припинення і розірвання договору оренди майна ржавннх підприємств // Вісник Академії правових наук Укра- 1999. № 3. - С. 94- 103 і !. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України •л ред. В. М. Коссика. — К., 2004.

12. Підприємницьке право. Підручник / За рсд. О.В. Спшрцева. — . 2005 (600 с.).

!3. Половко С. Проблеми правового регулювання оренди дер- і.ного майна // Право України. — 1998. — № 3. — С. 51. 14. Руденко М. Девять отличий аренды и лизинга // Предприни- лельство. хозяйство и право. — 1999. — № 3. — С. 32—35.

15. Руденко М. Существенные условия договора финансового

• ^! іннга // Предпринимательство, хозяйство и право. — 1999. —

П. С. 16-21.

15. Рябко Л. Правовая природа договора лизинга // Право Ук-

ІШІ - 2000 - № 1. - С. 70 — 73.

I 7. Сашшхменюва H.A. Юридичеекии справочник предпринима- і»і: 5-е изд. Харьков, 2003. - С. 393 465.

18. Саниахметова H.A., Харитонов E.G. Жилищное законодатель- до в вопросах и ответах. — М., 1991. 19 Саніахметова И.О. Підприємницьке право: 2-е вид. — К.,

4.13.

20. Стативка А. О договоре лизинга // Предпринимательство, -янство и право. — 1999. - № 2. — С. 9.

!Ч. Толстой Ю.К. Жилищное право. Учебн. пособие — М.,

'Hi.

12. Утка В. Аренда предприятия как имущественного комплекса Хозяйство и право. - 1999. — № 2. — С. 74—77.

23. Цивільне право України / За ред. О.В. Дзсри, Н.С. Кузнецо- К.. 1999.

24. Цивільне право України. Навч. посібник / За ред. I.A. Бірю­за, JO.О. За і кц . - К., 2004.

25. Цивільний кодекс України: Коментар. — Харків, 2003.

26. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар/ Ilea, розробників проекту ЦК. — К., 2004.

27. Щербина В. Господарське право України. Навч. посібник

2002.

Глава 27 Договори про виконання робіт

§ 1. Договір підряду.

§ 2. Договір побутового підряду.

§ 3. Договір будівельного підряду.

§ 4. Договір підряду на проведення проектних та пошукових робіт.

§ 5. Договір на виконання науково-дослідних або дослідно- конструкторських та технологічних робіт.

§ 1. Договір підряду

Загальні правові норми, що регулюють відносини підряду, міс­тяться в ЦК (гл. 61). Джерела спеціального правового регулювання договору підряду залежать від конкретного його виду. Наприклад, відносини будівельного підряду окрім ЦК додатково регулюються ГК (гл. 33), а також численними правилами та іншими документами; особливості відносин підряду з використанням державних коштів встановлюються Законом "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти"; операції з перероблення (оброблення, збагачення чи використання) давальницької сировини регулюються Законом України від 15 вересня 1995 р. "Про операції з давальницькою сиро­виною у зовнішньоекономічних відносинах" (в редакції Закону від 4 жовтня 2001 р.) тощо.

Поняття договору підряду.

Згідно зі ст. 837 ЦК за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплати­ти виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлен­ня, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Характеристика договору підряду.

1. Предметом договору підряду є робота, що виконується під­рядником, а точніше — її результат. Поняття "робота" сформульова­не в ст. 1 Закону "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти", за якою до робіт належить проектування, будівництво нових, розширення, реконструкція, капітальний ремонт та рестав­рація об'єктів і споруд виробничого і невиробничого призначення, технічне переоснащення діючих підприємств, а також супровідні роботам послуги, у тому числі геодезичні роботи, буріння, сейсмічні дослідження, аеро- та супутникова фотозйомка та інші послуги, які включаються до кошторисної вартості робіт, якщо вартість ви­конання цих послуг не перевищує вартості самих робіт.

Проте обсяг робіт, які можуть виконуватися за договором під­ряду, є набагато ширшим. Закупівля робіт, що їх перераховано у вищенаведеному Законі, здійснюється відповідно до спеціальної тендерної процедури, проведення якої у випадках виконання робіт, що не вимагають великої кількості державних коштів (наприклад, ремонт дверцят або чистка салону службового автомобіля) є недо­цільною. Тому, на нашу думку, при визначенні предмета договору підряду слід користуватися загальнотеоретичним його визначенням, відповідно до якого предметом договору підряду є індивідуалізований результат роботи підрядника, який набуває тієї чи іншої мате­ріалізованої форми¹. Тобто, роботи можна визнати такими, що ідійснюються в межах договору підряду, якщо їх результатом є від­повідні зміни матеріальних об'єктів.

2. Сторонами договору підряду є замовник і підрядник. Крім того, згідно зі ст. 838 ЦК підрядник має право, якщо інше не вста­новлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником — як замовник.

Загальні положення ЦК щодо договору підряду не обмежують суб'єктний склад відносин за договором підряду. Тобто, сторонами договору підряду можуть бути юридичні й фізичні особи, в тому числі суб'єкти підприємницької діяльності. Особливості передба­чені лише щодо договорів підряду на виконання окремих робіт і обумовлені специфікою останніх. Так, наприклад, за договором по­бутового підряду замовником може бути лише фізична особа, а під­рядником — юридична або фізична особа-суб'єкт підприємницької діяльності (ст. 865 ЦК).

Юридичні особи можуть бути сторонами договорів підряду, як і будь-яких інших договорів, тільки в разі, якщо їх укладання і вико­нання відповідає їх установчим документам. Крім того, ч. З ст. 807 і ІК вимагає одержання підрядником для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, спеціального дозволу.

2. Згідно зі ст. 839 ЦК підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, зі свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Іншими словами, сторони можуть встановити обов'язок замовника забезпечити підрядника ма­теріалами і засобами.

Пункт 2.2 Правил визначення країни походження товарів, затв. рішенням Ради глав урядів СНД від ЗО листопада 2000 р., визначає поняття "матеріал" як інгредієнти, сировину, складові елементи, частини тощо, використані для виготовлення продукту. Саме їх використовує підрядник для виконання роботи за договором під­ряду.

Поняття "засоби" у контексті договору підряду тлумачиться широко і означає використання підрядником як основних, так і і >боротних засобів.

Див.: Цивільне право України. — Кн. 2. — К., 1999. — С. 217.

Основними засобами згідно з п. 4 Положення (стандарту) бухгал­терського обліку 7 "Основні засоби" є матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі вироб­ництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально- культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше 1 року (або операційного циклу, якщо він довший за І рік). Відповідно, оборотними активами вважаються, зокрема, активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом 12 місяців з дати балансу (п. 4 Поло­ження (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затв. наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87).

Таким чином, до засобів, що використовуються підрядником для виконання договору підряду, відносяться як засоби виробництва, так і відповідна сировина, що споживається в процесі виконання договору.

В процесі виконання договору підряду можуть використовува­тися як матеріальні, так і нематеріальні активи, тобто об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової, власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством (п. 1.2 ст. І Закону "Про оподаткування прибутку підприємств"). Наприклад, для виконання певних робіт із вико­ристанням товарного знаку та технології (ноу-хау) відомих фірм, необхідно мати належним чином оформлене право — дозвіл влас­ника — на таке використання. Тому якщо сторони передбачили таке використання в договорі підряду, воно вважається правомір­ним, оскільки, хоча прямо не встановлено, проте не суперечить цивільному та господарському законодавству.

Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

Як вже зазначалося вище, робота може виконуватися не тільки з матеріалів підрядника; робота може як повністю, так і частково бути виконана з матеріалів замовника. У цьому разі підрядник від­повідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов'язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок. У договорі підряду мають бути вста­новлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за неви­конання або неналежне виконання своїх обов'язків.

У разі одержання недоброякісного або непридатного матеріалу, підрядник зобов'язаний своєчасно попередити замовника про це (ст. 847 ЦК). Якщо замовник, незважаючи на своєчасне попереджен­ня з боку підрядника, у відповідний строк не замінить недобро­якісний або непридатний матеріал, підрядник має право відмовитися від договору підряду та прано на відшкодування збитків. Підрядник зобов'язаний відмовитися від договору, маючи право на відшкоду- панн я збитків, у разі, якщо використання таких матеріалів загрожує /киггю та здоров'ю людей чи призводить до порушення екологіч­них, санітарних правил, правил безпеки людей та інших вимог.

Підрядник відповідає за невиконання або неналежне виконання роботи, спричинене недоліками матеріалу, наданого замовником, якщо не доведе, що ці недоліки не могли бути ним виявлені при належному прийманні матеріалу (ст. 840 ЦК).

Згідно зі ст. 842 ЦК ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження (псування) матеріалу до настання строку здачі під­рядником визначеної договором підряду роботи несе сторона, яка надала матеріал, а після настання цього строку — сторона, яка пропустила строк, якщо інше не встановлено договором або законом.

4. Підрядник виконує роботу на власний ризик.

По-перше, це означає, що він відповідає за якість, власне, ви­конаних робіт. Згідно зі ст. 857 ЦК робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти — вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповід­ного характеру на момент передання її замовникові.

Якщо робота виконана підрядником з відступами від умов дого­вору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замов­ник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника:

• безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк;

• пропорційного зменшення ціни роботи;

• відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

Підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він відповідає, безоплатно виконати роботу заново з відшкодуванням >.амовникові збитків, завданих простроченням виконання. У цьому разі замовник зобов'язаний повернути раніше передану йому роботу підрядникові, якшо за характером роботи таке повернення можливе.

Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати від­шкодування збитків. Згідно з ч. З ст. 849 ЦК якщо під час вико­нання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належ­ним чином, замовник має право призначити підрядникові строк ня усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги — відмовитися від договору підряду та вимагати відшко- іування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі іа рахунок підрядника.

Згідно зі ст. 863 ЦК до вимог щодо неналежної якосгі роботи, виконаної за договором підряду, застосовується позовна давність в 1 рік, а щодо будівель і споруд — 3 роки від дня прийняття роботи замовником.

По-друге, ризиковий характер діяльності підрядника полягає в тому, що відповідно до ст. 855 ЦК якщо предмет договору підряду до здачі його замовникові був випадково знищений або закінчення роботи стало неможливим без вини сторін, підрядник не має права вимагати плати за роботу, крім тих випадків, коли знищення пред­мета договору підряду або неможливість закінчення роботи сталися через недоліки матеріалу, переданого замовником, чи внаслідок його вказівок про спосіб виконання роботи або якщо таке знищення чи неможливість закінчення роботи сталися після пропущення за­мовником строку прийняття виконаної роботи.

По-третє, підрядник, якщо він є суб'єктом підприємницької діяльності, за визначенням останньої самостійно несе ризики по­рушення ним або його контрагентами (замовником, субпідрядни­ками тощо) договірних зобов'язань та інших правил здійснення господарської діяльності. Проте, навіть у разі належного виконання контрагентами своїх зобов'язань його діяльність в результаті може виявитися збитковою (наприклад, у разі зміни податкового законо­давства і неврахування цього при визначенні ціни роботи; дії обста­вини непереборної сили). Тобто, діяльність підрядника підпадає під категорію нормального господарського ризику.

5. Робота виконується підрядником за завданням замовника.

Це означає, що замовник повинен встановлювати підряднику

чіткий обсяг роботи, за якісне та вчасне виконання якого той відпо­відає, а також давати вказівки щодо способу її виконання. Завдання може ставитися як, власне, у тексті договору підряду, так і в інших документах, що разом з договором оформлюють відносини за- мовник-підрядник. Наприклад, згідно зі ст. 877 ЦК підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівель­ні роботи відповідно до окремо складеної проектно-кошторисної документації.

Підрядник зобов'язаний своєчасно попередити замовника про те, що додержання його вказівок загрожує якості або придатності результату роботи. Якщо замовник, незважаючи на своєчасне попередження з боку підрядника, у відповідний строк не змінить вказівок про спосіб виконання роботи, що загрожують якості або придатності результату роботи, підрядник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо додер­жання вказівок замовника загрожує життю та здоров'ю людей чи призводить до порушення екологічних, санітарних правил, правил безпеки людей та інших вимог, підрядник зобов'язаний відмови­тися від договору підряду, маючи право на відшкодування збитків.

5. Замовник зобов'язується прийняти роботу, виконану підряд­ником.

Згідно зі ст. 853 ЦК замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і и разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору іНо інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або не- юліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без пере­вірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Документом, що підтверджує приймання замовником наданих послуг, є акт приймання-передачі виконаних робіт.

Договір підряду являє собою документально оформлені наміри сторін про виконання робіт, результат яких складає предмет до­говору. Власне договір не відображає процесу та реальних резуль­татів виконання робіт, зауваження сторін щодо їх якості тощо. С аме акт приймання-передачі виконаних робіт є документом, що підтверджує наявність певних матеріальних результатів і своєрідним посвідченням передачі права власності на них від однієї сторони поговору до іншої.

Проте законодавством лише в окремих випадках передбачене обов'язкове складання акта виконаних робіт. Так, наприклад, згідно зі ст. 21 Закону України від 22 квітня 1993 р. "Про аудиторську пильність" виконання аудитором (аудиторською фірмою) договору визначається актом приймання-здачі аудиторського висновку або іншого офіційного документа. Судова практика також виходить з того, що складання акта є обов'язковим тільки в разі, якщо це передбачене відповідним нормативним актом або договором'. Доказом виконання роботи за договором підряду (а, отже, і підста­вою для її оплати) може бути пред'явлення конкретних результатів роботи.

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'яза­ний негайно повідомити про це підрядника.

У разі виникнення між замовником і підрядником спору з при­воду недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь- кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою вста­новлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погод­женням сторін, — обидві сторони порівну.

Якщо замовник протягом місяця ухиляється від прийняття вико­наної роботи, підрядник має право після дворазового попереджен­ня продати результат роботи, а суму виторгу, з вирахуванням усіх належних підрядникові платежів, внести в депозит нотаріуса на ім'я замовника, якщо інше не встановлено договором.

Якщо ухилення замовника від прийняття виконаної роботи спри­чинило зміну строку здачі роботи, вважається, що право власності на виготовлену (перероблену) річ перейшло до замовника у момент, коли мало відбутися її передання.

7. Замовник зобов'язаний оплатити виконану роботу. Така оплата відбувається на основі погодженої сторонами ціни роботи, що включає відшкодування витрат підрядника та гілату в виконану ним роботу.

Згідно зі ст. 854 ЦК якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, ммовпик зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточ­ної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, — достроково. Під­рядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі, який може бути приблизним та твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором; зміни до нього можуть вноситися лише за погодженням сторін.

У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з ним витрати несе підрядник, якшо інше не встановлено законом.

Якщо виникла необхідність проведення додаткових робіт і у зв'язку з цим істотного перевищення визначеного приблизного кошторису, підрядник зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника. Замовник, який не погодився на перевищення кошто­рису, має право відмовитися від договору підряду. У цьому разі під­рядник може вимагати від замовника оплати виконаної частини роботи.

Підрядник, який своєчасно не попередив замовника про необхід­ність перевищення приблизного кошторису, зобов'язаний виконати договір підряду за ціною, встановленою договором.

Підрядник не має права вимагати збільшення твердого коштори­су, а замовник — його зменшення в разі, якшо на момент укладання договору підряду не можна було передбачити повний обсяг роботи або необхідні для цього витрати.

У разі істотного зростання після укладання договору вартості матеріалу, устаткування, які мали бути надані підрядником, а також вартості послуг, що надавалися йому іншими особами, підрядник має право вимагати збільшення кошторису. У разі відмови замовника від збільшення кошторису підрядник має право вимагати розірвання договору.

За ет НК і'пііо ідмочннк не станів встанотаеної ціни роботи іГ>о іншої суми натежної т н^і пні¹, іііч \ іі и з виконанням до- 1 -Лвору II! ірл.П ІПДрЯДІЧИК маї ЦП-цц-. ир;примати ре"А іьгат роботи, а також устаткування. задишок чекіц. орнеганої о матерійлу та інше майно замовника. то су підрядника

8. 11К вШіуі на необхі дінсть нетановлення строків виконання робіт або їх окремих станін у поговорах підряду (сі. 846). Якшо у юговорі пілряду не встановлені строки виконання роботи, підряд­ник зобов'язаний ті копач и роботу, а замовник мас право вимагані н виконання у розумні строки, відповідно до сугі зобов'язання, характеру та обсягів роОотп та звичаїв діл о,ного обороту

Якіно підрядник своєчасно не розпочав робоі у або виконує її настільки повільно, іпо закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник мас право вимовитися від договору пілряду та вимагати

відшкодування «би.кш (сі «49 ЦК).

8. Договір підряду є консенсуальним договором, тобто вважа­ється укладеним, ко ш .між сторонами в потрібній у належних випад­ках формі досягнуто згоди зі всіх істотних умов. Договір побутового підряду є публічним договором, тому підприємець не має права відмовитися віл його укладання за наявності у нього можливостей виконання споживачеві відповідних робіт (ч 4 сг. ЦК).

ЦК не містить вказівки щодо форми, н якій повинні укладатися договори підряду. Щоправда, ст. Ш> вказує , шо договір побутового підряду вважає ться \ кладеним у належиш формі, якщо підрядник видав замовникові кіш.анціїо або інший документ, що підтверджує укладання договору (див. також Правила побутового обслуговування населення, загв. постановою Кабінету Міністрів України від 16 трав­ня 1994 р. № 313 (в редакції постанови від 4 червня 1999 р. № 974)