Страховий стаж Спеціальний стаж

Для призначення пенсій вирізняються два види спеціального стажу, з урахуванням яких здійснюється пільгове пенсійне забезпечення. Підставою для їх визначення служать відповідно особливі умови праці та зміст роботи., тобто ті сфери народного господарства і державного життя, де була трудова діяльність.

Спеціальний стаж, виокремлений за особливими умовами праці, своєю чергою поділяється на два підвиди:

• стаж на підземних роботах, на роботах з особливою шкідливими і тяжкими умовами праці (список №1);

• стаж на інших роботах зі шкідливими і тяжкими умовами праці (список №2).

Список виробництв, робіт, професій, посад і показників зі шкідливими і тяжкими умовами праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11. 3. 1994р.

Списки №1 №2 виробництво із особливо шкідливими і тяжкими умовами праці, робота в яких діє право на пенсію на пільгових умовах, застосовуються поза залежністю від відомчого підпорядкування підприємств, де працювали чи працюють ті, що звернулися за пенсією, якщо їхні професії чи посади зазначено в цих списках по відповідних виробництвах і цехах.

Якщо у списках №№ 1, 2 зазначено виробництва і цехи без перерахування професій і посад, право на пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах мають всі працівники даних виробництв і цехів незалежно від займаної посади чи найменування професій.

Якщо до списків №1 №2 включено професії працівників під загальною назвою, то право на пенсію на пільгових умовах мають всі працівники всіх найменувань цих професій.

Загальні професії, перераховані у списках №1 і №2, належать до всіх галузей народного господарства.

Інженерно-технічні працівники мають право на пільгове пенсійне забезпечення, якщо займана ними посада повністю збігається з посадою, названою у списках. Робота за сумісництвом на роботах, зазначених у списках №1 та №2 не зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення. Тривалість необхідного для призначення пенсії спеціального стажу встановлено різну: половину всього належного стажу; 15 років із 20; весь стаж повинен бути спеціальним.

Крім того, спеціальний стаж установлено для працівниць текстильного виробництва, водіїв міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовантажних автомобілів, зайнятих у технологічному процесі тяжких і шкідливих виробництв. До спеціального стажу належить також вислуга років деяких категорій працівників, зайнятих у народному господарстві.

Вислуга років – це особливий вид спеціального стажу окремих категорій працівників, який передбачає пільгове пенсійне забезпечення у зв’язку з утратою професійної працездатності і виходом на пенсію за віком.

За вислугою років призначення пенсії пов’язується не з досягненням пенсійного віку та наявністю загального стажу роботи, а з утратою професійних якостей, коли працівник не може повноцінно працювати за своєю спеціальністю до похилого віку. Відтак йому призначається пенсія як компенсація втраченої працездатності за спеціальністю.

Вислуга років як норма – пільга, що застосовуються до конкретного та обмеженого кола осіб:

• військовослужбовців і працівників органів внутрішніх справ

• державних службовців

• суддів і прокурорських працівників, працівників митних органів

• окремих категорій спеціалістів народного господарства.

Перелік державних органів, установ, підприємств, організацій і посад, служба чи праця в яких дає право на пенсію за вислугу років, а також тривалість вислуги років і правила її нарахування встановлюються законодавством

Вислуга років служби військовослужбовцям і працівникам органів внутрішніх справ встановлюються для:

• осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби і військової служби за контрактом, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ – 20 років та більше на день звільнення з армії чи органів внутрішніх справ

• осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби і військової служби за контрактом, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, звільнених зі служби за віком, у зв’язку з хворобою чи скороченням штатів, які до дня звільнення досягли 45-річного віку і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років та більше, з яких не 12 років і 6 місяців складає військова служба чи служба в органах внутрішніх справ.

У вислугу років військовослужбовцям і працівникам органів внутрішніх справ, окрім служби в армії чи міліції, зараховуються і деякі інші види праці (служби) (строк праці в органах державної влади, прокуратурі і суду на посадах суддів, прокурорів, слідчих) і в інших випадках, зазначених у законі.

Строки служби в армії чи в органах внутрішніх справ зараховуються за фактичною тривалістю (в календарному нарахуванні). У багатьох випадках законодавством передбачено пільгове нарахування вислуги.

Вислуга років державних службовців. Вислугу років для них установлено Законом України “Про державну службу”, а питання її нарахування регулюються спеціальним нормативним актом “Про порядок нарахування стажу державної служби”, затвердженим Кабінетом Міністрів України від 03.05.94р.

До державних службовців належать особи, які обіймають посади в державних органах та їхньому апараті за практичним виконанням завдань і функцій держави і які отримують зарплату за рахунок Державного бюджету.

Державні службовці мають право виходу на пенсію за наявності загального трудового стажу для чоловіків – не менше 25 років, для жінок – не менше 20 років, у тому числі державної служби – не менше 10 років.

До стажу державної служби включаються чітко визначені роботи (служби), встановлені Кабінетом Міністрів України. Право на пенсію у зв’язку з державною службою поширюється лише на осіб, які працюють на державній службі на момент виходу на пенсію.

Якщо службовець припинив працю, згадану в Законі, завчасно, то пенсія за стаж державної служби не призначається. Право на пенсію з урахуванням державної служби мають і пенсіонери, які працювали в державному апараті на 1 січня 1994 р. тобто на день введення Закону в дію.

Вислуга років суддів. Цю вислугу встановлено Законом України “Про статус суддів”, у якому є норма: кожен суддя в разі відставки за власним бажанням, станом здоров’я чи після закінчення строку повноважень має право на вибір одержувати пенсію державного службовця чи щомісячне довічне грошове утримання за стажу роботи на посаді судді не менше 20 років і досягнення пенсійного віку.

До стажу роботи, який дає право на відставку судді та отримання щомісячного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів (судів господарських судів), також зараховується:

• час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах, державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР і союзних республік

• час роботи на посадах, безпосередньо пов’язаних з керівництвом і контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України і підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю господарських судів, Вищому Господарському суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності в усіх зазначених осіб стажу роботи на посадах судді не менше 10 років.

Якщо час роботи судді у відставці буде менше чи більше 20 років, то це позначається на розмірі пенсії.

Вислуга років працівників прокуратури. Відповідно до Закону України “Про прокуратуру” працівники прокуратури, яким присвоєно класні чини, зі стажем роботи в органах прокуратури 20 років і більше, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років.

До працівників прокуратури належать слідчі працівники і працівники, які обіймають прокурорські посади (Генеральний прокурор України і його заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їхні заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів).

До стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років слідчим працівникам, зараховується весь час роботи в органах прокуратури, в тому числі військової прокуратури за переліком, встановленим законом.

Від тривалості спеціального стажу роботи в органах прокуратури залежить розмір пенсії за вислугу років.

Спеціальний стаж, який дає право на пенсію за вислугу років, нараховується за особливими правилами залежно від виду спеціального стажу.

Законом України “Про обов’язкове державне пенсійне страхування” вводиться поняття страховий стаж.

Страховий стаж – це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Трудові (страхові)пенсії

Право на трудову (страхову) пенсію мають громадяни, які сплачували соціальні страхові внески у Пенсійний фонд України та відповідний стаж трудової діяльності.

Докази трудового стажу.

Основним документом, який підтверджує трудову діяльність є трудова книжка.

Трудові книжки ведуться з 1939р. на всіх працівників підприємств, установ і організацій, а 1965р. – і на членів колективних сільськогосподарських підприємств.

Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Всі записи у трудовій книжці про приймання на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення вносяться роботодавцем (власником підприємства чи уповноваженим ним органом) на підставі документів і з посиланням на них ( накази, розпорядження).

Якщо працівник до вступу на дане підприємство не мав трудового стажу, ніде не працював, то протягом 5-ти днів з дня прийому його на роботу, власник зобов’язаний завести на нього трудову книжку і зробити відповідний запис про те, що, працівник не мав трудового стажу і прийнятий на роботу на відповідну посаду, з якого часу.

Якщо працівник до вступу на дане підприємство вже працював, але на нього не було заведено трудової книжки, то в неї під час заповнення вноситься запис про стаж роботи на підставі належним чином оформлених документів і з посиланням на них, на якому підприємстві, в які періоди часу і на яких посадах працював власник трудової книжки.

Записи в трудовій книжці про стаж роботи служить доказом у тому разі, якщо його зроблено на підставі документів.

У разі втрати трудової книжки її власникові видається нова трудова книжка з надписом “Дублікат” у правому куті першої сторінки. Дублікат трудової книжки заповнюється за загальними правилами. В розділі “Відомості про роботу” на підставі раніше виданих наказів і розпоряджень вносяться записи про роботу на підприємстві, яке видало дублікат, а запис про загальний стаж роботи до вступу на дане підприємство проводиться за тими ж правилами, що і записи у трудовій книжці.

Вносити виправлення в записи про строки і характер виконаної роботи чи займаної посади, про причини звільнення та інші відомості про роботу може лише те підприємство, яким було зроблено неправильний або неточний запис. Виправлення мають повністю відповідати оригіналові наказу чи розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконаній роботі виправлення відомостей про роботу проводиться на підставі інших документів, які підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Всі виправлення завіряються в установленому порядку. Показання свідків не можуть служити підставою для виправлення внесених раніше записів.

Крім трудової книжки, доказом трудового стажу можуть бути інші документи, видані за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Порядок підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутністю трудової книжки чи відповідних записів у ній затверджено постановою кабінету Міністрів України від 12.08.1993р.

Документами, які підтверджують трудовий стаж (за відсутності трудової книжки), можуть бути: довідки, виписки з наказів, особові рахунки і відомості про зарплату, архівні довідки, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з зазначенням про їх виконання та інші документи, що містять свідчення про періоди роботи.

За відсутності перелічених документів приймаються членські квитки профспілки. При цьому підтверджується періоди праці лише час, що про нього є позначки про сплату членських внесків.

Час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, основаною на приватній власності та виключно на їхній праці – оренді чи у власному селянському (фермерському) господарстві, встановлюється за період до 1 травня 1993р. за довідками Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків у фонд.

На підтвердження військової служби, служби в органах державної безпеки приймаються:

• військові квитки

• довідки військових комісаріатів, військових частин і установ системи Міністерства оборони, Держкомкордону, Головного управління командувача Національної гвардії, Управління охорони вищих посадових осіб України, органів управління інших військових формувань, що їх створила Верховна Рада України, Служби безпеки

• довідки архівних і військово-лікувальних установ.

Час перебування в партизанських загонах і з’єднаннях у період Великої Вітчизняної війни встановлюється за довідками штабів партизанського руху чи архівів (за місцем діяльності партизанських загонів і з’єднань).

Військова служба у складі діючої армії в період бойових дій, у тому числі виконання інтернаціонального обов’язку, зараховується до трудового стажу на підставі довідок військових комісаріатів, що видаються в порядку, визначеному Міністерством оборони.

На підтвердження служби в органах внутрішніх справ приймаються довідки, що видаються в порядку, визначеному МВС України.

Час служби у воєнізованій охороні, в органах спеціального зв’язку і гірничорятувальних частинах встановлюється у звичайному порядку, передбаченому для працівників підприємств.

Час навчання у вищих навчальних, професійних і навчально-виховних установах, навчальних закладах підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі підтверджується дипломами, довідками та іншими документами, виданими на підставі архівних даних, які містять свідчення про період навчання.

За відсутності в документах таких свідчень як доказу часу навчання можуть прийматися показання свідків про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду чи окремих його етапів.

Тривалість тимчасової непрацездатності, яка почалась у період роботи, встановлюється на підставі довідок, виданих за місцем цієї роботи.

Час догляду за інвалідом І групи, дитиною-інвалідом у віці до 16 років, а також пенсіонером, який за висновком медичної установи потребує постійного стороннього догляду, встановлюється на підставі:

• акта обстеження фактичних обставин здійснення догляду

• документів, які засвідчують перебування на інвалідності (для інвалідів І групи і дітей-інвалідів) і вік (для перестарілих і дітей-інвалідів).

Документами, що підтверджують перебування на інвалідності, можуть бути виписка з акта огляду МСЕК, із медичного висновку, пенсійне посвідчення, посвідчення отримувача допомоги чи довідка управління соціального захисту населення.

Документами, що підтверджують вік, можуть бути свідоцтво про народження чи виписка з паспорту, довідка органів управління житловим фондом і т.д.

Час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини чи виписки з паспорту (в разі смерті дитини – свідоцтва про смерть), а також документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала (виписка з трудової книжки, довідка органів управління житловим фондом чи довідка сільської, селищної ради).

Час утримання під вартою, час перебування покарання в місцях позбавлення волі та час перебування на засланні і на примусовому лікуванні підтверджується довідками органів внутрішніх справ і зараховується до трудового стажу за наявності документів про реабілітацію (довідки суду, органів прокуратури, дізнання і слідства про припинення кримінальної справи чи довідки про винесення виправдального вироку).

Праця засуджених підтверджується довідкою органів внутрішніх справ і довідкою про сплату внесків до Пенсійного фонду України.

Період проживання дружини осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби з чоловіками в місцевостях, де відсутня можливість їх працевлаштування за спеціальністю, підтверджується довідками що їх видають командири (начальники) військово-навчальних (навчальних) установ, підприємств, організацій у порядку, визначеному Міністерством оборони України.

На підтвердження періоду перебування на окупованій території України та інших держав у період Великої Вітчизняної війни приймаються довідки сільські(селищних), міських рад чи їхніх виконкомів у районних державних адміністраціях.

Час перебування у фашистських концтаборах, гетто і в інших місцях примусового утримання в період війни осіб, у тому числі дітей, примусово вивезених із тимчасово окупованої території, підтверджується будь-якими документами того часу, в яких уміщено необхідні свідчення.

За відсутності таких документів приймаються довідки, видані архівними установами, органами державної безпеки чи внутрішніх справ за місцем прибуття згаданих осіб в Україну, а також Службою розшуку Національного комітету товариства Червоного Хреста України.

У тих випадках, коли документи, що підтверджують трудовий стаж, не збереглися, періоди роботи можуть визначатися на підставі опитувань свідків. При цьому законодавець виходить із того, що документи можуть бути відсутніми з двох основних причин:

• у зв’язку з воєнними діями, стихійними лихами, аваріями, катастрофами чи іншими надзвичайними ситуаціями

• у зв’язку з ліквідацією підприємства, установи. організації чи відсутності архівних даних з інших причин.

Процедура встановлення трудового стажу з допомогою опитувань свідків регламентується відповідними відомчими нормативними актами (наказами, інструкціями, положеннями). Встановлення стажу за твердженням свідків проводиться районними (міськими) управліннями соціального захисту населення.

Пенсійне забезпечення

Пенсійне забезпечення в Україні здійснюється відповідно до Конституції України, Закону України “Про пенсійне забезпечення”, Закону України “Про обов’язкове державне соціальне страхування”.

В Україні встановлені такі пенсії: трудові (страхові), соціальні. Трудові (страхові) пенсії виплачуються за рахунок спеціальних фондів у розмірі, пропорційному до їх трудового (страхового) стажу та заробітку. Трудові (страхові) пенсії поділяються на пенсії за віком, пенсії в разі інвалідності, в разі втрати годувальника, пенсії за вислугу років.

Соціальні пенсії – не пов’язані з минулою трудовою діяльністю особи та виплачуються за рахунок бюджетних коштів.

Система пенсійного забезпечення в Україні складається з трьох рівнів.

Перший рівень – солідарна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (далі – солідарна система), що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбаченому законом.

Другий рівень – накопичувальна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (далі – накопичувальна система пенсійного страхування), що базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді та здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат на умовах та в порядку, передбаченому законом.

Третій рівень – система недержавного пенсійного забезпечення, що базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об’єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат на умовах та в порядку, передбаченому в законі.

Перший та другий рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

Другий та третій рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему накопичувального пенсійного забезпечення.

Громадяни України можуть бути учасниками та отримувати пенсійні виплати одночасно з різних рівнів системи пенсійного забезпечення в Україні. Обов’язковість участі або обмеження щодо участі громадян у відповідних рівнях системи пенсійного забезпечення в Україні та отримання пенсійних виплат встановлюються законом з питань пенсійного забезпечення.

Загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню підлягають:

1. громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, у фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб (включаючи юридичних і фізичних осіб, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракт) або працюють на підприємствах на умовах цивільно-правових договорів.

2. члени колективних та орендних підприємств, сільськогосподарських кооперативів та фермерських господарств, у тому числі, тих, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент)

3. фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

4. до членів сімей фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, належать: дружина (чоловік), батьки, діти та інші утриманці, які досягли 15 років, не перебувають у трудових або цивільно-правових відносинах з такою фізичною особою, але разом з ним здійснюють підприємницьку діяльність і отримують частину доходу від заняття цієї діяльністю

5. особи, які забезпечують себе роботою самостійно – займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов’язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності

6. громадяни України, які працюють у розташованих за межами України дипломатичних представництвах, консульських установах України, філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах підприємств (у тому числі міжнародних), створених відповідно до законодавства України

7. громадяни України та особи без громадянства, які працюють в іноземних дипломатичних представництвах та консульських установах іноземних держав, філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах іноземних підприємств, міжнародних організацій, розташованих на території України

8. особи, обрані на виборні посади до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, профспілок, політичних партій, які отримують заробітну плату за роботу на виборній посаді

9. особи, які проходять військову службу у Збройних Силах України, Службі безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, а також в органах Міністерства внутрішніх справ України

10. працівники воєнізованих формувань, особи начальницького і рядового складу фельд’єгерської служби спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань зв’язку та інформатизації, гірничорятувальних частин незалежно від підпорядкування, а також особовий склад аварійно-рятувальної служби, створеної відповідно до законодавства на постійній основі

11. особи, які проходять альтернативну (невійськову) службу

12. особи, які отримують щомісячні страхові виплати і відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, крім осіб, які отримують виплати у зв’язку зі смертю годувальника, та непрацюючих осіб, які отримують пенсії по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання

13. особи, які проходять професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації з відривом від виробництва за направленням підприємств (без збереження зарплати та з отриманням стипендії відповідно до законодавства)

14. особи, які відповідно до законів отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку

15. один з непрацюючих батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за інвалідом І групи або перестарілим, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства

16. особи, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності

17. безробітні в період отримання допомоги по безробіттю.

Зазначені особи можуть брати добровільну участь у солідарній системі або в накопичувальній системі пенсійного страхування, або одночасно в обох системах.

Страхувальниками згідно Закону є: роботодавці, Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття – для безробітних, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України – для працюючих осіб, за яких роботодавець сплачує внески в сумі меншій, ніж сума внеску із заробітку, який потерпілий мав до ушкодження здоров’я.

Платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники і застраховані особи. Платниками страхових внесків до Накопичувального фонду є застраховані особи.

Страхові внески є цільовим загальнообов’язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому Законом.

Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов’язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.

Страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені Законом.

Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Страхові внески до солідарної системи нараховуються:

для роботодавців – на суми фактичних витрат на оплату праці працівників

до Накопичувального фонду – на всі суми сукупного оподатковуваного доходу застрахованих осіб, а для осіб, які беруть участь добровільну , – на суми, визначені договором про добровільну участь.

Органи Пенсійного фонду ведуть усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходження страхових внесків, створюють і забезпечують функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб, здійснюють облік коштів Накопичувального фонду на накопичувальних пенсійних рахунках.

На кожну застраховану особу відкривається персональна облікова картка, в якій використовується постійний ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичних осіб – платників податків.

Органи реєстрації актів громадянського стану протягом десяти днів із дня реєстрації смерті особи подають відповідні відомості територіальним органам Пенсійного фонду.

Громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв‘язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно Закону Про пенсійне забезпечення призначаються пенсії (трудові):

• За віком

• По інвалідності

• В разі втрати годувальника

• За вислугу років.

Особи, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов‘язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов‘язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов‘язку.

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.

Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов‘язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.

Пенсія за віком встановлюється з досягненням певного віку та одночасно наявністю необхідного стажу роботи.

Перша умова – це вік. За загальним правилом, право на пенсію за віком чоловіки набувають з досягненням – 60 років, жінки – 55 років.

Друга загальна умова призначення пенсії за віком – це стаж роботи. Для призначення повної пенсії за віком є необхідним стаж 20 років для жінок, 25 років – для чоловіків. Чимало категорій працівників мають право на пенсію на пільгових умовах.

За списком №1 (особливо шкідливі і тяжкі умови роботи) пенсія призначається чоловікам:

• із досягненням 50-річного віку

• стаж роботи не менше 20 років, із них не менше 10 років на зазначених роботах

жінкам:

• із досягненням 45-річного віку

• стаж роботи не менше 15 років, із них не менше 7,5 років на зазначених роботах.

За списком №2 (шкідливі і тяжкі роботи) пенсія призначається:

чоловікам:

• із досягненням 55-річного віку

• стаж роботи не менше 25 років, із них не менше 12,5 років на зазначених роботах

жінкам:

• із досягненням 50-річного віку

• стаж роботи не менше 20 років, із них не менше 10 років на з зазначених роботах.

Пенсійне забезпечення на пільгових умовах не залежить від останнього місця роботи та проживання працівника.

Законом “Про пенсійне забезпечення” передбачені особливості пенсійного забезпечення окремих категорій працівників (зайнятих на підземних і відкритих гірничих роботах; громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи; Інвалідам, учасникам війни, сім‘ям загиблих (померлих) військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ; багатодітним матерям і матерям інвалідів з дитинства та ін.)

Пенсії за віком призначаються в розмірі 55% заробітку, але не нижче мінімального розміру пенсій. За кожний повний рік роботи понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія збільшується на 1% заробітку, але не менш як на 1% мінімального розміру пенсії.

Мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі мінімального споживчого бюджету. В умовах кризового стану економіки та спаду виробництва мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється не нижче межі малозабезпеченості.

Мінімальний розмір пенсії за віком підвищується у зв‘язку із збільшенням величини вартості мінімального споживчого бюджету чи межі малозабезпеченості.

Максимальний розмір пенсії за віком не може перевищувати трьох, а для працівників, що працюють в особливих умовах (списки №1 та №2, мають необхідний “підземний” стаж) – чотирьох мінімальних пенсій.

Розмір пенсії за віком, обчислений за цими правилами, не може перевищувати 75% заробітку, за винятком мінімальних пенсій, підвищених за роки роботи понад 25 років у чоловіків і 20 років у жінок, а працівникам, зайнятим на роботах з особливими умовами (списки №1 та №2, мають необхідний “підземний” стаж) – 85 % заробітку.

З метою коригування рівнів пенсій, призначених до введення в дію окремих статей Закону “Про пенсійне забезпечення”, провадиться їх перерахунок виходячи з рівня заробітної плати відповідних категорій працівників за станом на 1 січня 1992 року.

Особам, які не мають достатнього для призначення повної пенсії стажу роботи, призначаються пенсії за віком при неповному стажі в розмірі, пропорційному наявному стажу, але не менше соціальної пенсії. При призначенні пенсій при неповному стажі не застосовуються встановлені цим Законом пільгові умови за віком і стажем для призначення пенсій.

До пенсії за віком, у тому числі обчисленої в мінімальному розмірі, встановлюються такі надбавки:

• непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні непрацездатних членів сім‘ї – на кожного непрацездатного члена сім‘ї в розмірі соціальної пенсії, передбаченої для відповідної категорії непрацездатних;

• одиноким пенсіонерам, які за висновком медичних закладів потребують постійного стороннього догляду – на догляд за ними в розмірі соціальної пенсії;

• пенсіонерам, які набули відповідно до законодавства колишнього СРСР право на надбавку до пенсії за роботу після досягнення пенсійного віку, – в розмірі 10% основної пенсії за кожний повний рік роботи після призначення пенсії, але не більше 40%;

• особам, які набули права на пенсію за віком відповідно до цього Закону і мають необхідний стаж роботи, але після досягнення пенсійного віку виявили бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього строку, – в розмірі 10% основного розміру пенсії без урахування надбавок, підвищень, додаткової пенсії за кожний повний рік після досягнення пенсійного віку, але не більше як на 40%.

Пенсії за віком призначаються довічно, незалежно від стану здоров‘я.