
- •Вікова психологія як наука, її предмет та основні завдання.
- •2. Взаємозв’язок вікової психології з іншими науками.
- •3.Принципи досліджень у віковій психології
- •4.Класифікація методів вікової психології: організаційні, емпіричні, методи обробки та інтерпретації даних.
- •5.Емпіричні методи у віковій психології (спостереження, експеримент, бесіда, опитування, тестування, проективні методи, аналіз продуктів діяльності і ін.).
- •6.Передумови виникнення вікової психології як самостійної науки: основні досягнення періоду Античності, Середньовіччя, епохи Відродження та Нового часу.
- •7.Біогенетичний підхід до вивчення розвитку психіки в онтогенезі в кінці 19 на початку 20 століття (с.Холл, к.Бюллер, е.Клапаред).
- •Біогенетичний напрям
- •8.Соціогенетичний підхід до розвитку психіки в онтогенезі в психології кінця 19 початку 20 століття (е.Дюркгейм, п.Жане, Дж.Уотсон).
- •Соціогенетичний напрям
- •9. Теорія конвергенції двох факторів в.Штерна
- •10. Новітні досягнення в віковій психології за рубежем (а.Валлон, ж.Піаже і ін.)
- •11. Розвиток вікової психології в дореволюційний період в Росії.
- •12. Теорія культурно-історичного розвитку вищих психічних функцій л.С.Виготського Теорія розвитку вищих психічних функцій
- •13. Дослідження проблем вікової психології за кордоном (з.Фрейд, а.Фрейд, е.Еріксоні ін.).
- •14. Поняття про психічний розвиток в сучасній психології. Аналіз основних концепцій психічного розвитку.
- •15.Основні фактори психічного розвитку.
- •Біологічна основа як фактор розвитку психіки, її складові компоненти
- •16. Біологічні передумови психічного розвитку
- •17. Значення соціальних факторів у розвитку психіки. Вплив навчання та виховання.
- •18.Діяльність як умова та засіб психічного розвитку дитини (спілкування, гра, пізнання, праця).
- •19. Проблема співвідношення навчання та розвитку: критичний аналіз основних наукових підходів.
- •20. Поняття про рівень актуального та зону найближчого розвитку.
- •21. Проблема вікової періодизації, основні принципи періодизації вікового розвитку
- •22.Критерії вікової періодизації.
- •23.Вікові кризи та стабільні періоди розвитку.
- •24. Поняття про провідну діяльність у віковій психології. Провідна діяльність і віковий період.
- •25. Психічні новоутворення як критерій вікової періодизації
- •26. Періодизація психічного розвитку за д.Б.Ельконіним.
- •27 Періодизація психічного розвитку за е.Еріксоном.
- •28.Стадії та закономірності соціалізації за а.В.Петровським
- •29. Особливості психічного розвитку дитини на пренатальній стадії. Основні періоди пренатальної стадії розвитку.
24. Поняття про провідну діяльність у віковій психології. Провідна діяльність і віковий період.
В кожному періоді розвитку людини котрась одна із багатьох діяльностей є провідною - найголовнішою діяльністю, яка визначає і забезпечує психічний розвиток в певному періоді. Провідна - це діяльність, виконання якої визначає виникнення і формування основних психічних новоутворень людини на даному етапі розвитку її особистості.
Провідна діяльність - це діяльність, яка, виникаючи в рамках нової соціальної ситуації розвитку індивіда, забезпечує розв'язання психічних суперечностей і формування психічних новоутворень
Провідна діяльність є показником адекватності психологічного віку індивіда і характеризується тим, що в ній виникають і диференціюються інші види діяльності, перебудовуються основні психічні процеси і відбуваються зміни психологічних особливостей особистості на даній стадії розвитку. Значення провідної діяльності для психічного розвитку залежить перш за все від її змісту, від того, що відкриває для себе і засвоює людина в процесі її виконання. Виділяють такі види провідної діяльності (за Л.М. Фрідманом):
Рис. 1.23. Динаміка провідної діяльності в онтогенезі
Зміна провідної діяльності, за словами Д.Б. Ельконіна, відбувається за принципом чергування: якщо в попередньому віковому періоді провідна діяльність забезпечувала розвиток потребово-мотиваційної сфери індивіда, то в наступному періоді вона спрямовується на вдосконалення операційно-технічних можливостей.
Поняття провідної діяльності вказує на її головну роль для психічного розвитку індивіда в певному віковому періоді, однак не заперечує існування інших видів діяльності. Важливо також, що поява нової провідної діяльності не заперечує значення попередньої. Проте, лише в рамках провідної діяльності відбувається тренування і розвиток всіх психічних функцій індивіда.
Внаслідок функціонування провідної діяльності формуються новоутворення психіки, які є головними показниками адекватності психічного розвитку щодо визначеного вікового періоду.
25. Психічні новоутворення як критерій вікової періодизації
Психічні новоутворення - прогресивні надбання психіки, що є узагальненим результатом психічного розвитку індивіда у певному віковому періоді
Новоутворення не з'являються автоматично, а формуються під дією трьох факторів психічного розвитку за сприятливих умов існування і становлення особистості. Психічні новоутворення є специфічними для кожного вікового періоду і характеризують перебудову особистості.
Здебільшого новоутворення формуються в кінці вікового періоду, успішність формування психіки в ньому, однак іноді з'являються на початку (внутрішня позиція школяра, що формується у першокласника), або в середині періоду (почуття дорослості виразно виявляється вже у 13-річних підлітків).
Залежно від тієї сфери психіки, де сформувались психічні новоутворення, вони демонструючи
Почуття дорослості є особистісним новоутворенням підлітка, а здатність до абстрактного мислення - його пізнавальним новоутворенням
мають такі різновиди, як особистісні, що відображають зміни емоцій, почуттів, волі, характеру, самосвідомості, мотивації, та пізнавальні (пізнавальні процеси, увага, інтелектуальні здібності).
Якщо новоутворення охоплює всю сферу психіки, особистісну чи пізнавальну, воно називається загальним, на кшталт довільності пізнавальних процесів молодших школярів, а якщо стосується лише окремої психічної функції - парціальним (наприклад, адекватна самооцінка як компонент самосвідомості дошкільнят).
Рис. 1.24. Види психічних новоутворень
Такий механізм зміни вікових періодів підтверджує "спіралеподібний" характер розвитку психіки людини
Динаміка психічного розвитку індивіда втілюється в певний механізм, який виявляється в послідовному проходженні типових етапів щодо кожного вікового періоду. Так, на початку вікового періоду накопичуються та загострюються психічні суперечності, які формують потребу дитини в змінах умов свого дорослішання. Кризові тенденції у самосвідомості та поведінці індивіда спричинюють перебудову його взаємин з навколишніми людьми, тобто відбувається зміна соціальної ситуації розвитку. Нова соціальна ситуація розвитку індивіда забезпечує появу нової провідної діяльності, яка, в свою чергу, формує психічні новоутворення. Нові надбання психіки дають поштовх для виникнення суперечностей, які загострюються при збереженні старих умов соціалізації і формують передумови для зміни соціальної ситуації розвитку - настає новий виток психічного розвитку.