Фактори психічного розвитку.
Спроби виділення факторів, які зумовлюють психічний розвиток індивіда, привели до виділення різноманітних наукових підходів, які бачать їх по-різному, відводять певним факторам провідну роль, а інші вважають несуттєвими.
Серед факторів психічного розвитку виділяють:
Біологічний фактор включає:
особливості, зумовлені спадковістю, генотипом (наприклад, тип темпераменту задатки, стать і ін.);
особливості, зумовлені процесом внутріутробного дозрівання плода (хвороби матері, ліки чи психотропні речовини, які вона вживала під час вагітності, можуть спричинити затримку в психічному розвитку або тілесні дефекти, які пізніше можуть вплинути на самооцінку людини та можливості її соціальної адаптації);
особливості, зумовлені процесом народження (наприклад, травма головного мозку чи асфіксія, яку дитина отримала при родах, можуть суттєво вплинути на характер її психічного розвитку). Два останні фактори біологічного походження називають вродженими.
Соціальний фактор включає:
макросередовище – тип суспільно-економічної формації, в якому проживає людина, з властивим йому характером і рівнем розвитку культури, панівною ідеологією, релігією, традиціями; воно задає критерії навчання і виховання не тільки закладам освіти, але й сім’ям, в яких діти безпосередньо виховуються і навчаються;
мікросередовище – найближче соціальне оточення, що безпосередньо впливає на розвиток психіки дитини, через яке заломлюються впливи макросередовища (сім’я, референтні групи, особи, коло яких з часом розширюється, а значення кожного з них є різним в різні вікові періоди життя людини);
навчання та виховання посідають особливе місце в системі соціальних факторів, що зумовлюють психічний і особистісний розвиток людського індивіда, оскільки вони реалізовують соціальне замовлення на розвиток особистості з певним рівнем і профілем освіти, відповідним комплексом характерологічних рис.
Природне середовище впливає на психічний розвиток індивіда опосередковано – через традиційні в даній природній зоні види трудової діяльності, традиції і звичаї, ритуали, що визначають змістовні аспекти виховання та навчання дітей. Як правило, цей фактор береться до уваги при дослідженні етнопсихологічних аспектів психічного розвитку індивіда.
Власна активність індивіда передбачає наявність у неї готовності сприймати ті чи інші об’єкти оточуючого середовища, наслідувати пропоновані їй способи поведінки, які залежать від системи її потреб, мотивів, цілей, цінностей, установок, переконань. Ігнорування цього фактору приводить до розуміння психічного розвитку як процесу росту, кількісного збільшення і накопичення, в якому людині відводиться роль маріонетки в руках біологічних і соціальних факторів. Особистість не є пасивним продуктом взаємодії спадковості і середовища. Взаємодія цих факторів реалізовується через активність людини, тобто дія зовнішніх умов завжди опосередкована внутрішніми умовами (С.Л.Рубінштейн).