2. Соціальна ситуація розвитку, провідний вид діяльності та психічні новоутворення як критерії вікової періодизації.

Соціальна ситуація розвитку – це специфічне поєднання внутрішніх процесів розвитку і зовнішніх умов, які є типовими для певного вікового періоду та зумовлюють динаміку психічного розвитку на конкретному етапі і нові якісно специфічні утворення, що виникають до кінця цього періоду. Іншими словами, соціальна ситуація розвитку – це особливе поєднання змісту та форм навчання та виховання та певного рівня психічного розвитку, що існує на даний момент. Саме це поєднання визначає динаміку психічного розвитку протягом нового вікового періоду, а також формування якісно специфічних психічних новоутворень, що з’являться до кінця періоду.

Не проявляючи власної активності, не включаючись у відповідну діяльність, людина нічому не може навчитися, скільки б вчителі та батьки не витрачали часу та сил на пояснення. Діяльність стає джерелом розвитку дитини.

Чим старшою стає дитина, тим більшу кількість діяльностей вона засвоює. Найважливіші зміни в становленні психічних функцій і особистості дитини, що відбуваються на кожному етапі. Обумовлені провідною діяльністю. Цей термін запропонував відомий радянський психолог О.М.Леонтьєв – автор теорії діяльності.

Провідна діяльність – це вид діяльності, який в певний віковий період найінтенсивніше впливає на розвиток та формування всіх рис особистості дитини, її пізнавальних процесів, в результаті чого з’являються вікові новоутворення. В одному виді провідної діяльності відбувається формування нової провідної діяльності,

О.М.Леонтьєв виділив такі основні ознаки провідної діяльності:

1. В процесі провідної діяльності виникають і диференціюються нові види діяльності, що визначатимуть наступний період психічного розвитку (наприклад, граючись, дитина вчиться, саме в рольовій грі в дошкільника виникають елементи учіння – діяльності, яка в наступному віковому періоді стане провідною).

2. В цій діяльності формуються і перебудовуються окремі психічні функції (наприклад, в грі формується творча уява, наочно-образне мислення).

3. Від неї залежать ті зміни в особистості, що спостерігаються в даний період (в тій же ж грі дитина засвоює норми поведінки дорослих, вчиться підпорядковувати їм власну поведінку, засвоює норми моралі, етики).

Не кожна діяльність. Якій дитина приділяє значну кількість часу, може стати провідною. Хоча, безумовно, кожна діяльність вносить свій вклад в психічний розвиток (наприклад, малювання розвиває сприймання, уяву, ліпка – тактильні відчуття і ту ж таки уяву).

В кожному віковому періоді існує своя провідна діяльність:

- немовлячий період – безпосередньо-емоційне спілкування;

- раннє дитинство – предметно-маніпулятивна діяльність;

- дошкільний вік – сюжетно-рольова гра;

- молодший шкільний вік – учбова діяльність;

- підлітковий вік – інтимно-особистісне спілкування;

- старший шкільний вік – учбово-професійна діяльність.

Якщо якась діяльність стала особливо привабливою для дитини, то це відобразиться на становленні її особистості, однак значного розвиваючого ефекту в більшості випадків дати не може.

Психічні новоутворення – це характерні саме для даного вікового періоду якісні особливості психіки (рівень розвитку свідомості та самосвідомості, характер психічних функцій і тому под.) Психічні новоутворення оформлюються до кінця вікового періоду і є наслідком розвитку людини протягом цього періоду в умовах специфічної для нього соціальної ситуації розвитку та провідного виду діяльності. Так., наприклад, віковими новоутвореннями періоду раннього дитинства (від 1 до 3 років) є мовлення, наочно-дійове мислення, предметна діяльність.