- •Адміністративне право україни Академічний курс. Том 1
- •Розділ і. Історія розвитку адміністративного права
- •Глава 1. Основні етапи історичного розвитку адміністративного права
- •§ 1. Виникнення засад адміністративного права: від поліцейського до адміністративного права
- •§ 2. Формування науки адміністративного права в європейських краянах
- •§ 3. Ознаки рецепції римського публічного права у становленні сучасного адміністративного права
- •Глава 2.Становлення і розвиток українського адміністративного права
- •§ 1. Правове регулювання управління на теренах України в період середньовіччя і Нового часу
- •§ 2. Зародження і становлення наукових засад поліцейського та адміністративного права
- •§ 3. Українська адміністративно-правова наука і практика на початку XX cm.
- •§ 4. Українська наука адміністративного права радянського періоду
- •§ 5. Формування адміністративно-правової науки у незалежній Україні
- •Розділ іі. Виконавча влада, державне управління та адміністративне право
- •Глава 3. Виконавча влада і державне управління
- •§ 1. Виконавча влада як гілка державної влади та її управлінська спрямованість
- •§2. Управління: загальне поняття і соціальна природа
- •§ 3. Поняття державного управління у широкому і вузькому розумінні
- •§ 4. Співвідношення державного управління і виконавчої влади
- •II. Сфера виконавчої влади визначається тим, що:
- •§ 5. Державне регулювання і державне управління: співвідношення понять
- •Глава 4. Предмет, метод і принципи адміністративного права
- •§ 1. Необхідність уточнення традиційного погляду на предмет адміністративного права
- •§ 2. Предмет адміністративного права: сучасне визначення
- •§ 3. Метод адміністративного права
- •§ 4. Сучасна трансформація методу адміністративного права
- •§ 5. Принципи адміністративного права
- •Глава 5. Адміністративно-правова наука і науки про управління
- •§ 1. Українська наука адміністративного права на сучасному етапі
- •§ 2. Науки про управління та організаційна наука
- •§ 3. Порівняльно-правовий метод у науці адміністративного права
- •§ 4. Навчальний курс адміністративного права
- •Розділ III. Норми, система і джерела адміністративного права
- •Глава 6. Норми адміністративного права
- •§ 1. Поняття і структура норм адміністративного права
- •§ 2. Зростання ролі адміністративно-правових норм у регулюванні управлінських відносин
- •§ 3. Дія адміністративно-правових норм
- •§ 4. Види адміністративно-правових норм
- •Глава 7. Система адміністративного права та його місце в українській правовій системі
- •§ 1. Система адміністративного права: поняття і зміст
- •§ 2. Підгалузі та інститути в системі адміністративного права
- •§ 3. Адміністративне право — галузь публічного права
- •§ 4. Зв'язки адміністративного права з іншими галузями українського права
- •Глава 8. Джерела адміністративного права та адміністративне законодавство
- •§ 1. Поняття джерел адміністративного права
- •§ 2. Види джерел адміністративного права
- •§ 3. Адміністративне законодавство і форми його систематизації
- •§ 4. Кодифікація як провідна форма систематизації адміністративного законодавства
- •§ 5. Адміністративний кодекс урср 1927р.: з досвіду створення і реалізації
- •Розділiv. Реалізація норм адміністративною права та адміністративно-правові відносини
- •Глава 9 Реалізація адміністративно-правових норм
- •§ 1. Поняття і форми реалізації адміністративно-правових норм
- •§ 2. Застосування адміністративно-правових норм як особлива форма їх реалізації
- •§ 3. Основні риси правозастосовчоїдіяльності
- •Глава 10. Адміністративно-правові відносини
- •§ 1. Категорія «адміністративно-правові відносини» у науці адміністративного права
- •§ 2. Поняття і зміст адміністративно-правових відносин
- •§ 3. Адміністративно-правові відносини і юридичні факти
- •§ 4. Види адміністративно-правових відносин
- •§ 5. Державно-управлінські відносини у складі адміністративних правовідносин
- •Глава 11. Загальна характеристика суб'єктів адміністративного права
- •§ 1. Поняття і види суб'єктів адміністративного права
- •§ 2. Поняття адміністративної правосуб'єктності та адміністративно-правового статусу
- •Глава 12. Фізичні особи: адміністративно-правовий статус
- •§ 1. Фізична особа як суб'єкт адміністративного права: співвідношення дефініцій
- •§ 2. Адміністративно-правовий статус громадян та інших фізичних осіб
- •§ 3. Врахування вимог Європейської конвенції з прав людини
- •Глава 13. Органи виконавчої влади: поняття, система, адміністр-ативн-правовий статус
- •§ 1. Поняття і види органів виконавчої влади
- •§ 2. Система органів виконавчої влади та основні засади її структурної побудови
- •§ 3. Президент України і система органів виконавчої влади
- •§ 4. Кабінет Міністрів України
- •§ 5. Центральні органи виконавчої влади
- •§ 6. Місцеві органи виконавчої влади
- •§ 7. Органи виконавчої влади у світлі адміністративної реформи в Україні
- •Глава 14. Адміністративно-правовий статус інших державних органів, органів місцевого самоврядуваня, організацій та підприємств
- •§ 1. Адміністративно-правовий статус інших (крім органів виконавчої влади) державних органів
- •§ 2. Адміністративно-правовий статус органів місцевого самоврядування
- •§ 3. Адміністративно-правовий статус службовців державних органів і органів місцевого самоврядування
- •§ 4. Об'єднання громадян та їх адміністративно-правовий статус
- •§5. Основні риси адміністративно-правового статусу підприємств, установ, організацій
- •Розділ VI. Адміністративно-правові засади діяльності органів виконавчої влади
- •Глава 15. Функції, компетенція і режим діяльності органів виконавчої влади
- •§ 1. Діяльність органів виконавчої влади: загальна характеристика змісту і форм
- •§ 2. Функції і компетенція органів виконавчої влади
- •§ 3. Адміністративний розсуд у діяльності органів виконавчої влади
- •§ 4. Адміністративно-правові режими
- •Глава16. Форми державного управління
- •§ 1. Поняття і види форм державного управління
- •§ 2. Поняття і види правових актів управління; вимоги, що ставляться до них
- •§ 3. Порядок прийняття та чинність правових актів управління
- •§ 4. Адміністративні договори
- •Глава 17. Методи державного управління
- •§ 1. Поняття методів державного управління
- •§ 2. Види методів державного управління
- •§ 3. Правова форма методів державного управління
- •Розділ VII. Державна служба та її адміністра-тивно-правове регулювання
- •Глава 18. Організаційно-правові засади державної служби
- •§ 1. Служба у суспільстві та державна служба
- •§ 2. Поняття посади і посадової особи, класифікація посад
- •§ 3. Управління державною службою
- •§ 4. Служба в органах місцевого самоврядування: загальна характеристика
- •Глава 19. Складові елементи інституту державної служби
- •§ 1. Проходження державної служби: загальне поняття
- •§2. Стадії проходження державної служби
- •§ 3. Соціальне забезпечення державних службовців
- •§ 4. Дисциплінарна відповідальність державних службовців
- •§ 5. Особливості дисциплінарної відповідальності окремих видів державних службовців
- •Розділ VIII. Забезпечення законності у державному управлінні
- •Глава 20. Контроль у системі засобів забезпечення законності у державному управлінні
- •§ 1. Поняття і система засобів забезпечення законності у державному управлінні
- •§ 2. Державний контроль: поняття і роль у державному управлінні
- •§ 3. Класифікація видів державного контролю
- •§ 4. Контроль з боку органів місцевого самоврядування
- •§ 5. Контроль з боку громадських організацій
- •Глава 21. Види державного контролю
- •§ 1. Внутрішній адміністративний контроль
- •§ 2. Контроль з боку Президента України
- •§ 3. Парламентський контроль
- •§ 4. Здійснення парламентського контролю через Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини і Рахункову палату
- •§ 5. Судовий контроль
- •§ 6. Прокурорський нагляд
- •Глава 22. Засоби захисту прав громадян у державному управлінні
- •§ 1. Право громадян на звернення
- •§ 2. Оскарження в адміністративному порядку та його особливості в окремих сферах державного управління
- •§ 3. Порядок судового захисту прав громадян у державному управлінні
- •Глава 23. Адміністративна юстиція — провідний засіб судового захисту прав громадян у державному управлінні
- •§ 1. Створення системи адміністративних судів в Україні
- •§ 2. Забезпечення доступності правосуддя в адміністративному судочинстві
- •§ 3. Принципи адміністративного судочинства
- •§ 4. Адміністративна юстиція у зарубіжних країнах
- •Розділ IX. Адміністративний примус і адміністративна відповідальність
- •Глава 24. Адміністративний примус
- •§ 1. Поняття адміністративного примусу
- •§ 2. Класифікація заходів адміністративного примусу
- •1) Адміністративно-запобіжні заходи;
- •2) Заходи адміністративного припинення;
- •3) Заходи адміністративної відповідальності.
- •§ 3. Адміністративно-запобіжні заходи
- •§ 4. Заходи адміністративного припинення
- •Глава 24. Адміністративний примус
- •Глава 25. Загальні засади адміністративної відповідальності
- •§ 1. Поняття адміністративної відповідальності та її законодавче регулювання
- •§ 2. Адміністративний проступок як підстава адміністративної відповідальності
- •§ 3. Адміністративні стягнення: поняття, перелік і накладення
- •§ 4. Особливості адміністративної відповідальності спеціальних суб'єктів
- •§ 5. Інші види юридичної відповідальності, що регулюються адміністративним правом
- •Глава 26 Особливості адміністративної відповідальності юридичних осіб
- •§ 1. Адміністративна відповідальність юридичних осіб за українським законодавством
- •§ 2. Поняття вини юридичної особи
- •§ 3. Особливості підстав адміністративної відповідальності юридичних осіб
- •Розділ X. Адміністративний процес і адміністративні провадження
- •Глава 27. Адміністративний процес
- •§ 1. Поняття адміністративного процесу
- •§ 2. Принципи адміністративного процесу
- •§ 3. Правові презумпції адміністративного процесу
- •Глава 28 Адміністративні провадження та адміністративно-процесуальний статус громадянина
- •§ 1. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
- •§ 2. Неюрисдикційні адміністративні провадження
- •§ 3. Юрисдикційні адміністративні провадження
- •§ 4. Адміністративно-процесуальний статус громадянина
- •Глава 29. Окремі види неюрисдищійних проваджень
- •§ 1. Реєстраційні провадження
- •§ 2. Дозвільні провадження
- •§ 3. Контрольні провадження
- •Глава 30. Провадження у справах про адміністративні правопорушення
- •§ 1. Суб'єкти, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення
- •§ 2. Стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення
- •Глава 31.Адміністративне право окремих західноєвропейських країн
- •§ 1. Адміністративне право Франції
- •§ 2. Адміністративне право Німеччини
- •§ 3. Адміністративне право Великої Британії
- •Рекомендована література
§ 2. Види методів державного управління
Сукупність методів державного управління розподіляється на види (групи) за різними критеріями. Така класифікація охоплює розмежування методів економічних, адміністративних (або організаційно-розпорядчих, що розглядаються часто як синонім адміністративних), правових, соціальних (соціально-психологічних), політико-вихов-них. Розрізняють також методи одноосібні (єдиноначальні) і колегіальні.
Найбільш поширене розмежування таких універсальних видів методів, як методи переконання і примусу, а також методи прямого та непрямого (опосередкованого) впливу. При цьому дві останні групи методів збігаються в цілому з широковідомими визначеннями адміністративних і економічних методів управління.
Універсальність цих видів пояснюється тим, що в основу їх виокремлення покладено найбільш вагомий критерій — характер впливу на дії, поведінку керованих об'єктів. Водночас різниця між наведеними парами видів методів полягає в тому, що:
0 перші два види розрізняються залежно від ступеня використання в управлінському впливі юридичної обов'язковості повноважень керуючого суб'єкта;
0 інші два види розмежовуються залежно від ступеня врахування в управлінському впливі інтересів і правових можливостей керованих об'єктів.
Позаяк державне управління так чи інакше спирається на владу, то воно в необхідних випадках не може бути реалізоване без застосування примусу. Тому переконання і примус посідають центральне місце серед видів методів управління.
Переконання охоплює основну групу методів діяльності держави, яка має проводити систематичну роботу з формування суспільної свідомості, переконання населення в обґрунтованості й необхідності встановлених державою правил і здійснюваних нею заходів. Роз'яснення завдань держави, проектів законів, намічених заходів тощо необхідне тому, що вони виражають інтереси більшості громадян. Переконання виступає як засіб і профілактики правопорушень, і зміцнення державної дисципліни. Серед методів переконання — роз'яснення, навчання, обґрунтування, заохочення, пропаганда кращих прикладів управління і багато чого іншого, що дістає відображення у категоріях і методах соціальної психології і педагогіки.
Опора на методи переконання у здійсненні державного управління не виключає того, що переконання має поєднуватися з методами примусу, коли в цьому виникає необхідність. Вжиття до осіб, що вчиняють (або намагаються вчинити) протиправні дії, примусових заходів є не тільки правом, а й обов'язком відповідних органів та посадових осіб.
При цьому в сфері адміністративно-правового регулювання методи примусу реалізуються переважно через інститути дисциплінарної відповідальності державних службовців та адміністративного примусу щодо фізичних і юридичних осіб. Дані інститути окремо розглядаються у наступних главах підручника.
Щодо адміністративних та економічних методів, то їх виділяють зазвичай при розгляді державного управління у сфері економіки.
Адміністративні методи управління виражають прямий вплив на керований об'єкт і передбачають, як правило, однозначне вирішення відповідної господарської ситуації, що має обов'язкову силу для виконавця.
«Адміністративність» методу означає, що приписи держави мають не рекомендаційний, а обов'язковий (імперативний) характер. З допомогою адміністративних методів використовується система централізованих показників, які плануються і в яких дістають вираження загальнонародні інтереси: державні завдання по основній номенклатурі продукції, її кількості, якості, капітальним вкладенням, впровадженню нової техніки, постачанню, збуту та ін.
Проте важливо не допускати абсолютизації ролі адміністративних методів управління. Як відомо, у радянську добу переоцінка можливостей адміністративних методів стала основною причиною волюнтаризму в управлінні економікою, багатьох економічно необгрунтованих заходів. Було порушено пропорції між різними галузями економіки, знизилися результати господарювання. Надмірна регламентація роботи підприємств, обмеження їх самостійності у визначенні планових завдань і шляхів їх виконання стримували ініціативу керівників і колективів підприємств у підвищенні ефективності виробництва.
Проте подібні негативні моменти не є неминучим наслідком застосування адміністративних методів, вони спричинені неправильним їх використанням. Ці методи об'єктивно необхідні для управління економікою, але в розумних межах: вони виправдовують себе лише тоді, коли є науково обґрунтованими, базуються на достовірних уявленнях про стан керованих об'єктів.
Інакше кажучи, науково обґрунтоване застосування в управлінні адміністративних методів не має нічого спільного з так званою «адміністративно-командною системою», яка означає волюнтаризм і суб'єктивізм у прийняті управлінських рішень, відсутність науковості в організації, методах і стилі управління.
Адміністративні методи досить різноманітні. Це встановлення обов'язковості вчинення певних дій; заборона певних дій; видача різноманітних дозволів; здійснення реєстраційних дій; проведення контролю і нагляду; застосування економічних санкцій; одностороннє вирішення спорів між учасниками управлінських відносин; встановлення стандартів; визначення державних замовлень тощо.
Адміністративні методи в певних випадках дають змогу швидко досягти результатів. Іноді без них неможливо обійтися, наприклад в армії, на транспорті. Без адміністративних методів практично неможливо забезпечити в економічній сфері подолання монополізму, захист прав і законних інтересів учасників економічної діяльності, відповідальність суб'єктів ринку за порушення законодавства, реальний контроль за законністю підприємництва. Але віра у всемогутність наказу, директиви, ігнорування інтересів підлеглих — основна причина перетворення системи адміністративних методів на адміністративно-командну систему управління.
Водночас в управлінні народним господарством велике значення мають економічні методи управління, для яких характерні такі особливості:
а) управлінський вплив на керовані об'єкти здійснюється з урахуванням їх матеріальних інтересів, через створення ситуацій, що зацікавлюють у необхідній поведінці виконавців;
б) акти суб'єктів управління уповноважують на визначені дії;
в) у керованих об'єктів існує можливість вибору одного з декількох або багатьох варіантів поведінки;
г) правовими нормами закріплений належний механізм стимулювання (одержання прибутку, пільг і т. ін.);
д) розвинений механізм вирішення спорів, що забезпечує захист законних інтересів громадян і юридичних осіб, раціональні процедури розв'язання суперечок.
Відтак економічні методи передбачають порівняно з адміністративними значно вищий рівень саморегуляції діяльності господарюючих суб'єктів.
Загалом же адміністративні та економічні методи управління є вираженням свідомого використання державою об'єктивних економічних законів і мають єдині економічні цілі. У цьому значенні економічні методи, як і адміністративні, є методами централізованого управління економікою.
Співвідношення адміністративних і економічних методів характеризується тим, що:
0 ці методи використовуються з єдиною кінцевою метою — реалізації управлінського впливу суб'єкта управління на поведінку керованого об'єкта;
0 ці методи практично використовуються одними й тими ж, а не різними суб'єктами управління;
0 вони застосовуються щодо одних і тих же керованих об'єктів; практично немає таких об'єктів, щодо яких застосовувався б якийсь один метод впливу.
0 для реалізації і тих, й інших методів потрібна, як правило, правова форма. Проте при розмежуванні адміністративних і економічних методів нерідко виходять з того, що перші регламентовані правом, а другі базуються безпосередньо на об'єктивних економічних закономірностях суспільного розвитку. Подібна аргументація помилкова — обидва ці види методів управління потребують правової регламентації, без чого неможливо взагалі здійснювати державне управління.