3. Обгрунтування необхідності і способи побудови планової основи

Після вивчення зібраних матеріалів вирішують найвідповідальніше питання проектування – вибирають метод побудови геодезичної основи. При цьому беруть до уваги економічну ефективність і простоту виробничого процесу, а потім виконується детальнепроектування.

Таким чином, використовуючи пункти ДГМ 1,2,3, класів необхідно спроектувати розрядну геодезичну мережу згущення до щільності, що забезпечує знімальну основу великомасштабного знімання. Методи розбудови такої мережі згущення відомі, це полігонометрія, трилатерація і тріангуляція 4 класу та І і II розряду. Протее найбільшого розповсюдження серед цих трьох методів набула полігонометрія. Тріангуляцію застосовують тільки на відкритій і гірській місцевості, або у випадках коли (з будь яких причин) застосування полігонометрії неможливе. У свою чергу, трилатерацію застосовують тоді, коли (з будь яких причин) неможливі кутові виміри.

Полігонометрію прокладають на закритій або забудованій території, там, де не можливо побудувати мережу трикутників і забезпечити видимість по всіх напрямках. Доцільно використовувати метод полігонометрії і на відкритій місцевості, якщо ділянка знімання має форму вузької смуги.

Обгрунтування способу побудови розрядної геодезичної мережі визначається згідно вимог Інструкції по топографічних зніманнях, масштабу знімань, висоти перерізу рельєфу, а також необхідності забезпечення геодезичних та землевпорядних робіт з метою вишукування і будівництва, подальшої експлуатації споруд та комунікацій.

Таблиця 3 Характеристики полігонометрії 1 розряду

показники	1 розряд
Гранична довжина ходу, км:	7
Довжина сторін ходу, км: Найбільша Найменша середня	0,8 0,12 0,3
Число сторін в ході, не більше	15
Відносна похибка ходу, не більше	1:10000
СКП вимірювання кута, не більше	5
Кутова нев’язка ходу, не більше, де n – кількість кутів у ході	10√n
СКП вимірювання довжини сторін, см: До 500 м Від 500 до 1000 м Більше 1000 м	1 2 -

В даній роботі було прийнято рішення про розбудову РГМЗ, оскільки через віддаленість пунктів ДГМ неможливо розбудувати ЗГМ. РГМЗ проектується у вигляді полігонометрії 1 розряду, тому що довжина плануємого ходу приблизно дорівнює 4.5 км.

Попередній розрахунок точності планової основи

Для знаходження центру ваги полігонометричного ходу аналітичним методом визначаємо координати всіх пунктів цього ходу в абсолютній системі координат.

Таблиця 2.6 Координати точок полігонометричного ходу

Назва пунктів ходу	Х (м)	У (м)
1	4312812.5	6068187.5
2	4312287.5	6068775
3	4312105	6069057.5
4	4312250	6069337.5
5	4312425	6069525
6	4312325	6069962.5
7	4311860	6069975
8	4311350	6070200
9	4310775	6069692.5
10	4310525	6069425

ΣХ_і = 43118715 ΣУ_і = 60694137

Координати центру ваги полігонометричного ходу визначають за формулою:

; [2.1]

n – кількість точок

Хо=43118715:10=4311871.5 ; Уо=60694137:10=6069413.7

Графічний метод визначення центру ваги полігонометричного ходу.

Для визначення центру ваги окремого ходу графічним методом необхідно перенести полігонометричний хід з карти на кальку або накреслити його в масштабі на папері. Центр ваги полігонометричного ходу визначають таким чином:

1. першу сторону ходу « 1 - 2 » ділять на половину, отримаємо точку а;

2. з’єднуємо точку а з наступною точкою ходу 3, отриману лінію ділять на три частини, позначають точку b, яка віддалена від точки а на 1/3 лінії;

3. далі з’єднуємо точку b з наступною точкою ходу 4, отриману лінію ділять на чотири частини, позначають точку с, яка віддалена від точки в на 1/4 лінії;

4. далі виконуємо дії аналогічно до кінцевої точки ходу – отримана кінцева точка і буде центром ваги полігонометричного ходу – в нашому випадку це точка о.

5. Значення координат центру ваги полігонометричного ходу знаходять графічно.

Визначення центру ваги полігонометричного ходу, визначеного аналітичним і графічним методом повинні бути приблизно однакові – в межах допустимої графічної точності масштабу.

Виконавши дане завдання можна зробити висновок, що значення центру ваги полігонометричного ходу визначенні аналітичним і графічним способами однакові.

Визначення форми ходу

За конфігурацією окремі полігонометричні ходи поділяють на видовжені, зігнуті і замкнені. Для того, щоб з’ясувати, який хід вважається видовженим, а який зігнутим чи замкненим, введемо поняття замикаючої ходу. Замикаюча ходу – це пряма, яка з’єднує початкову і кінцеву точки окремого ходу.

Критерії зігнутості полігонометричних ходів.

Хід вважається видовженим, якщо задовольняються одночасно такі три умови:

1. [S] ≤ 1,3 L; де [S] – сума довжин сторін ходу, L – довжина замикаючої ходу.

2. h_max ≤ L; де: h_max – найбільша віддаль пунктів ходу від замикаючої ходу.

3. α_max ≤ 24^о; де: α_max – найбільше кутове відхилення сторін ходу від замикаючої.

Якщо хоча б одна із цих умов не виконується хід вважається зігнутим.

Перевірка першої умови:

[S]=18 см. ; L=10.4

18≥13.65

Умова не виконується, а це означає, що хід зігнутий.