Character

A character is a person created by the playwright to carry the action, language, ideas, and emotions of the play. Many of the types of characters that populate prose fiction are also found in drama. We find both round and flat characters. A round character undergoes a change or development as the play progresses. On the other hand, a flat character is undeveloped, even though she or he may be interesting, vital and amusing. As in fiction, dramatic characters can also be considered static – that is, fixed and unchanging – or dynamic – that is, growing and developing.

Because drama, like fiction, depends on conflict, we also find protagonists, usually the central character in the action, and antagonists that oppose protagonists and are often villains. A classic opposition of this type may be seen in Hamlet, in which Prince Hamlet is the protagonist while his uncle King Claudius is the antagonist.

There are also characters who set off or highlight the protagonist, and others who are peripheral. The first of these types, the foil, is somewhat like the protagonist, but with contrasting qualities. In Hamlet, for instance, both Laertes and Fortinbras are foils to Hamlet. The second type, called a choric figure, is rooted in the choruses of Greek tragedy, and is usually played by a single character, often a friend or confidant of the protagonist, such as Horatio in Hamlet. If this type of character provides commentary about the play’s major issues and actions, he or she is called a raisonneur or commentator.

Dramatic characters may be realistic, nonrealistic, symbolic, stereotyped or stock. Realistic characters are normally accurate imitations of individualized men and women; they are given backgrounds, personalities, desires, motivations and thoughts. Nonrealistic characters are usually stripped of such individualizing touches; they are often undeveloped and symbolic.

Stereotyped or stock characters have been used in drama throughout ages. The general types developed in classical and Renaissance drama are the bumpkin, the braggart, the trickster, the victim, the stubborn father, the shrewish wife, the lusty youth, and the prodigal son. Modern drama continues these stereotypes, and it has also invented many of its own, such as the hardboiled detective, the loner cowboy, the honest policeman, and the whore with a heart of gold.

The major difference between characters in fiction or poetry and characters in drama is the way they are revealed. Playwrights do not have the fiction writers’ freedom to describe a character directly. We therefore must listen to the words of characters, watch and interpret their actions, heed what other characters say about them and observe what others do to them

Exercise 19. Give Ukrainian equivalents.

Point of view; setting; hardboiled detective; stock characters; to highlight the protagonist; a bumpkin; to be a foil to smb.; а braggart; а trickster; a choric figure; shrewish; а round character; to heed; an individualizing touch; a confidant; to be vital and amusing; а play’s major issues; to be an accurate imitation of; визначати результат; strands of а plot; а catastrophe; fall into place; excruciating; clash of wills; climax; at will.

Exercise 20. Give English equivalents.

Сюжет; персонаж; тлумачити дії і мотиви; вигадувати стереотипи; модифікувати офіційно існуючу схему; спостерігати; жертва; розкривати образ; бути притаманним художній літературі; статичний персонаж; походити з; до цього моменту; коментувати; улагоджувати конфлікт; змінюватись; мати стандартну структуру; розв’язка; ускладнення; конкретна людина; залишатися майже незмінним; дуже тяжке рішення; канонічна п’єса; надавати інформацію про минуле.

Exercise 21. Fill in the blanks, using the suitable words from Text C.

1. First is the observation that a tragedy is the … of a single … and not a narration or epic. By … Aristotle means a concentrated, self-contained, non-digressive dramatic portrayal of a … or life-like situation.

2. After Thespis had set the … of action between actor and chorus, tragedy writing as a competition within the City Dionysia became institutionalized.

3. This definition holds that comedy is a mode which represents lower types, caricatures the faults and deformities of … men and women.

4. In planning an essay on … or structure, try to demonstrate how actions and … unfold.

5. … may also employ accents, dialects, idiom, jargon to indicate both key characters – … and … traits, delineating them.

6. … is somewhat like the protagonist, but with contrasting qualities.

7. In realistic drama all the elements –… , … , … , … , … , … , … , and … – are all those that might genuinely exist in the real world, creating the illusion of reality – verisimilitude.

8. A … comes from the choruses of Greek tragedy, and is usually played by a single character, closely linked with the protagonist.

9. Some nineteenth-century dramatists created plays that presented … characters in realistic … , exploring the real problematic … of contemporary society.

10. The character of Malvolio is … … any individualism and social background, which affects the play’s level of reality dramatically.

Exercise 22. Answer the questions.

1. What are the basic elements of drama and how is poetic drama different from the componential point of view?

2. Give the definition of a plot. What types of plots do you know?

3. Dwell on the nature and functions of a conflict in drama.

4. What type of plot structure does a regular play have?

5. Who introduced the pyramid plot pattern? Describe in brief each stage of the pattern.

6. Give examples of plays with modified plot patterns and factually illustrate the specific aspects of such modifications.

7. Define a character as a vital drama component.

8. What is the difference between a round character and a flat one? Provide specific examples.

9. Outline similarities and differences between a foil and a choric figure.

10. Illustrate the protagonist-antagonist opposition on the basis of modern plays.

11. What kinds of characters exist? Describe the essential features of each.

12. What new types of stock characters can be observed nowadays?

Exercise 23. Retell Text C: a) close to the text; b) as if you were Aristotle; c) as if you were a professor giving a lecture on the subject; d) in the form of a dialogue; e) as if you were K. Stanislavski .

Exercise 24. Translate into English.

1. Головний сюжет цієї п’єси є сукупністю взаємопов’язаних фізичних, емоційних та інтелектуальних подій. Ми спостерігаємо, як він починається зі стану певної нерівноваги, переростає у конфлікт, досягає своєї вищої точки, а потім перетворюється на нову ситуацію, що сигналізує про початок етапу розв’язки. Навряд чи це можна характеризувати як подвійний сюжет у прямому сенсі, але елементи супроводжуючої сюжетної лінії усе ж таки мають місце. 2. Конфлікт завжди був головною рушійною силою у житті. Тут драма не є винятком. Конфлікт може охоплювати боротьбу головних героїв як з самими собою, так і з іншими, з оточуючою реальністю або нереальністю, з фатумом. Однак у театрі сутність конфлікту стає більш прозорою, бо ми чітко простежуємо зіткнення характерів на сцені. 3. Не повіриш, але це ж конкретні люди зі своїм минулим, бажаннями, пристрастями, мотивами та думками. Вони зовсім не позбавлені індивідуальності, вони живі та реальні. І хто тобі сказав, що у класичних п’єсах відродження всі образи статичні та символічні? 4. Мене більше турбує драматичність саме ефекту, ніж відповідність формі. Тому мої п’єси мають не зовсім ідеальну структуру, що описана у підручниках. 5. Його манера змінювати складність сюжетних ліній за власним бажанням не всім подобається. А пам’ятаєте, як він залишив свою четверту п’єсу з цього циклу без розв’язки, не кажучи вже про відсутність експозиції? 6. Все це починається ще з традицій трагедії Давньої Греції. Навіть техніки коментування, згідно з розвитком сюжету. 7. Шекспір постійно звертався до образів блазнів, надаючи їм особливої жвавості, життєвої сили та мудрості, динаміки розвитку та глибинного, таємного смислу. 8. Не треба було намагатися втиснути усі компоненти сюжету у двадцятихвилинну п’єсу-етюд. 9. Кульмінацією твору став той момент, коли головна героїня стає перед найтяжчим рішенням у своєму житті, а потім, майже миттєво, вигадує свої подальші авантюрні кроки. 10. Є неабияка різниця між способами розкриття образів на сцені й у книгах. Все пояснюється недостатнім ступенем свободи драматургів у сенсі безпосереднього, мовного опису своїх персонажів.