9.7. Страхування емісії облігацій

Одним з найбільш відомих видів страхування фінансових ризиків є страхування емісії облігацій. Початково цей вид страхування виник як страхування муніципальних облігацій, але поступово поширився і на страхування облігацій юридичних осіб. Страхування облігацій представляє собою форму фінансових гарантій, за якої страхова компанія надає свою оцінку кредитоспроможності емітента облігацій в обмін на страхову премію. Страховим випадком при цьому виді страхування може бути або невиплата щорічного купона за емітованими облігаціями або непогашення номінальної вартості облігації в кінці терміну її обігу.

Страхування облігацій має дві функції. Воно дозволяє емітенту суттєво зменшити виплати по сплаті відсотків шляхом підвищення кредитного рейтингу і з іншого боку захищає власників облігацій від можливості неотримання відсотків і основної суми заборгованості.

Зниження витрат на сплату відсотків, яке виникає внаслідок зростання кредитоспроможності емітента, як правило, суттєво більше, ніж вартість страхування (до розрахунку часто береться розмір страхової премії у сумі 50% від очікуваної економії на витратах по сплаті відсотків). Звісно зменшення витрат на сплату відсотків є невигідним для осіб, які купують облігації, але натомість у випадках, коли страхова компанія має високий рейтинг фінансової надійності вкладення до застрахованих облігацій стають майже безризиковими, в той час доход за такими фінансовими інструментами є все ж таки дещо більшим, ніж за державними облігаціями.

Страхування застосовується, головним чином, до нових довгострокових емісій з фіксованою ставкою відсотка. Існують два основних способи страхування облігацій:

• безперервне страхування облігації – від часу їх випуску до часу погашення, незалежно від того, хто є власником облігацій;

• страхування облігацій на термін – страхування облігації на час її знаходження у конкретного власника, або на час від знаходження її у конкретного власника до її погашення.

За першою програмою страхувальником виступає емітент облігації, який в такий спосіб збільшує її інвестиційну привабливість. В другому випадку страхувальником виступає портфельний інвестор, який з одного боку, страхує себе від можливих фінансових збитків, а з іншого боку, збільшує інвестиційну привабливість облігації для випадку виникнення потреби її реалізації до терміну погашення [20].

Якщо емісії облігацій проводяться на значну суму, то страховики забезпечують перестрахування ризиків. Особливо це стосується облігацій юридичних осіб, які вважаються більш ризиковими. Тарифні ставки знаходяться в межах 0,25 – 2% від сукупної суми основного боргу і відсотків за емісією. Розрахунок тарифних ставок заснований на проведенні досліджень ризику невиконання зобов’язань емітентами і їх кредитоспроможності. При несплаті по борговим зобов’язанням емітента страховик стає власником облігацій і отримує юридичні права на відшкодування емітентом збитків за неоплачені борги.

Відокремленою програмою страхування облігацій може бути страхування резервного фонду. Законодавством багатьох країн передбачене створення емітентами цінних паперів резервних фондів для їх обслуговування. Резервний фонд повинен складатися з готівки і високоліквідних фінансових інвестицій. Договір страхування на страхову суму, яка дорівнює необхідній сумі резервного фонду звільняє емітента від необхідності відволікання коштів до нього на протязі року.