9.6. Страхування фінансових гарантій

Одним з різновидів страхування фінансових інвестицій від комерційних ризиків є страхування фінансових гарантій. Його умови представляють собою надання страховиком гарантій того, що визначені фінансові зобов’язання, оговорені у процесі укладення ділової угоди сторонами, якими виступають інвестор і отримувач коштів, будуть виконані. Страхування фінансових гарантій вважається спеціальним видом поруки, яке забезпечує страховий захист від ризиків, пов’язаних з проведенням фінансових операцій.

Поява і швидке поширення страхування фінансових гарантій пов’язане з тим, що невеликі інвестори часто не мають достатнього обсягу знань для проведення власного аналізу ризиків, пов’язаних з фінансовими операціями. Гарантія фінансово стійкої, надійної страхової компанії забезпечує таким чином прискорення і збільшення обсягів інвестиційних операцій.

Серед страхування фінансових гарантій можна виділити страхування:

• облігацій і інших цінних паперів;

• кредитів для короткострокових фінансових операцій;

• кредитів для довгострокових фінансових інвестицій;

• орендних, лізингових операцій;

• автомобільних позик тощо.

Експерти вказують на відмінності, що існують між страхуванням кредитів і наданням гарантійного забезпечення, які полягають в наступному:

при страхуванні кредитів застосовується «власна участь» страхувальника у збитках, а у випадку надання гарантії гарантом покривається увесь обсяг зобов’язань;

при страхуванні кредитів право на отримання відшкодування залежить від виконання кредитором обов’язків, визначених договором страхування, а у випадку надання і отримання гарантії немає ніякого значення недотримання сторонами додаткових взаємних умов у своїх стосунках;

при страхуванні кредитів після виплати страхового відшкодування у страховика виникає право висунення претензій до третьої сторони на основі діючих норм цивільного права, а при наданні гарантії отримати такі повноваження він може лише за умови відповідного запису в угоді;

при страхуванні кредитів виплати мають компенсаційний характер, оскільки їх обсяг знаходиться лише в межах завданих збитків, тоді коли виплати гарантійних сум здійснюються без врахування такої обставини, а лише керуючись взятими зобов’язаннями.

За терміном дії договори страхування фінансових гарантій поділяють на короткострокові (до 8 років), середньострокові (від 8 до 20 років), довгострокові – 20 років і більше. Договори можуть укладатися як з фізичними, так і з юридичними особами [20].

Страхування гарантій може мати і подвійний характер, оскільки сама гарантія надана третьою особою може стати предметом страхування. Наприклад, в Великобританії одна заможна людина гарантувала 20 млн. фунтів стерлінгів тому, хто знайде «Лохнеське чудовисько» і доведе суспільству його існування. Виконання цієї гарантії було застраховане в Лондонському Ллойді за страхову премію всього у 20 тис. фунтів стерлінгів.

Гарантії можуть надаватися і державним органам. Наприклад, достатньо поширеною є надання гарантії оплати мита і податків на користь митних і податкових органів. Зміст операції полягає в тому, що при ввезенні на митну територію країни товарів необхідним є сплата певних податкових і митних платежів. Але замість негайної сплати цих платежів може бути представлена гарантія відомої третьої сторони. Це дозволяє уникнути негайних фінансових втрат, а в ряді випадків не нести їх взагалі (коли товари проходять через територію країни транзитом).

Раніше надання фінансових гарантій за третю особу вважалося суто банківською операцією. Страхові компанії вийшли на цей ринок недавно (в 90-х роках минулого сторіччя). Вихід на ринок пов’язаний зі зростанням конкуренції серед фінансово-кредитних установ. Відмінність в страхування гарантій від звичайного ризику непогашення кредиту полягає в тому, що при страхуванні гарантій відсутнє розсіювання ризику. При страхуванні гарантій йдеться про поодинокі операції з великими сумами, тому компанії, які займаються цим страхуванням повинні мати підвищений запас фінансової надійності.