Вирішила:

Апеляційну скаргу відповідача - управління Служби безпеки України у Волинській області задовольнити.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 8 лютого 2006 року в даній справі скасувати і ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_1 до управління Служби безпеки України у Волинській області і Луцького міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області про визнання права власності на автомобіль і витребування автомобіля відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в доход держави 1491грн. 50 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя Александрова М.А.

Судді Шевчук Л.Я., Осіпук В.В.

Оригіналу відповідає

Суддя апеляційного Суду М.А.Александрова

Розглядаючи дану бачимо, що принцип гласності проявляється під час розгляду справи у відкритому судовому засіданні згідно ч.1 ст.6 ЦПК, час і місце розгляду справи відомо згідно ч.2 ст. 6 ЦПК, рішення проголошено прилюдно згідно ч.9 ст. 6 ЦПК.

http://www.reyestr.court.gov.ua/pls/apex/f?p=204:2:1386191643772049::NO::P2_DC_ID,P2_DC_HASH

РІШЕННЯ №7

Справа № 2977/06

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Гайдук В.І.

суддів - Дерев'янко О.Г., Поплавського В.Ю.

при секретарі - Колесніченко О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 представника заявників ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2006 року

по цивільній справі за заявою громадян США ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про усиновлення, -

встановила:

У грудні 2005 року громадяни США ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звернулися до суду із заявою про усиновлення малолітнього ОСОБА_4.

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2006 року в задоволені заяви ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про усиновлення відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 представник заявників ставить питання про скасування рішення суду як необгрунтованого і такого, що суперечить зібраним по справі доказам і просить постановити нове рішення про задоволення заяви про усиновлення.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та поданої заяви, колегія суддів не находить підстав для задоволення скарги і скасування рішення суду.

Згідно ч.1 ст.209 СК України, дитина, покинута в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров'я або яку відмовилися забрати з них батьки, інші родичі, може бути усиновлена після досягнення нею двомісячного віку.

Відповідно до ч.З ст. 143 СК України, дитина може бути залишена батьками у пологовому будинку або в іншому закладі охорони здоров'я, якщо вона має істотні вади фізичного і (або) психічного розвитку, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України № 123 від 18.05.1998 р. "Про затвердження Типового положення про будинок дитини" (із змінами та доповненнями), передбачена заява матері (батька) дитини про тимчасове влаштування дитини в будинок дитини.

Якщо дитина покинута в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров'я або яку відмовилися забрати батьки чи інші родичі, складається відповідний акт, згідно до форми та Інструкції про порядок його заповнення, що затверджені спільним наказом Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства внутрішніх справ України від 17 березня 2004 року № 142/275. В п.2 зазначеної Інструкції вказано, що акт складається про дитину, покинуту в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров'я або яку відмовилися забрати батьки чи інші родичі, про покинуту чи знайдену дитину службовою особою органу внутрішніх справ чи закладу охорони здоров'я за місцем її виявлення. В акті зазначається дата виявлення дитини, яка повинна збігатися з датою складання акта.

Із матеріалів справи вбачається, що акт № НОМЕР_1 про покинуту дитину, який був складений ДМКЛ № 1, зазначеним вище положенням Інструкції не відповідає. В акті не зазначено коли до лікарні поступила дитина у супроводі матері, а вказано, що мати з 10 грудня 2003 року дитину не відвідувала, відмовилася забрати в день виписки, але коли саме не зазначено. Не зазначено і про інших родичів дитини. Акт складено майже через вісім місяців з часу перебування дитини у лікарні (а.с.27)

Органами опіки та піклування , будинком дитини суду була надана заява від 03.01.2004 року від матері дитини про тимчасове влаштування дитини в будинок дитини до трьох років у зв'язку з тяжким матеріальними умовами (а.с. 192). Ця заява була надана у відділ РАЦС при реєстрації народження дитини медичними працівниками ДМКЛ № 1, про що свідчить актовий запис про народження № НОМЕР_2 ОСОБА_4 (а.с.35) .

В ч.2 ст.219 СК України, зазначено, що усиновлення дитини може бути проведено без згоди повнолітніх батьків, якщо судом буде встановлено, що вони не проживаючи з дитиною понад шість місяців без поважних причин , не проявляють щодо неї батьківської турботи та піклування, не виховують та не утримують її.

За таких обставин, суд обґрунтовано відмовив в передачі ОСОБА_4 на усиновлення, оскільки 6 місяців після зазначеного матір'ю в заяві часу про тимчасове влаштування дитини до будинку дитини до 3 років, на час розгляду справи, ще не сплинуло. Місце проживання матері хлопчика не встановлено.

Доводи представника заявників про те, що суду було надано заяву матері від 19.03.2004 р. про передачу дитини до дитячого закладу і, що вона не заперечує проти усиновлення дитини (а.с. 198), суд правильно не прийняв до уваги, так як в даній заяві є невідповідності попередній заяві. Крім того, дана заява не надавалася ДМКЛ № 1 відділу РАЦС при реєстрації народження хлопчика. Данні про те, що дана заява була складена дійсно матір'ю дитини, суду не надані.

Виходячи із викладеного, суд обґрунтовано відмовив подружжю ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в усиновленні малолітнього ОСОБА_4. Подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не позбавлені можливості повторно звернутися із заявою про усиновлення хлопчика після сливу 6 місяців з дня виповнення йому 3-х років, якщо мати не виявить бажання його забрати із будинку дитини.

Приведені в апеляційній скарзі доводи правильність рішення суду першої інстанції не спростовують, а зводяться до його переоцінки.

Керуючись ст.ст.218, 307,317 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий суддя Гайдук В.І.

Суддя Дерев'янко О.Г., Поплавського В.Ю.

Справа про усиновлення розглядалася відкрито згідно ч.1 ст. 6 ЦПК , також час і місце розгляду справи відоме згідно ч.2ст. 6 ЦПК, рішення оголошена прилюдно згідно ч.9 ст.6 ЦПК.

Конец формы

Начало формы

Конец формы

Начало формы