Глава 2. Новоутворення дошкільного віку

2.1 Роль гри у становленні новоутворень дошкільного віку

Дошкільне дитинство - цілком своєрідний період розвитку людини. У цьому віці перебудовуються все психічне життя дитини та її ставлення до навколишнього світу. Суть цієї перебудови полягає в тому, що в дошкільному віці виникає внутрішня психічна життя і внутрішня регуляція поведінки. Якщо в ранньому віці поведінка дитини збуджується і спрямовується ззовні - дорослими або сприйманоїситуацією, то в дошкільному він сам починає визначати власну поведінку [5, с. 162].

Становлення внутрішньої психічної життя і внутрішньої саморегуляції пов'язане з цілою низкою новоутворень у психіці й у свідомості дошкільника. Л. С. Виготський вважав, що розвиток свідомості визначається не ізольованим зміною окремих психічних функцій, а зміною відносини між окремими функціями. На кожному етапі розвитку та чи інша функція виходять на перше місце. Так, в ранньому віці головною психічною функцією є сприйняття. Найважливішою особливістю дошкільного віку, з його точки зору, є те, що тут складається нова система психічних функцій, в центрі якої стає пам'ять [7, с. 144]

Те, що пам'ять стає в центр свідомості дитини, приводить до істотних змін в психічному житті дошкільника. Перш за все, дитина набуває здатності діяти в піан загальних уявлень. Його мислення перестає бути наочно-дієвим, воно відривається від сприймають ситуації і здатна діяти в плані образів. Дитина може встановлювати прості причинно-следствен-ні відносини між подіями та явищами. У нього з'являється прагнення якось пояснити і упорядкувати для себе навколишній світ. Таким чином, виникає перше абрис цілісного дитячогосвітогляду. Будуючи свою картину світу, дитина вигадує, винаходить, уявляє.

Уява - одне з найважливіших новоутворень дошкільного віку. Цей процес має багато спільного з пам'яттю - в обох слу аях дитина діє в плані образів і уявлень. Пам'ять у деякому сенсі теж можна розглядати як «відтворює уяву». Але, крім відтворення образів минулого досвіду,уява дозволяє дитині будувати і створювати щось нове, оригінальне, чого раніше в його досвіді не було. І хоча елементи і передумови розвитку уяви складаються ще в ранньому віці, найвищого розквіту воно досягає саме в дошкільному дитинстві.

Ще одним дуже важливим новоутворенням цього періоду є виникнення довільної поведінки. У дошкільному віці поведінка дитини з імпульсивного й безпосереднього стає опосередкованим нормами і правилами поведінки. Тут вперше виникає питання про те, як треба себе вести, тобто створюється попередній образ своєї поведінки, який виступає як регулятор. Дитина починає опановувати і керувати своєю поведінкою, порівнюючи його зі зразком. Це порівняння із зразком є усвідомлення своєї поведінки і ставлення до нього з точки зору цього зразка.

Усвідомлення своєї поведінки і початок особистого самосвідомості - одне з головних новоутворень дошкільного віку. Старший дошкільник починає розуміти, що він вміє, а що ні, він знає своє обмежене місце в системі відносин з іншими людьми, усвідомлює не тільки свої дії, але і свої внутрішні переживання - бажання, уподобання, настрої і пр. У дошкільному віці дитина проходить шлях від «Я сам», від відділення себе від дорослого до відкриття свого внутрішнього життя, яка і становить суть особистої самосвідомості.

Всі ці найважливіші новоутворення зароджуються і спочатку розвиваються у провідній діяльності дошкільного віку - сюжет-но-рольовій грі. Сюжетно-рольова гра є діяльність, у якій діти беруть на себе ті чи інші функції дорослих людей і в спеціально створюваних ними ігрових, уявних умовах відтворюють (або моделюють) діяльність дорослих і відносини між ними.

У такій грі найбільш інтенсивно формуються всі психічні якості і особливості особистості дитини.

Ігрова діяльність впливає на формування довільності поведінки і всіх психічних процесів - від елементарних до самих складних.Виконуючи ігрову роль, дитина підпорядковує цьому завданні всі свої нагальні, імпульсивні дії. Гра впливає на розумовий розвиток дошкільника. Діючи з предметами-заступниками, дитина починає оперувати в гаданому, умовному просторі. Предмет-заступник стає опорою для мислення. Поступово ігрові дії скорочуються і дитина починає діяти у внутрішньому, розумовому плані. Таким чином, гра сприяє тому, що дитина переходить до мислення в плані образів і уявлень. Крім того, в грі, виконуючи різні ролі, дитина "стає на різні точки зору і починає бачити предмет у різних боків. Це сприяє розвитку децентрації - найважливішої розумової здібності людини, що дозволяє представити інший погляд і іншу точку зору [7, с. 114] .

Рольова гра має вирішальне значення для розвитку уяви. Ігрові дії відбуваються в уявній, уявної ситуації; реальні предмети використовуються в якості інших, уявних; дитина бере на себе ролі уявних персонажів. Така практика дії в уявному просторі сприяє тому, що діти набувають здатність до творчого уяві.

Спілкування дошкільника з однолітками розгортається головним чином у процесі спільної гри. Граючи разом, діти починають враховувати бажання і дії іншої дитини, відстоювати свою точку зору, будувати і реалізовувати спільні плани. Тому гра має великий вплив на розвиток спілкування дітей у цей період.

У грі складаються інші види діяльності дитини, які потім набувають самостійного значення. Так, продуктивні види діяльності (малювання, конструювання) спочатку тісно злиті з грою. Тільки до старшого дошкільного віку результат продуктивної діяльності набуває самостійного значення.

Наявні в сучасній дитячій психології дані про значення гри для розвитку всіх психічних процесів і особистості дитини в цілому дають підставу вважати, що саме ця діяльність є в дошкільному віці провідною.