1.2 Розвиток мислення

Мислення молодшого дошкільника відрізняється якісною своєрідністю. Дитина - реаліст, для нього реально все, що існує. Тому йому важко розрізняти сновидіння, фантазії і реальність. Він егоцентрист, тому що ще не вміє бачити ситуацію очима іншого, а завжди оцінює її своєї точки зору. Йому властиві анімістичні уявлення: всі навколишні предмети здатні думати і відчувати, як і він сам. Саме тому дитина укладає спати ляльку і годує її. Розглядаючи об'єкти, як правило, виділяє один, найбільш яскрава ознака предмета і, орієнтуючись на нього, оцінює предмет в цілому. Його цікавлять результати дії, проте він ще не вміє простежувати процес досягнення цього результату. Він думає про те, що є зараз, або про те, що буде після цього моменту, але ще не здатний зрозуміти, як було досягнуто те, що він бачить. У цьому віці діти ще з працею співвідносять мета і ті умови, в яких вона дана. Вони легко втрачають основну мету [2, с. 112].

Здатність до цілепокладання знаходиться ще в стадії свого становлення: діти відчувають значні труднощі при необхідності самостійно ставити нові цілі. Вони легко прогнозують хід лише тих подій, які неодноразово спостерігали. Молодші дошкільники здатні передбачати зміни тих чи інших явищ лише по одному параметру, що значно знижує загальний ефект прогнозування. Дітей цього віку відрізняє різко зросла допитливість, наявність численних питань типу «чому?», «Навіщо?». Їх починають цікавити причини різних явищ.

У молодшому дошкільному віці у дитини починають формуватися уявлення про простір, час, числі. У силу особливостей мисленнядитини його представлення також своєрідні і якісно відмінні від уявлень більш старших дітей.

У старшому дошкільному віці пізнавальний розвиток - це складний комплексний феномен, що включає розвиток пізнавальних процесів(сприйняття, мислення, пам'яті, уваги, уяви), які являють собою різні форми орієнтації дитини в навколишньому світі, в собі самому і регулюють його діяльність.

Сприйняття дитини втрачає свій спочатку глобальний характер. Завдяки різним видам образотворчої діяльності й конструюванню, дитина відокремлює властивості предмета від нього самого. Властивості або ознаки предмета стають для дитини об'єктом спеціального розгляду. Названі словом, вони перетворюються в категорії пізнавальної діяльності, і у дитини-дошкільника виникають категорії величини, форми, кольору, просторових відносин. Таким чином, дитина починає бачити світ в категоріальному ключі, процес сприйняття інтеллектуалізіруются.

Завдяки різним видам діяльності, і перш за все грі, пам'ять дитини стає довільною і цілеспрямованою. Він сам ставить перед собою завдання запам'ятати щось для майбутнього дії, хай не дуже віддаленого. Перебудовується уяву: з репродуктивного, що відтворює, воно стає передбачав. Дитина здатна представити в малюнку або в розумі не тільки кінцевий результат дії, але і його проміжні етапи. За допомогою мови дитина починає планувати і регулювати свої дії. Формується внутрішня мова [7, с. 137].

Орієнтування в старшому дошкільному віці представлена ​​як самостійна діяльність, яка розвивається надзвичайно інтенсивно.Продовжують розвиватися спеціальні способи орієнтації, такі, як експериментування з новим матеріалом і моделювання.

Експериментування тісно пов'язане у дошкільнят з практичним перетворенням предметів і явищ. У процесі таких перетворень, що мають творчий характер, дитина виявляє в об'єкті все нові властивості, зв'язки і залежності. При цьому найбільш значущий для розвитку творчості дошкільника сам процес пошукових перетворень.

Перетворення дитиною предметів під час експериментування тепер має чіткий покроковий характер. Це проявляється в тому, щоперетворення здійснюється порціями, послідовними актами і після кожного такого акта відбувається аналіз наступили змін. Послідовність вироблених дитиною перетворень свідчить про достатньо високий рівень розвитку його мислення.

Експериментування може здійснюватися дітьми і подумки. У результаті дитина часто отримує несподівані нові знання, в нього формуються нові способи пізнавальної діяльності. Відбувається своєрідний процес саморуху, саморозвитку дитячого мислення-це властиво всім дітям і має важливе значення для становлення творчої особистості. Найбільш яскраво цей процес проявляється у обдарованих і талановитих дітей. Розвитку експериментування сприяють завдання «відкритого типу», які передбачають безліч вірних рішень (наприклад, «Як зважити слона?» Або «Що можна зробити з порожньої коробочки?") [5, с. 127].

Моделювання в дошкільному віці здійснюється, у різних видах діяльності - грі, конструюванні, малюванні, ліпленні та ін Завдяки моделюванню дитина здатна до опосередкованого рішенням пізнавальних завдань. У старшому дошкільному віці розширюється діапазон модельованих відносин. Тепер за допомогою моделей дитина матеріалізує математичні, логічні, тимчасові відносини. Для моделюванняприхованих зв'язків він використовує умовно-символічні зображення (графічні схеми).

Поряд з наочно-образним з'являється словесно-логічне мислення. Це тільки початок його розвитку. У логіці дитини ще зберігаються помилки (так, дитина охоче вважає членів своєї сім'ї, але не враховує себе самого).

Завдяки змістовному спілкуванню і навчання, розвитку пізнавальної діяльності в дитини формується образ світу: спочатку ситуативні уявлення систематизуються і стають знаннями, починають формуватися загальні категорії мислення (частина - ціле, причинність, простір, предмет - система предметів, випадковість і т. д.).

У дошкільному віці яскраво виявляються дві категорії знань:

• знання та вміння, якими дитина оволодіває без спеціального навчання в повсякденному спілкуванні з дорослими, в іграх, спостереженнях, під час перегляду телевізійних передач;

• знання та вміння, які можуть бути засвоєні тільки в процесі спеціального навчання на заняттях (математичні знання, граматичні явища, узагальнені способи конструювання та ін) [1, с. 97].

Система знань включає дві зони - зону стійких, стабільних, що перевіряються знань і зону здогадок, гіпотез, напівзнання.

Питання дітей - показник розвитку їх мислення. Питання про призначення предметів, задані для того, щоб отримати допомогу або схвалення, доповнюються питаннями про причини явищ та їх наслідки. З'являються питання, спрямовані на те, щоб отримати знання.

У результаті засвоєння систематизованих знань у дітей формуються узагальнені способи розумової роботи та засоби побудови власної пізнавальної діяльності, розвивається диалектичность мислення, здатність до прогнозування майбутніх змін. Все це - одна з найважливіших засад компетентності дитини-дошкільника, його готовності до продуктивної взаємодії з новим змістом навчання в школі.