22. Види забруднення поверхневих вод

Розрізнюють 3 види забруднення поверхневих вод суші: біологічне, хімічне і фізичне.

Біологічне забруднення створюється мікроорганізмами (в тому числі хвороботворними), а також органічними речовинами, здатними до бродіння. Головні джерела біологічного забруднення поверхневих вод суші та прибережних морських вод: каналізаційний скид, харчові відходи, стічні води підприємств харчової промисловості (бойні, м'ясокомбінати, молочні, сироварні, цукрові заводи і ін.), целюлозно-паперової та хімічної промисловості, а в сільській місцевості - стоки великих тваринницьких комплексів. Біологічне забруднення може стати причиною епідемій холери, черевного тифу, паратифу та інших кишкових інфекцій, а також деяких вірусних захворювань (гепатит).

Найбільш оптимальним санітарно-показовим мікроорганізмом води є кишкова паличка (Escherichia coli). Ступінь біологічного забруднення характеризується такими показниками: колі-тітр – це найменший об’єм води, який припадає на одну кишкову паличку, а колі-індекс – це абсолютна кількість кишкових паличок в 1 дм³ води. Якщо вода очищена до значення колі-тітру 300 чи колі-індексу 3, вона є нешкідливою і не викликає ніяких епідемічних захворювань (ГОСТ 2874-82). Крім того, використовуються додаткові санітарно-показові організми: протей (мікроб гниття), термофільні (до 80^оС) мікроорганізми, бактеріофаги, гідробіологічні одноклітинні і багатоклітинні організми.

Хімічне забруднення створюється надходженням до поверхневих вод різних токсичних речовин, основними джерелами яких є металургійні виробництва, гірничодобувна, хімічна і нафтопереробна промисловості, а також екстенсивне сільське господарство (яке використовує додаткові мінеральні та людські ресурси, але не можливості технічного прогресу). Крім прямих скидів стічних вод необхідно враховувати можливість забруднення поверхневих вод під час взаємодії з іншими природними середовищами (атмосферою, педосферою та літосферою).

Фізичне забруднення поверхневих вод створюється скидом у них тепла і радіоактивних речовин. Теплове забруднення пов'язане, головним чином, з тим, що вода, яка використовується задля охолоджень ТЕС та АЕС, і відповідно близько 1/3 і 1/2 електроенергії, яка виробляється, скидаються в ту ж водойму. Внесок у теплове забруднення додають деякі промислові підприємства. Так, з початку ХХ-го сторіччя вода у р. Сені потеплішала більш ніж на 5^оС, а багато річок Франції перестали замерзати узимку. На деяких річках промислового сходу США іще наприкінці 60-х років ХХ-го сторіччя вода нагрівалася до 38-48^оС.

Забруднювальні речовини у водні об’єкти надходять: із стічними водами населених пунктів, міст, промислових і сільськогосподарських підприємств; з дощами і талими водами в результаті змиву з поверхні ґрунту побутового бруду, нафтопродуктів, добрив, отрутохімікатів та інших речовин; від водного транспорту і споруд на берегах; безпосередньо з атмосферними опадами, в яких містяться розчинені забруднення від викидів в атмосферу.

23. Порядок здійснення державного моніторингу вод

Порядок здійснення державного моніторингу вод”, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.07.1996 р. (№ 815), встановлює основні вимоги до організації державного моніторингу вод, до взаємодії міністерств і відомств при його проведенні, до забезпечення органів державної виконавчої влади інформацією для прийняття рішень, пов'язаних зі станом водного фонду України.

Державний моніторинг вод здійснюється з метою забезпечення збору, обробки, збереження і аналізу інформації про стан навколишнього природного середовища, прогнозування його змін і розробки науково обґрунтованих рекомендацій і прийняття ефективних управлінських рішень в області використання і охорони вод і водних ресурсів.

До об'єктів державного моніторингу вод відносяться: поверхневі води: природні водойми (озера) і водотоки (річки, струмочки), штучні водоймища (водосховища і ставки), канали і інші; підземні води і джерела; внутрішні морські води і територіальне море, (морська) економічна зона України; джерела забруднення вод, включаючи оборотні води, аварійні скиди рідких продуктів і відходів, втрати продуктів і матеріалів при видобутку корисних копалин в межах акваторій поверхневих і морських вод і демпінг відходів; води поверхневого стоку з сільгоспугідь; фільтрація забруднювачів з технологічних водоймищ і сховищ; масовий розвиток синьо-зелених водоростей; надходження шкідливих речовин з донного відкладення (повторне забруднення) і інші.

До суб'єктів державного моніторингу вод відносяться Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, СЕС Міністерства охорони здоров’я, Держводхоз, Держкомгеологія, Держкомгідромет, Держжитлокомунгосп, їх органи на місцях і керовані ними організації, Національна космічна агенція України (НКАУ) забезпечує суб'єктів державного моніторингу вод наочною архівною і оперативною аерокосмічною інформацією дистанційного зондування Землі.

Спостереження за станом навколишнього природного середовища, рівнем його забруднення здійснюється Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, іншими спеціально уповноваженими державними органами, а також підприємствами, установами і організаціями, діяльність яких приводить або може привести до погіршення стану навколишнього природного середовища. Вказані підприємства, установи і організації зобов'язані безкоштовно передавати певним державним органам аналітичні матеріали своїх спостережень.

Порядок здійснення державного моніторингу навколишнього природного середовища визначається Кабінетом Міністрів України.

Результатом державного моніторингу вод являються: первинна інформація, отримана суб'єктами моніторингу вод внаслідок спостережень; узагальнені дані, що стосуються певного інтервалу часу або території; індекси, комплексні показники, отримані внаслідок узагальнення; оцінки стану вод і джерел негативного впливу на нього; прогнози стану вод і його зміни; науково обґрунтовані рекомендації, необхідні для прийняття рішень.

Спеціально уповноважені державні органи разом з відповідальними науковими установами забезпечують організацію короткострокового і довгострокового прогнозування змін природного середовища, які повинні враховуватися при розробці і виконанні програм і заходів щодо економічного і соціального розвитку республіки, в тому числі з охорони довкілля, використанням і поновленням природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки.

Оцінки, прогнози і рекомендації відносно стану водного фонду України, отримані як результат державного моніторингу вод, даються на національному рівні Кабінету Міністрів України; на регіональному рівні - Уряду Автономної Республіки Крим, обласним, Київським, і Севастопольським міським держадміністраціям.

Спостереження за станом навколишнього природного середовища і природних ресурсів у системі Міністерства охорони навколишнього природного середовища України здійснюють підрозділи аналітичного контролю 26-ти обласних державних управлінь, які проводять контроль за джерелами викидів в атмосферу і скидів у водні об’єкти, а також спостереження за станом ґрунтів, в тому числі на наявність в них пестицидів і важких металів.